Рішення № 135949577, 16.04.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

16.04.2026

Справа №489/8534/25

Провадження №2/489/343/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання Горецькою П.О.,

за участю: представниці позивача ХацькоК.С., представника відповідачки Крашинського А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію

встановив.

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 6205 грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп. Мотивуючи свої вимоги тим, що в опалюваних сезонах 2022-2025 позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку АДРЕСА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 12.03.2007 № 3-160. Відповідно до Закону № 2189, Правил 830 та Методики, відповідач є споживачем теплової енергії. 01 жовтня 2021 на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» була опублікована інформація щодо затвердження Постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послугу з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Для розрахунків за надані послуги теплопостачання було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 у відповідності до п. 5 ст. 13 Закону 2189. В даному житловому будинку встановлено прилад обліку теплової енергії і спожита теплова енергія нараховується відповідно показникам приладу, який встановлено у будинку. Враховуючи той факт, що квартира відповідача відключене від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загально будинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Всім своїм абонентам за витрати опалення місць загального користування товариство почало нараховувати лише з 01.11.2022. Це пояснюється тим, що методика, відповідно якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії набрала чинності 28.01.2022. відповідно до цього, з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. В опалювальний період 2022-2025 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою тепло забезпечення житлових і нежитлових приміщень, які знаходяться у АДРЕСА_1 . За період з листопада 2022 по лютий 2025 включно відповідачу нараховано 6205,94 грн., за яку остання не сплатила, чим завдала позивачу матеріальної шкоди.

Від представника відповідачка надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить позовну заяву залишити без розгляду. Зазначає, що відповідачка з опалювального періоду 2023-2024 почала отримувати в платіжних розрахунках нарахування за спожиту теплову енергію, проте, з 2007 року послугами теплопостачальних компаній не користується у звязку з відключенням від мережі, про що складено відповідний Акт про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 18.07.2007. З позивачем у відповідачки відбувалися неодноразові листування з приводу відсутні у під`їзді радіаторів опалення ще з 2003 року, а отже, вона не користується даною послугою. На її заяву 19.06.2024 була отримана відповідь, в якій вказувалося, що зобов`язання по підтриманню належного стану місць загального користування покладається на управляючу компанію ТОВ «Місто для людей Миколаїв». 25 червня 2024 відповідачкою було направлено три заяви до ТОВ «Місто для людей», проте, на жодну з них відповіді не отримала. Якщо навіть за умови укладення індивідуального договору, примірника вказаного договору відповідачка не має, а отже, їй вони його не надали, що є порушенням ст.. 628,638 ЦК України. Досудову вимогу, яка ніби то направлялася на її адресу, вона не отримувала, а тому не могла надати відповідь на неї. Позивач не надав відповіді про можливість створення комісії з обстеження під`їзду за адресою будинку АДРЕСА_1 , що прямо впливає на дійсний позов та правомірність нарахування боргу. Нарахування проведені по незрозумілій методики і викликають сумніви правильності їх обчислення.

Від представниці позивача надійшла відповідь на позов, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги. Вказує, що відключення відповідачем від мереж централізованого опалення здійснено відповідно до процедури, що була передбачена чинними нормами законодавства на момент відключення і не заперечується позивачем. Проте, відключення не звільняє його як власника квартири від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку як житлових так і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових так і не в житлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалюване приміщення. З відзиву відповідача вбачається, що у під`їзді радіатори опалення були, проте, демонтовані у 2003 році. Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньо будинкової системи теплопостачання та в якому забезпечується нормативна температура повітря. Враховуючи той факт, що квартира відповідача відключена від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки на загально будинкові потреби та абонентське обслуговування. 01.10.2021 на офіційному сайті позивача була опублікована інформація щодо затвердження Постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Щодо помилкового значення підстави права власності ОСОБА_1 на квартиру, позивачем було подано до суду заяву про уточнення підстави набуття права власності відповідачкою на квартиру.

Ухвалою суду від 20.10.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 19.06.2024, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна від 21.02.2001, укладеного на Універсальній біржі «Південь», зареєстрованого за № 1736.

В опалювальний період 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою тепло забезпечення житлових та нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що надав теплову енергію за період з 01.11.2022 по 01.09.2025 на суму, з урахуванням перерахунку, абонплати складає 6205,94 грн., за які остання не сплатила, чим завдала позивачу матеріальну шкоду.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (у редакції, чинній на момент існування правовідносин) споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки, дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі. Згідно з п. 3 ст. 30 цієї Постанови споживач зобов`язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

З 1 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189. На підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону позивач є виконавцем послуги з постачання теплової енергії. Стаття 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачає що, надання послуги з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями статті 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що обов`язком споживача, у даному випадку відповідача, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Як зазначив позивач, підприємством вживалися всі заходи, щодо пропонування споживачам укласти договори про надання населенню послуг з централізованого опалення та підігріву питної води, шляхом оголошень в засобах масової інформації, розповсюдження листів з пропозиціями укладення договору, доставки проектів договорів в квартири абонентів.

Згідно п. 24 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалювальній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання ( у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному ст.. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячкового водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнанні індивідуальними системами опалення/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання)та постачання гарячої води.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Відповідно до п.п. 24, 36, 37, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку, до визначення договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до Укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на задоволення опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пункт 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Як встановлено на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (в редакції постанови № 1022 від 08 вересня 2021 року) (далі Правил), 01 жовтня 2021 року на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

Відповідно до пункту 13 Правил індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Як встановлено відповідачка протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняла рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклала відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Отже, відповідачкою було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку сплачувати надані послуги.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Відповідно до п. 5 Індивідуального договору, обсяг спожитої споживачем послуги визначається, як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної як розділеної згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення розділяється також на споживачів, приміщення яких обладнанні індивідуальними системами опалення.

На ім`я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики. Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Згідно вимог ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Фактичним доказом постачання теплової енергії та отримання послуги є наряди на підключення будинку та нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 до теплових мереж на початку опалювального сезону, який видається виконавцями послуг, як зазначено в рішенні виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Позивач надав теплову енергію за період з 01.11.2022 по 01.09.2025 на суму, яка з урахуванням перерахунку, абонплати складає 6205,94 грн., за яку відповідачка не сплатили та не виконала свої зобов`язання, чим завдала позивачу матеріальної шкоди.

Відповідачка у своєму відзиві зазначає, що вона з 2007 року не користується послугами теплопостачальних компаній у звязку з відключенням від мережі про що складений Акт про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 18.07.2007.

Позивачем не заперечується вказаний факт відключення квартири АДРЕСА_2 , яка належить відповідачки, від централізованого опалення.

Згідно з пунктом 28 Правил, споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики).

Згідно з пунктом 2.1.4 Методики, загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

Згідно п. 8 р. IV Методики ,у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення: для 1-5-ти поверхової будівлі/будинку 25%, додатково скоригований із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будинку.

Посилання відповідачки про незрозумілість розрахування за вказаною Методикою, судом не береться до уваги, оскільки суд не наділений наданням роз`яснення обчислення розподілу комунальних послуг. Таке право має позивач, а тому відповідачка не позбавлена можливості звернутися з відповідною заявою саме до позивача.

Враховуючи той факт, що квартира відповідачки відключена від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загально будинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між споживачами відповідно до Методики між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Витрати за опалення місць загального користування ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» почало нараховувати з 01 листопада 2022.

В опалювальний період 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою тепло забезпечення житлових і нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відповідачці, як і всім іншим мешканцям будинку, які відключені від систем централізованого опалення, нараховувалась оплата за опалення місць загального користування будинку, які остання не сплачує.

Відповідачка зазначає, що вона неодноразово зверталася до позивача з заявами, в яких, зокрема, повідомляла про відсутність радіаторів опалення у під`їзді, у звязку з їх демонтажем ще в 2003 році.

На підтвердження зазначеного, що матеріалів відзиву долучені заяви та відповіді на заяви, а також фотознімки.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання належить розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на виконання повноважень, визначених ст. 11 Закону України «Про теплопостачання», затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку як житлових так і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових так і не в житлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалюване приміщення.

Таким чином, визначення правил та умов надання послуг з теплопостачання, методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення відноситься до державного регулювання та не є повноваженням органів місцевого самоврядування, повноваження яких у сфері теплопостачання закріплено ст. 13 Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 162 Житлового кодексу України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з приводу обв`язку відповідача ОСОБА_1 оплачувати послуги з опалення місць загального користування є обґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача про те, що між ним та позивачем не було укладено жодних договорів про постачання теплової енергії, слід зазначити наступне.

З 01.12.2021 на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» в мережі Інтернет https:ntec.mk.ua.

Відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з приводу обв`язку відповідачки ОСОБА_1 оплачувати послуги з опалення місця загального користування є обґрунтованими.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Щодо судових витрат.

24 вересня 2024 Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» подано до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.10.2024 у справі № 489/7510/24 судовий наказ за заявою ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію скасовано.

У відповідності до ст. 166 ЦПК України, у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Згідно з п. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за спожиту теплову енергію у розмірі 6205 грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, юридична адреса: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено «23» квітня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева

: