Рішення № 135949794, 23.04.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/6681/25

Провадження № 2/484/256/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОТЕКТ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2025 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дорова А.О. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ТОВ «УКРАГРОПРОТЕКТ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи тим, що 20.03.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАГРОПРОТЕКТ» був укладений договір оренди транспортного засобу автомобіля марки FIAT, комерційний опис DOBLO, випуску 2017 року, ідентифікаційний номер транспортного за особу/номер кузова № НОМЕР_1 . 20.09.2024 року о 10:20 годині в м. Первомайську по вул. Київській ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Хонда д.н.з. НОМЕР_2 , не обрала безпечну швидкість руху, не дотрималась безпечної дистанції до транспортного засобу Фіат Добло д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду та зупинився перед світлофорним об`єктом, в результаті чого відбулось ДТП. В результаті ДТП ніхто тілесних ушкоджень не отримав, власники транспортних засобів зазнали матеріальних збитків, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 , порушила вимоги п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортний засіб Фіат Добло д.н.з. НОМЕР_3 , який належить позивачці, отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту згідно з рахункомфактури № СФ 57 від 18.11.2024 та актом № ОУ-57 здачі-прийняття робіт становить 18 000 грн. Матеріальна шкода завдана ДТП складає 18 000 грн. Також вважає, що Позивачу діями Відповідача було завдано моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що Позивач після пошкодження автомобіля знаходилася в емоційно-пригніченому стані. Вона була позбавлена можливості користуватися автомобілем, що завдало їй суттєвих незручностей. В результаті пошкодження автомобіля плани Позивача та можливе використання автомобіля були зіпсовані, упущена матеріальна вигода (дохід) від надання в оренду т/з. Умови життя Позивача значно погіршилися. У Позивача з`явилися роздратованість, постійне хвилювання та турботи пов`язані з пошкодженням автомобіля, а також з необхідністю звернення до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів. За таких обставин просила стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 18 000 грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі; відповідачу копію позовної заяви з додатками.

19.12.2025 року від представника відповідача адвоката Сікорського М.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про те, що відповідачка позов не визнає, посилаючись на те, що транспортний засіб марки «Honda ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_4 , 2007 року випуску, на момент вчинення ДТП, перебувало у приватній власності ОСОБА_4 . 20.09.2024 року (дата вчинення ДТП), за кермом вказаного автомобіля перебував водій - ОСОБА_2 , як фактичний користувач. Натомість транспортний засіб марки «Fiat DOBLO», державний номерний знак НОМЕР_5 , 2017 року випуску, на момент вчинення ДТП, належав на праві приватної власності ОСОБА_1 . Належний користувач за довіреністю - ТОВ "УКРАГРОПРОТЕКТ". 20.09.2024 року (дата вчинення ДТП), за кермом вказаного автомобіля перебував водій - ОСОБА_3 , як фактичний користувач. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Honda ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_6 , застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 218605776. Відповідно до зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну одного потерпілого, складає 160 000 грн., розмір франшизи 3200 грн. Строк дії договору страхування: з 01.01.2024 до 31.12.2024. 20.09.2024 року ОСОБА_2 про факт ДТП було повідомлено ПАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» та складено повідомлення про ДТП, в якому описано обставини вчинення ДТП, наявні пошкодження автомобілів. Окрім цього, водії транспортних засобів, з якими сталась ДТП, обмінялись відомостями про наявність полісів обов`язкового старування. Вважає, що Відповідачка, ОСОБА_2 , являється не належним відповідачем за першою позовною вимогою Позивача. Саме страховик є належним відповідачем у справі за позовом про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Вважає, що відсутні підстави щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 . Сам по собі факт тимчасового обмеження у користуванні майном не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не свідчить автоматично про наявність душевних страждань чи немайнових втрат. Те що Позивачка не могла користуватись автомобілем через ремонт, не означає автоматичне відшкодування моральної шкоди. У матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували: інтенсивність та тривалість моральних страждань Позивачки; погіршення емоційного стану Позивачки; істотний вплив тимчасової відсутності автомобіля на її звичайний спосіб життя; необхідність докладання додаткових зусиль для організації повсякденного життя та інше. Позовні твердження в цій частині мають оціночний та припущений характер. У позовній заяві в частині відшкодування моральної шкоди не зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно саме Позивачці з боку Відповідачки, з яких міркувань виходив Представник Позивача, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, беручи до уваги той факт, що з часу ДТП до звернення до суду пройшло більше одного року. Тож просив відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивачки понесені відповідачкою судові витрати на професійну правничу допомогу загальною сумою 15 000 грн.

29.12.2025 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ТОВ «УКРАГРОПРОТЕКТ» надійшла заява, в якій він позов підтримав, просив задовольнити.

Ухвалою суду від 29.12.2025 року задля надання можливості позивачу подати відповідь на відзив розгляд справи відкладено на 30.01.2026 року.

30.01.2026 року від представника позивача Дорова А.О. надійшла відповідь на відзив, в якій він позов підтримав, просив задовольнити, щодо заперечень відповідача зазначив про те, що посилання відповідача на те, що належним відповідачем у справі є виключно страхова компанія, є помилковими. Наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не звільняє винну особу від обов`язку відшкодування шкоди, а лише визначає механізм компенсації в межах страхової суми. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів фактичної виплати страхового відшкодування позивачу, а тому її твердження про повне покриття шкоди страховиком є безпідставними та носять припущений характер. Твердження відповідача про недоведеність моральної шкоди не відповідають закону та судовій практиці. У даному випадку позивач: була позбавлена можливості користуватися транспортним засобом; зазнала емоційного стресу у зв`язку з ДТП; була вимушена витрачати значний час та зусилля для відновлення порушених прав; зазнала істотних побутових незручностей. Отже, заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди є правомірними та обґрунтованими. Вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена постановою Первомайського міськрайонного суду від 23.10.2024 у справі №484/5336/24, яка набрала законної сили. Крім того, відповідач у межах адміністративного провадження визнала свою вину, що підтверджується матеріалами справи. Розмір матеріальної шкоди у сумі 18 000 грн підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: рахунком-фактурою № СФ 57 від 18.11.2024; актом виконаних робіт; фотоматеріалами пошкоджень транспортного засобу. Відповідач не надала жодного альтернативного розрахунку, експертного висновку або інших доказів, які б спростовували зазначену суму. Таким чином, розмір матеріальної шкоди є документально підтвердженим та обґрунтованим. Вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу є передчасними та необґрунтованими. Враховуючи безпідставність відзиву та обґрунтованість позовних вимог, підстав для задоволення вимог відповідача щодо судових витрат не існує. Доводи відзиву є такими, що: не спростовують встановлену вину відповідача; суперечать судовій практиці Верховного Суду; спрямовані на ухилення від цивільно-правової відповідальності. Просив відмовити в стягненні витрат на правову допомогу на користь відповідача.

Ухвалою суду від 30.01.2026 року за клопотанням представника позивача Дорова А.О. залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА.

Ухвалою суду від 30.01.2026 року відкладено розгляд справи на 26.02.2026 року задля забезпечення можливості інших учасників справи ознайомитися з відповіддю на відзив.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року відкладено розгляд справи на 26.03.2026 року для надання можливості відповідачу ПрАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» ознайомитись з матеріалами справи та надати відзив на позовну заяву.

13.03.2026 року від представника співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» надійшов відзив на позов, в якому представник ОСОБА_5 зазначила про те, що позов не визнає з наступних підстав. Як зазначено у відзиві Відповідача-1, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована Відповідачем-2 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 218605776. Того ж дня, 20.09.2024 року, учасники пригоди обмінялись відомостями про наявність полісів обов`язкового страхування. Разом з тим, незважаючи на вищевикладене, жодних заяв чи повідомлень від Позивача на адресу Відповідача-2 так і не надійшло. Така поведінка Позивача прямо суперечить вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинний на момент настання ДТП. Недотримання цього порядку Позивачем позбавило Відповідача-2 можливості реалізувати гарантовані Законом права: перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди, встановити реальний розмір заподіяної шкоди, організувати огляд пошкодженого майна у строки, визначені статтею 34 Закону, а також добровільно виконати зобов`язання в позасудовому порядку. При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 37.1.3 статті 37 Закону невиконання потерпілим своїх обов`язків, передбачених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, є самостійною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Таким чином, звернення Позивача безпосередньо до суду, в обхід встановленої Законом процедури досудового врегулювання, не лише суперечить нормам матеріального права, але й порушує принципи добросовісності та розумності, що є основоположними засадами цивільного права України. На підтвердження факту проведення ремонту транспортного засобу та розміру понесених витрат Позивач надала до матеріалів справи рахунок-фактуру № СФ 57 від 18 листопада 2024 року та акт №57 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18 листопада 2024 року. Однак вважаємо, що зазначені документи не можуть вважатись належними та достатніми доказами на підтвердження розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховою компанією. Насамперед звертаємо увагу суду на те, що між датою дорожньо-транспортної пригоди 20.09.2024 року та датою проведення ремонтних робіт 18.11.2024 року минуло близько двох місяців. З огляду на це, зі змісту наданих рахунку-фактури та акту неможливо встановити, які саме ремонтні роботи були виконані безпосередньо у зв`язку із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою, а не внаслідок будь-яких інших пошкоджень, що могли бути отримані транспортним засобом протягом цього двомісячного проміжку часу. Таким чином, причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та переліком виконаних ремонтних робіт із наданих документів не вбачається. Як зазначалося вище, Позивач не зверталась до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування, не ініціювала проведення огляду пошкодженого майна представником страховика та не замовляла жодної експертизи чи оцінки пошкодженого транспортного засобу у зв`язку з цією дорожньо-транспортною пригодою. Як наслідок, пошкодження, отримані транспортним засобом безпосередньо внаслідок ДТП, фактично не були зафіксовані належним чином, а обсяг витрат, що мали б відшкодовуватись страховою компанією, жодним чином не визначено. У даному випадку транспортний засіб Позивача FIAT Doblo, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , на момент дорожньо-транспортної пригоди мав строк експлуатації понад 7 років, що означає необхідність врахування відповідного коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку розміру відшкодування. Жоден із наданих Позивачем документів не містить відомостей про застосований коефіцієнт зносу, а його визначення потребує спеціальних знань у галузі автотоварознавства. Таким чином, надані Позивачем рахунок-фактура та акт здачі-прийняття робіт не відповідають критеріям належності та достатності доказів у розумінні статей 77 та 80 ЦПК України, оскільки не дають змоги встановити дійсні обставини справи, зокрема реальний розмір шкоди, завданої саме внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням зносу транспортного засобу. Вважає вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставними, так як страховиком відшкодовується моральна шкода виключно потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, і лише у розмірі 5 відсотків від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. У справі, що розглядається, матеріали не містять жодних доказів того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2024 року Позивач отримала будь-які тілесні ушкодження або їй було заподіяно шкоду здоров`ю. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що в результаті ДТП ніхто тілесних ушкоджень не отримав. Тож просила відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року відкладено розгляд справи на 23.04.2026 року для надання можливості сторонам ознайомитися з відзивом ПрАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» на позовну заяву та підготувати відповідь на відзив.

22.04.2026 року від представника позивача ОСОБА_6 надійшла відповідь на відзив ПрАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», в якій він позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на те, що посилання відповідача 2 - страхової компанії на те, що позивач не звертався до страхової компанії із заявою про виплату, не є підставою для відмови у позові. Відсутність обов`язкового досудового порядку передбачена в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який не встановлює обов`язкового досудового порядку врегулювання спору як передумови звернення до суду. Вважає, що Страхова компанія «Саламандра» фактично намагається уникнути відповідальності, перекладаючи її на іншу особу. Якщо страховик не бажає нести відповідальність, то її несе винна особа Відповідач 1 ОСОБА_2 . Отже страхова ПАТ «СК «Саламандра» відповідає в межах ліміту, а винна особа ОСОБА_2 - за решту шкоди. Зазначив, що розмір шкоди є належно підтвердженим стороною позивача ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 внаслідок спричиненого ДТП була позбавлена можливості користуватися автомобілем; зазнала емоційного стресу; зазнала істотних побутових незручностей.

Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, на підтвердження чого наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу з розпискою про одержання від відповідача та довідка про доставку електронного документу позивачу.

Сторонами не подано будь-яких інших заяв, клопотань, доказів тощо.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, наданих сторонами, з врахуванням позицій сторін, викладених у поданих ними заявах по суті справи, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 450/1686/17).

Судом встановлено, що 20.09.2024 року о 10:20 годині в м. Первомайську по вул. Київській сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (Відповідач-1), та транспортного засобу Фіат Добло, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок вказаної пригоди транспортним засобам були заподіяні механічні пошкодження, а їх власники зазнали матеріальних збитків. ОСОБА_2 порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинила правопорушення, відповідальність, за яке передбачена статтею 124 КУпАП.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.10.2024 року за даним фактом притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 . Постанова набрала законної сили 05.11.2024 року.

20.03.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАГРОПРОТЕКТ» був укладений договір оренди транспортного засобу автомобіля марки FIAT, комерційний опис DOBLO, випуску 2017 року, ідентифікаційний номер транспортного за особу/номер кузова № НОМЕР_1 .

Згідно вказаного Договору Орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування, транспортний засіб автомобіль марки FIAT, комерційний опис DOBLO, випуску 2017 року, ідентифікаційний номер транспортного за особу/номер кузова № НОМЕР_1 .

Транспортний засіб марки «Honda ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_4 , 2007 року випуску, на момент вчинення ДТП, перебувало у приватній власності ОСОБА_4 .

20.09.2024 року (дата вчинення ДТП), за кермом вказаного автомобіля перебував водій - ОСОБА_2 , як фактичний користувач.

Натомість транспортний засіб марки «Fiat DOBLO», державний номерний знак НОМЕР_5 , 2017 року випуску, на момент вчинення ДТП, належав на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Належний користувач за довіреністю - ТОВ "УКРАГРОПРОТЕКТ". 20.09.2024 року (дата вчинення ДТП), за кермом вказаного автомобіля перебував водій - ОСОБА_3 , як фактичний користувач.

Позивач вказує, що внаслідок ДТП транспортний засіб Фіат Добло д.н.з. НОМЕР_3 , який їй належить, отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту згідно з рахунком-фактурою № СФ 57 від 18 листопада 2024 та актом № ОУ-57 здачі-прийняття робіт становить 18 000 грн. Тож просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану ДТП в сумі 18 000 грн.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкуою щодо неї самої.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Honda ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_6 , застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 218605776.

Відповідно до зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну одного потерпілого, складає 160 000 грн. (сто шістдесят тисяч гривень), розмір франшизи 3200 грн. Строк дії договору страхування: з 01.01.2024 до 31.12.2024. 20.09.2024 року ОСОБА_2 про факт ДТП було повідомлено ПАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» та складено повідомлення про ДТП, в якому описано обставини вчинення ДТП, наявні пошкодження автомобілів.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон N1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та сааме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-17618) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316це 18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

Разом з тим, незважаючи на вищевикладене, жодних заяв чи повідомлень від Позивача на адресу Відповідача-2 так і не надійшло. Така поведінка Позивача прямо суперечить вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинний на момент настання ДТП.

Зокрема, відповідно до пункту 35.1 статті 35 зазначеного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, зобов`язані протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подати страховику заяву про страхове відшкодування з відповідними додатками, перелік яких визначений пунктом 35.2 цієї ж статті.

Відповідно до пункту 34.1 статті 34 Закону страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, а протягом 10 робочих днів направити свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Тобто весь механізм страхового відшкодування, передбачений Законом, будується на обов`язковому попередньому зверненні потерпілого до страховика.

Страховик (страхова компанія) за договором ОСЦПВ у разі ДТП відшкодовує потерпілим оцінену шкоду майну, життю або здоров`ю виключно в межах лімітів, визначених у страховому полісі та законодавством. Оцінка шкоди проводиться експертами або аварійними комісарами, а виплата здійснюється протягом встановлених законом строків.

Недотримання цього порядку Позивачем позбавило Відповідача-2 ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» можливості реалізувати гарантовані Законом права: перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди, встановити реальний розмір заподіяної шкоди, організувати огляд пошкодженого майна у строки, визначені статтею 34 Закону, а також добровільно виконати зобов`язання в позасудовому порядку.

При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 37.1.3 статті 37 Закону невиконання потерпілим своїх обов`язків, передбачених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити розмір заподіяної шкоди, є самостійною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, в той час як факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання встановлені постановою суду, яка набрала законної сили.

Наведена правова позиція також знайшла своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, в якій зазначено, що у випадку відсутності звернення до страховика з відповідною заявою останнього позбавлено можливості добровільно виконати зобов`язання, а отже, спір на цей момент ще не існує.

Таким чином, звернення Позивача безпосередньо до суду, в обхід встановленої Законом процедури досудового врегулювання, не лише суперечить нормам матеріального права, але й порушує принципи добросовісності та розумності, що є основоположними засадами цивільного права України.

За таких обставин в разі, якщо потерпілій особі відомо про наявність застрахованої відповідальності у винної особи, то потерпіла особа повинна була звернутися до страхової компанії задля здійснення їй виплати відшкодування шкоди, завданої транспортному засобу в результаті дтп, а страхова компанія, реалізуючи вимоги закону, повинна була оцінити шкоду завдану транспортному засобу внаслідок дтп.

Однак, як встановлено судом, позивачка не зверталася до страхової компанії, тобто шкода, завдана дтп, не була оцінена в установленому законом порядку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували розмір і локалізацію пошкоджень транспортних засобів, суду не надано ані схему ДТП, ані акт огляду транспортного засобу після ДТП, тобто невідомий перелік тих механічних пошкоджень транспортних засобів, які були зафіксовані на момент ДТП.

На підтвердження факту проведення ремонту транспортного засобу та розміру понесених витрат Позивач надала до матеріалів справи рахунок-фактуру № СФ 57 від 18 листопада 2024 року та акт №57 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18 листопада 2024 року.

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть вважатись належними та достатніми доказами на підтвердження розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховою компанією з наступних підстав.

Між датою дорожньо-транспортної пригоди 20.09.2024 року та датою проведення ремонтних робіт 18.11.2024 року минуло близько двох місяців. З огляду на це, зі змісту наданих рахунку-фактури та акту неможливо встановити, які саме ремонтні роботи були виконані безпосередньо у зв`язку із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою, а не внаслідок будь-яких інших пошкоджень, що могли бути отримані транспортним засобом протягом цього двомісячного проміжку часу. Таким чином, причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та переліком виконаних ремонтних робіт із наданих документів не вбачається.

Як зазначалося вище, Позивач не зверталась до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування, не ініціювала проведення огляду пошкодженого майна представником страховика та не замовляла жодної експертизи чи оцінки пошкодженого транспортного засобу у зв`язку з цією дорожньо-транспортною пригодою. Як наслідок, пошкодження, отримані транспортним засобом безпосередньо внаслідок ДТП, фактично не були зафіксовані належним чином, а обсяг витрат, що мали б відшкодовуватись страховою компанією, жодним чином не визначено.

Разом з тим відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 520/8867/15-ц, визначення розміру страхового відшкодування при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема звітом (актом) про оцінку майна, який має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092. Натомість надані Позивачем рахунок-фактура та акт здачі-прийняття робіт такими доказами не є.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 915/641/19, рахунок на оплату за своєю правовою природою не є первинним документом, а лише містить платіжні реквізити та носить інформаційний характер, тобто жодної господарської операціїним не фіксується і він є лише пропозицією оплати за виконані роботи.

Окрім того, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу здійснюється з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу приймається рівним нулю лише для транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 7 років (для легкових транспортних засобів іноземного виробництва). У даному випадку транспортний засіб Позивача FIAT Doblo, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , на момент дорожньо-транспортної пригоди мав строк експлуатації понад 7 років, що означає необхідність врахування відповідного коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку розміру відшкодування. Жоден із наданих Позивачем документів не містить відомостей про застосований коефіцієнт зносу, а його визначення потребує спеціальних знань у галузі автотоварознавства.

В Акті № ОУ-57 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.11.2024 року не зазначено який транспортний засіб ремонтувався, відсутній опис пошкоджень, які були усунуті завдяки ремонту. Надано рахунок-фактуру за цими роботами, але не надано підтвердження проведення оплати вказаного рахунку.

Оскільки відсутній первинний огляд транспортного засобу, його стану після ДТП і на момент ремонту, то відсутня можливість встановити причино-наслідковий зв`язок між пошкодженнями транспортного засобу, які виникли після ДТП і пошкодженнями, які ремонтувалися.

У зв`язку з цим неможливо встановити належність Акту, рахунку за своєю суттю до наданої справи, адже в них не зазначено, який транспортний засіб ремонтувався, які саме пошкодження були на транспортному засобі, а також те, що саме позивачка понесла вказані витрати.

Таким чином, надані Позивачем рахунок-фактура та акт здачі-прийняття робіт не відповідають критеріям належності та достатності доказів у розумінні статей 77 та 80 ЦПК України, оскільки не дають змоги встановити дійсні обставини справи, зокрема, реальний розмір шкоди, завданої саме внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням зносу транспортного засобу.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем цього обов`язку виконано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що розмір шкоди недоведений, оскільки суду не надано належних і допустимих доказів щодо кількості та локалізації механічних пошкоджень транспортного засобу внаслідок ДТП, у постанові ж суду такі пошкодження не описані. Тож не встановлено в якому розмірі завдано матеріальну шкоду. Також шкода, завдана транспортному засобі внаслідок ДТП, не була оцінена в установленому законом порядку.

До того ж позивачкою не надано наявності документу, який би підтверджував, що транспортний засіб на праві власності належить їй.

Оскільки після залучення за клопотанням позивача до участі у справі другого відповідача, позивачем не було розмежовано позовні вимоги між двома відповідачами, то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги заявлені в солідарному порядку до двох відповідачів.

Разом з тим позивач просить стягнути з Відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., обґрунтовуючи це тим, що внаслідок пошкодження автомобіля вона перебувала в емоційно-пригніченому стані, була позбавлена можливості користуватися транспортним засобом, зазнала суттєвих незручностей, упустила матеріальну вигоду від надання автомобіля в оренду, а також відчувала роздратованість та постійне хвилювання у зв`язку з необхідністю звернення до суду.

Суд вважає такі вимоги безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в межах договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, врегульовано статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до положень цієї статті страховиком відшкодовується моральна шкода виключно потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, і лише у розмірі 5 відсотків від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, законодавець чітко визначив як підставу, так і граничний розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком.

Зміст поняття моральної шкоди у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності також прямо визначений статтею 23 Закону, відповідно до якої шкода, заподіяна життю та здоров`ю потерпілого, охоплює, зокрема, моральну шкоду, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Отже, законодавець прямо обмежив поняття моральної шкоди, що відшкодовується страховиком, виключно фізичними стражданнями, пов`язаними з ушкодженням здоров`я, не поширюючи цей обов`язок на будь-які інші форми душевних переживань чи побутових незручностей.

У справі, що розглядається, матеріали справи не містять жодних доказів того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 20.09.2024 року Позивач отримала будь-які тілесні ушкодження або їй було заподіяно шкоду здоров`ю.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що в результаті ДТП ніхто тілесних ушкоджень не отримав.

За таких обставин на підставі Закону позивачка позбавлена будь-яких правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки підстава, з якою закон пов`язує такий обов`язок страховика, ушкодження здоров`я або смерть потерпілого у даному випадку відсутня.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України обов`язковою умовою відшкодування моральної шкоди є доведеність факту її заподіяння, характеру та обсягу страждань, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та такими стражданнями.

Сам по собі факт тимчасового обмеження у користуванні майном не є безумовною підставою для відшкодування для відшкодування моральної шкоди та не свідчить автоматично про наявність душевних страждань чи немайнових втрат. Те що Позивачка не могла користуватись автомобілем через ремонт, не означає автоматичне відшкодування моральної шкоди.

Посилання Позивача на емоційну пригніченість, незручності від неможливості користуватися автомобілем та необхідність звернення до суду не охоплюються поняттям моральної шкоди, що відшкодовується страховиком у межах договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, до того ж такі твердження позивача не заслуговують на увагу суду, так як згідно договору оренди транспортним засобом користувалася інші особа. В інших випадках, не пов`язаних із заподіянням шкоди здоров`ю або смертю, моральна шкода може компенсуватись виключно особою, яка її заподіяла, відповідно до загальних норм цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення моральної шкоди суперечать положенням Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та нормам ЦК України і є повністю необґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають відхиленню судом.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, моральна шкода не презюмується, а її наявність та розмір мають бути доведеними позивачем належними доказами.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2023 року у справі № 757/40631/21, де ВС зазначив, що незручності від тимчасового обмеження користування авто через ремонт самі по собі не є підставою для відшкодування моральної шкоди, якщо не доведено реальних страждань чи витрат.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у справах щодо відшкодування шкоди, завданої ДТП, де суд наголошував на необхідність конкретних доказів душевних страждань, а не лише загальних тверджень про негативні переживання.

У матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували: інтенсивність та тривалість моральних страждань Позивачки; погіршення емоційного стану Позивачки; істотний вплив тимчасової відсутності автомобіля на її звичайний спосіб життя; необхідність докладання додаткових зусиль для організації повсякденного життя та інше.

Позовні твердження в цій частині мають оціночний характер та є суб`єктивним твердженням позивача.

У позовній заяві в частині відшкодування моральної шкоди не зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно саме Позивачці з боку Відповідачки, з яких міркувань виходив Представник Позивача, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, беручи до уваги той факт, що з часу ДТП до звернення до суду пройшло більше одного року.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 та 2 статті 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частинами 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на зазначене, кожен факт та обставини, що підлягають доказуванню під час розгляду цивільної справи, зокрема й щодо наявності перешкод у здійсненні користування майном, протиправної поведінки особи та її винуватості у завданні шкоди, має бути підтверджено повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед судом, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

За таких обставин, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати відповідача, пов`язані з витратами на правову допомогу, підлягають відшкодуванню.

Крім того, за змістом ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності; розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

На підтвердження вказаних витрат представником відповідача Сікорським М.М. суду надано: Оригінал та ксерокопія договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів у суді від 09.12.2025 року, Оригінал та ксерокопія додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів у суді від 09.12.2025 року; Оригінал та ксерокопія акту надання послуг/виконання робіт за Договором про надання правничої допомоги та представництво інтересів у суді від 19.12.2025 року, Оригінал та ксерокопія розрахунок-фактура наданих послуг від 19.12.2025 р.; Оригінал та ксерокопія довідки про отримання гонорару від 19.12.2025 року.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником відповідача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, в сумі 15 000 грн. слід зменшити до 1 500 грн., а тому оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, то зазначену суму слід стягнути з позивача на користь відповідача.

За таких обставин відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути документально підтверджені судові витрати: на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2,5,10-13,77-80,89,259,263-265, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОТЕКТ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», код ЄДРПОУ 21870998, адреса: 36019, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10; 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б, офіс 11.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОТЕКТ», код ЄДРПОУ 40428872, адреса: вул. Нахімова, 63 А, м. Шпола, Черкаська область, 20603.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 квітня 2026 року.

СУДДЯ: