Рішення № 135949519, 07.04.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

07.04.2026

Справа № 489/3467/25

Провадження №2/489/165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Горецькою П.О.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Бортика Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Філіпенко Олена Геннадіївна про визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом

встановив.

ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Притикіна І.І., звернулася до суду з позовом, яким просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині майна переліченого у описі цінностей (документів) вилучених із індивідуального сейфу № 31/2, що зберігалося в АТ «Державний ощадний банк України», ТВБВ (територіально відокремлене без балансове відділення) № 10014/021 ОПЧ м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 118, за договором оренди № 337 від 01.06.2020; визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на майно переліченого у описі цінностей (документів) вилучених із індивідуального сейфу № 31/2, що зберігалося в АТ «Державний ощадний банк України», ТВБВ (територіально відокремлене без балансове відділення) № 10014/021 ОПЧ АДРЕСА_1 , за договором оренди № 337 від 01.06.2020. Мотивуючи вимоги тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 22.09.2012. Через тяжку хворобу ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя ОСОБА_4 заповіту не складав. Спадкоємцями після його смерті є вона, як його дружина, та син померлого від першого шлюбу ОСОБА_3 , відповідач по справі. Спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину за законом щодо нерухомого майна (квартири). За життя ОСОБА_4 у відділенні АТ «Державний ощадний банк України» орендував індивідуальний банківський сейф договором оренди № 337 від 01.06.2020. Приватним нотаріусом направлено запит до відділення АТ «Державний ощадний банк України» щодо наявності вмісту у сейфі для подальшої видачі свідоцтва про право на спадщину. Проте, нотаріус отримала лист, відповідно до якого відмовлено про надання такої інформації. У зв`язку з чим, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через те, що нотаріальна дія не може бути вчинена через відсутність опису складу спадкового майна, що зберігається у АТ «Ощадбанк». У вказаному банківському сейфі зберігалося також цінне майно, що належить позивачці на праві особистої власності, як одного з подружжя та воно не підлягає розподілу між спадкоємцями. Відповідач не має права на спадкування за законом, так як будучи сином померлого, мав можливість надати надавати йому допомогу при житті, але ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, який тяжко хворів та був особою похилого віку. 16.02.2024 ОСОБА_2 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з заявою про розкриття банківської таємниці. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2024 у задоволенні вказаної заяви відмовлено. Київським апеляційним судом скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2024 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на майно, яке за життя належало спадкодавцю. Сторони є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. видано свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 у рівних частках по частки кожному. На інше спадкове майно, яке зберігається у АТ «Ощадбанк» свідоцтво не видавалося у зв`язку з відсутністю документовано підтвердженої інформації про склад такого майна. Позивачка заявляє про існування підстав для усунення відповідача від права на спадкування за законом на частину спадщини, проте, не надано жодних доказів та не доведено, на підставі яких правових норм можуть бути задоволені позовні вимоги. ОСОБА_4 помер внаслідок захворювання на ковід 19, фактично під час пандемії цього захворювання, яке тривало з березня 2022 по початок 2022 року. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували потребу спадкодавця у допомозі відповідача, як і факт ухилення відповідача від надання такої допомоги.

Від представника АТ «Державний ощадний банк України» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких просить при прийнятті рішення, прийняти вказані пояснення, за результатами чого постановити законне та обґрунтоване рішення. Зазначає, що між банком та ОСОБА_4 01.06.2020 укладено договір № 337 оренди індивідуального сейфа, згідно якого ОСОБА_4 було передано в тимчасове платне користування індивідуальний сейф № 31/2, який розташований у сховищі для індивідуальних сейфів ТВБВ № 10014/021 строком до 30.11.2020. 26 листопада 2020 між банком та ОСОБА_4 укладено Додатковий договір № 1 до Договору № 337 від 01.06.2020, яким термін дії договору було продовжено до 31.05.2021. 24 травня 2021 банку стало відомо про смерть ОСОБА_4 шляхом звернення родичів клієнта до відділення банку. Відкриття індивідуального сейфу та опису його вмісту без присутності клієнта здійснюється у випадку смерті клієнта та пред`явлення (родичами, спадкоємцями) нотаріально засвідченої копії свідоцтв про смерть. Банком здійснено процедуру відкриття індивідуального сейфу без присутності клієнта на підставі наказу № 355 від 27.05.2021за результатами якого складено Акт про відкриття індивідуального сейфу № 31/2 та вилучення цінностей (документів) без присутності клієнта в 2 примірниках, один з яких передано відповідальному працівнику, а другий примірник акту з описом та цінностями передано на зберігання до сховища банку. 19.10.2021 АТ «Ощадбанк» від приватного нотаріуса Філіпенко О.Г. надійшов запит про надання інформації про наявність рахунків, їх залишки, банківських комірок відкритті на ім`я померлого. Також просила повідомити, чи залишав спадкодавець заповідальні розпорядження та з якого часу було відкрито рахунки та укладено договори користування банківськими комірками. 27.10.2021 банком надано відповідь та повідомлено, що у ТВБВ № 10014/021 філії Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір № 337 від 01.06.2020 про оренду індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком. При цьому заповідальне розпорядження відсутнє. Правові підстави для надання копії опису вмісту зазначеної чарунки № 31/2, наданому ОСОБА_4 відсутні, з огляду на вимоги п. 11 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банк правомірно відмовив у видачі копії опису вмісту сейфу нотаріуса, оскільки така інформація може бути розкрита лише на підставі згоди усіх спадкоємців, за рішенням суду. Крім того, АТ «Ощадбанк» не є стороною спірних правовідносин, його залучено у якості третьої особи, як банк, що здійснює обслуговування померлого клієнта ОСОБА_4 .

Від представника позивачки надійшла заява про зміну предмету позову та частково підстав позову, відповідно до якого просить: визнати за ОСОБА_2 право власності на частку від суми грошових коштів 57100 доларів США та 4000 євро як на її частку у спільній сумісній власності подружжя, що не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частку від 57100 доларів США та 4000 євро, а саме 14275 доларів США та 1000 євро як на спадкову частку після смерті ОСОБА_4 ; визнати загальне право власності за ОСОБА_2 на 42825 доларів США та 3000 євро. Окрім іншого, зазначає, що кошти, які знаходилися у сейфі АТ «Ощадбанк» набуті/збережені у період шлюбу між позивачкою та спадкодавцем та презумпція їх спільності не спростована, частка позивачки як дружини становить від загальної суми грошових коштів 57100 доларів США та 4000 євро, як на її частку у спільній сумісній власності подружжя, що не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 . Із другої половини, що входить до складу спадщини, спадкова частка позивачки становить тобто від загальної суми. Разом від суми коштів 42825 доларів США та 3000 євро.

Від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого просить відхилити формальні заперечення відповідача та прийняти уточнені вимоги позивача до розгляду по суті як заяву про зміну предмета позову з конкретизацією об`єкта спору у відповідності до Акта банку. Вказує, що відповідач фактично заперечує не матеріально-правову суть вимог, а назву процесуального документа позивача (заяву про зменшення/збільшення розміру позовних вимог про зміну предмета та (частково) підстав позову). Позивач погоджується, що формулювання назви вказаного документа могло бути не коректним, однак зміст та спрямованість заяви повністю відповідають вимогам ч. 3 ст. 49 ЦПК України і спрямовані на ефективний захист права в межах наявного спору про право. Позивачкою змінено лише спосіб захисту (предмет вимоги) в якій просить визнати правовий режим коштів і визначити частки спільної сумісної власності подружжя.

Від представника відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких зазначає, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 1267 ЦК України, що рівності часток кожного із спадкоємців за законом у спадщині, можливо прийти до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на частку від суми грошових коштів 57100 доларів США та 4000 євро, як на частину спадщини після смерті ОСОБА_4 . Вказує, що виходячи з обставин, наведених позивачем та наданих доказів вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя, на підставі укладеного з ПАТ «Державний ощадний банк» договору № 337 оренди індивідуального сейфа від 01.06.2020, в індивідуальному банківському сейфі № 31/2 розмістив на зберігання грошові кошти в сумі 57100 доларів США та 4000 євро. Наявність знаходження вищевказаних грошових коштів у банківському сейфі, за час перебування у шлюбі позивача зі спадкодавцем, не може вважатись безумовним доказом набуття права спільної сумісної власності на майно. Водночас, за інформацією, які містяться у поданих ОСОБА_4 щорічних деклараціях в Єдиному державному реєстрі декларації осіб уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування за період з 2016 по 2020 рік у розділах «Доходи, у тому числі подарунки» та «Грошові активи» інформація щодо грошових коштів в іноземній валюті відсутня. Також, зазначені у деклараціях у національній грошовій одиниці України гривні, суми не могли бути достатніми для купівлі іноземної валюти у розмірі 57100 доларів США та 4000 євро. Інших доказів щодо набуття права власності на вищезазначені грошові кошти позивачем за час шлюбу матеріали судової справи не містять. Враховуючи, що загальний обсяг щорічного доходу ОСОБА_4 складався з власних грошових активів та отриманого доходу у вигляді пенсії, що був значно меншим від суми 57100 доларів США та 4000 євро, відповідно не можливо стверджувати про набуття позивачем права спільної сумісної власності на вищезазначені грошові кошти за час шлюбу.

Від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що відповідачем, який заперечує факт набуття подружжям спірних грошових коштів, зобов`язаний згідно зі ст.. 81 ЦПК України надати належні та допустимі докази, які б спростували цю презумпцію. Тобто, він мав довести, що кошти є особистою приватною власністю спадкодавця. Відповідач не надав жодного такого доказу. Єдиний довод відповідача ґрунтується на аналізі декларацій померлого, в яких не відображено готівку в іноземній валюті. Проте, вважає, що декларація не є правовстановлюючим документом. Метою декларування є фінансовий контроль, а не встановлення правового режиму майна для цивільно-правових відносин. Відсутність відомостей про актив у декларації не спростовує існування та не знімає його статусу спільної сумісної власності, гарантованого Сімейним кодексом. Доводи відповідача про те, що задекларованих доходів було недостатньо для накопичення спірних коштів, є лише його особистими припущеннями. У відзиві відповідач пропонує задовольнити частково позов та визнати за позивачем право власності на частку коштів в порядку спадкування. Це є свідомою підміною понять та намагання отримати більше, ніж передбачено законом та сталою судовою практикою. У відзиві на первинну позовну заяву відповідач заявив про очікування витрат на правничу допомогу в орієнтовній сумі 10000 грн. та просить стягнути їх з позивача. Вважає цю вимогу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

27 жовтня 2025 від представника позивачки надійшли додаткові пояснення по справі. Зазначає, що 23.10.2025 відповідач подав чергові заперечення, в яких вкотре змінив свою правову позицію. Намагаючись спростувати презумпцію спільної сумісної власності подружжя щодо готівкових коштів у сейфі, відповідач виснув нову версію, нібито ці кошти є особистою власністю спадкодавця, оскільки походять від продажу ним нерухомості у 2005 та 2009 роках. Вважають ці доводи та надані до них докази такими, що не лише не доводять позицію відповідача, але й повністю спростовуються іншими матеріалами справи та доводять недобросовісну, суперечливу поведінку відповідача. Твердження відповідача про «старі гроші» є фактично неправдивою та юридично недоведеною, оскільки ґрунтуються на припущеннях. Вказує, що спадкодавець не зберігав кошти від продажу у 2005 році, оскільки витратив у 2006 році на купівлю нової квартири. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на рахунок доведення особистого походження грошей. Презумпція спільної сумісної власності щодо готівки, внесеної у сейф у 2020 році, залишається не спростованою.

10 грудня 2025 від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначає, що заперечення відповідача щодо джерел набуття грошових коштів спадкодавцем та їх подальшого використання базується виключно на хронологічній оцінки часу продажу житлової нерухомості, що належало за життя ОСОБА_4 та придбання іншого житла, яке залишилося після його смерті. При цьому жодного доказу вартості придбаного житла у 2006 році (квартири за адресою: АДРЕСА_3 ) позивачка не надає та стверджує про використання для придбання цього нерухомого майна грошових коштів від продажу житлового будинку по АДРЕСА_4 . Водночас представник позивача вважає, що належним доказом на підтвердження обставин збереження спадкодавцем саме грошових коштів, отриманих від продажу житлової нерухомості може бути укладений договір банківського вкладу або передача грошей у позику. Жодного доказу на спростування викладених представником позивачки обставин щодо походження грошових коштів, які входять до складу спадщини позивачем не надано. Також, не заслуговують на увагу твердження представника позивача про порушення стандарту добросовісної поведінки. Як стверджує представник позивача автомобіль Porsche Cayenne був придбаний у шлюбі 17.04.2019 і грошові кошти були внесені у сейф 01.06.2020. Обидва ці активи були набуті під час шлюбу позивача зі спадкодавцем та є спільною сумісною власністю подружжя. Вирішальним є не вид майна чи легкість його відстеження, а правовий режим коштів, за які воно було набуте, або момент внесення коштів. Відповідач вказує про наявність доказів, які підтверджують отримання за життя спадкодавцем доходу від продажу об`єктів нерухомого майна до укладення шлюбу з позивачем. Інших доказів на підтвердження або спростування обставин щодо набуття спадкодавцем грошових коштів у іноземній валюті за час шлюбу з позивачкою сторонами не надано.

Ухвалою суду від 07.05.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження

Ухвалою суду від 07.05.2025, витребувано докази.

Ухвалою суду від 23.10.2025, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2012, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Після його смерті відкрилася спадщина.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , є його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .

12 травня 2021 ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіної О.Г. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 травня 2021 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіної О.Г. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 грудня 2021 ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 грудня 2021 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 10.12.2021, ОСОБА_4 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_5 .

10 грудня 2021 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. видано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_5 .

15 вересня 2022 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. видано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на автомобіль марки Porsche Cayenne, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_3 .

Позивачка в остаточних позовних вимогах зазначає, що за життя ОСОБА_4 у відділенні АТ «Державний ощадний банк України» орендував індивідуальний банківський сейф договором оренди № 337 від 01.06.2020, в якому, зокрема, зберігалося також цінне майно, що належить їй на праві особистої власності, як одного з подружжя та воно не підлягає розподілу між спадкоємцями. Приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вміст банківського сейфу, оскільки нотаріальна дія не може бути вчинена через відсутність опису складу спадкового майна, що зберігається у АТ «Ощадбанк».

Норми права та мотиви їх застосування.

Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на частку від суми грошових коштів 57100 доларів США та 4000 євро як на її частку у спільній сумісній власності подружжя, що не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Право спільної сумісної власності подружжя регулюється главою 8 СК України (статті 60-74).

Відповідно до статі 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2).

За змістом статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (частини перша, друга статті 65 СК України).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

В п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №11від 21.12.2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що при вирішенні питання щодо можливості розгляду у процесі про розірвання шлюбу вимоги про поділ спільного майна подружжя судам слід мати на увазі, що у випадках, коли такий поділ зачіпає інтереси третіх осіб (наприклад, коли майно є власністю селянського (фермерського) господарства, іншого суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, до складу співзасновників яких, крім подружжя та їхніх неповнолітніх дітей, входять і інші особи, або власністю житлово-будівельного чи іншого кооперативу, член якого ще не повністю вніс свій пайовий внесок, у зв`язку з чим не набув права власності на відповідне майно, виділене йому кооперативом у користування), суду належить обговорити питання про виділення цієї вимоги у самостійне провадження в порядку ст. 126 ЦПК.

Зазначений підхід не застосовується у випадках поділу грошових сум (вкладів), внесених у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя, оскільки при поділі таких коштів права зазначених установ не зачіпаються. Ці вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім`я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пунктами 6.3., 7.1.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків визначаються нормативно-правовими актами НБУ та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Відповідно до пункту 10.20. Постанови НБУ від 12 листопада 2003 року N 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи-резидента в іноземній валюті за розпорядженням вкладника або за його дорученням кошти повертаються шляхом виплати готівкою; перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Аналогічні норми містить частина друга статті 372 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2012, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 у відділенні АТ «Державний ощадний банк України» орендував індивідуальний банківський сейф договором оренди № 337 від 01.06.2020, в якому, зокрема, зберігалися грошові кошти у розмірі 57100 доларів США та 4000 євро. За життя кошти з депозитних рахунків вкладнику не поверталися, на інші рахунки не перераховувалися.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 686/23104/17.

Судом оглянуті, долучені до матеріалів справи копії Декларацій з Єдиного державного реєстру декларації осіб уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування за період з 2016 по 2020 рік ОСОБА_4 .

Таким чином, враховуючи, що грошові кошти на депозитні рахунки були внесені ОСОБА_4 за час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 та обліковуються на рахунках, відкритих на ім`я чоловіка, суд вважає, що вказані кошти є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу в рівних частинах. Доказів зворотного, або належність вказаних коштів особисто померлому відповідачем не надано, а ті що надані не є достатніми та належними. Та не спростовують доводів позивачки.

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частину грошових коштів, які розміщені на депозитному рахунку, відкритому в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_4 , є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на майно переліченого у описі цінностей (документів) вилучених із індивідуального сейфу № 31/2, що зберігалося в АТ «Державний ощадний банк України», слід зазначити наступне.

Згідно положень статті 1076 Цивільного кодексу України та статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" будь-яка інформація, що стосується клієнта, якою банк володіє на законних підставах, є банківською таємницею (за винятком, якщо така інформація складає державну таємницю).

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, тобто перелік цих відомостей не є вичерпним.

До банківської таємниці також відносяться: інформація, що залишилася після смерті особи, що випливає з норм ч. 3 ст. 62 Закону № 2121; інформація про клієнтів іншого банку (згідно ч. 4 ст. 62 Закону № 2121 банкам заборонено розголошувати таку інформацію); персональні дані про діючих клієнтів банку; відомості про майно, що перебуває на зберіганні в банку; інформація про осіб, які хотіли стати клієнтами банку, але через певні причини не стали; інформація про клієнтів, що припинили відносини з банком.

Суб`єктами права на банківську таємницю є: власник банківської таємниці - клієнт банку, тобто особа, що надала банку відомості, які містять банківську таємницю; утримувач банківської таємниці - особа, яка, виконуючи службові обов`язки, одержує банківську таємницю (НБУ, банки, органи влади, визначені у вичерпному переліку пунктами 2 - 6 ч. 1 ст. 62 Закону № 2121).

Стаття 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає декілька випадків розкриття банками інформації, що становить банківську таємницю, у повному обсязі, а саме на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації (клієнта банку); та на письмову вимогу суду або за рішенням суду.

Крім того, банківською таємницею є й інформація, яка залишилась у банку після смерті особи, оскільки згідно з ч. 3 ст. 62 Закону № 2121-ІІІ довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

У відповідності до пункту 1 статті 1076 Цивільного кодексу України, відомості, що складають банківську таємницю, можуть бути надані банком органам державної влади та їх посадовим особам виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Згідно п. 3.2. Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених поставною КМУ від 14.07.2006 N 267, банки зобов`язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного Кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, кошти та інше майно, яке знаходиться в індивідуальних депозитних сейфах, які орендував спадкодавець, також входить до складу спадщини та повинно переходити у власність спадкоємців у порядку спадкування за законом.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тобто з моменту , як спадкоємець подав заяву про прийняття спадщини або фактично прийняв її успадковане майно належить спадкоємцю, він має право користуватися, управляти майном, але не має права розпорядження даним майном.

З огляду на викладене, суд вбачає, що вміст індивідуального сейфу, яким користувався померлий ОСОБА_4 , становить банківську таємницю, яка відповідно може бути розкрита у встановленому законом порядку.

Стаття 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інші норми права не містять прямої заборони на звернення заінтересованої особи із заявою до суду для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у разі, що вона позбавлена отримати таку інформацію іншим шляхом.

У свою чергу, розкриття банківської таємниці може здійснюватися адміністративним способом, коли на вимогу компетентних осіб без звернення до суду розкривається банківська таємниця, а також судовим способом, при розгляді різного роду справ (господарських, кримінальних, цивільних, адміністративних).

Що стосується доступу до банківської таємниці за рішенням суду, то таке право надається тільки внаслідок розгляду цивільних справ за правилами глави 12 розділу ІV ЦПК у рамках окремого провадження, загальною особливістю якого є відсутність спору про право. Це вид непозовного цивільного судочинства, де немає позивача й відповідача (а є заявник і зацікавлені особи) і розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів (а не спір про право), при відсутності змагальності сторін (далі - окреме провадження).

Аналіз ст. 287 ЦПК, ст. 62 Закону № 2121 і інших спеціальних законів приводить до висновку, що суд може розглядати заяви про розкриття банківської таємниці тільки від осіб, наділених правом на одержання такої інформації, але законом не наділених правом на безпосереднє звернення до банку за такою інформацією; або осіб, наділених правом звертатися в банк за розкриттям банківської таємниці, але яким банк відмовив у розкритті цієї інформації.

Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідна правова позиція викладена ВС у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 192/2761/14.

01 червня 2020 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладено Договір № 337 оренди індивідуального сейфа, відповідно до умов якого банк надає, а клієнт приймає у тимчасове платне користування індивідуальний сейф № 31/2, який розташований в сховищі для індивідуальних сейфів ТВБВ № 10014/21 ОПЧ м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 118, з метою зберігання клієнтом цінностей та/або документів та забезпечує охорону та неможливість доступу до сейфу сторонніх осіб, при цьому за вміст сейфа банк відповідальності не несе.

Згідно п. 1.3 Договору № 337, термін (строк) користування сейфом за цим договором з 01 червня 2020 по 30 листопада 2020 включно.

26 листопада 2020 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладено Додатковий договір № 1 до Договору № 337 оренди індивідуального сейфа від 01.06.2020, відповідно до якого сторони продовжили строк користування сейфом за Договором з 01 червня 2020 по 31 травня 2021 включно.

Згідно листа АТ «Державний ощадний банк» від 27.10.2021 за вих. № 46/12-05/ НОМЕР_4 , у ТВБВ № 10014/021 філії Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір № 337 від 01.06.2020 про оренду індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком (номер чарунки 31/2). Заповідальне розпорядження відсутнє.

Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. направлено запит до АТ «Державний ощадний банк України» щодо надання копії опису вмісту чарунки № 31/2, наданому ОСОБА_4 АТ «Ощадбанк» згідно договору № 337 про оренду індивідуального банківського сейфу.

15 грудня 2023 за вих. № 46/12-06/94176/23 АТ «Державний ощадний банк України» надано відповідь, відповідно до якої зазначено, що відсутні правові підстави для виконання запиту приватного нотаріуса щодо надання копії опису вмісту чарунки № 31/2, наданому ОСОБА_4 АТ «Ощадбанк» згідно договору № 337 про оренду індивідуального банківського сейфу відповідно до п. 11 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

16 лютого 2024 ОСОБА_2 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з заявою про розкриття банківської таємниці, в якій просила, зокрема, зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» надати приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. за представнику заявниці ОСОБА_1 завірену належним чином копію акта опису майна, яке зберігалося в індивідуальному сейфі 31/2 АТ «Державний ощадний банк України», ТВБВ № 10014/21 ОПЧ м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 118.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2024, в задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.11.2024, рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2024 скасовано. Заяву ОСОБА_2 про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, залишено без розгляду.

14 лютого 2024 за вих. № 14/01-16 Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. надано роз`яснення стосовно оформлення спадкових прав, відповідно до якого відмовлено ОСОБА_2 в оформленні спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у нотаріуса немає даних стосовно вмісту чарунки відкритої на ім`я померлого у банківській установі.

Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У пункті 5.2 договору оренди індивідуального сейфу передбачено, що у випадку смерті клієнта, його спадкоємець/ці має/ють право отримати в установі банку цінності клієнта за умови відсутності заборгованості за надані послуги, що їх надає банк за цим договором, на підставі документів, які підтверджують, що особа є спадкоємцем клієнта, або рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частини першої статті319, частини першої статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позивачка ОСОБА_2 звернулася у встановленому порядку до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При вчиненні нотаріальної дії, приватним нотаріусом Філіпенко О.Г. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на частку майна переліченого у описі цінностей (документів) вилучених із індивідуального сейфу № 31/2, що зберігалося в АТ «Державний ощадний банк України», а отже, позивачка має право на звернення до суду з дійсним позовом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Оскільки при поданні позовної заяви позивач вимоги про розподіл судового збору не заявляв та таких вимог не заявляв і в судовому засіданні, враховуючи межі судового розгляду і диспозитивність цивільного судочинства, розподіл судового збору суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Філіпенко Олена Геннадіївна про визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку від суми грошових коштів 57100 доларів США та 4000 євро, що складає 28550 доларів США та 2000 євро, які зберігаються в індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_5 , що охороняється АТ «Державний ощадний банк України» на підставі договору №337 оренди індивідуального сейфу від 01 червня 2020 укладеного з ОСОБА_4 , як на її частку у спільній сумісній власності подружжя, що не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку від суми грошових коштів 57100 доларів США та 4000 євро, які зберігаються в індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_5 , що охороняється АТ «Державний ощадний банк України» на підставі договору №337 оренди індивідуального сейфу від 01 червня 2020 укладеного з ОСОБА_4 , в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , що складає 14275 доларів США та 1000 євро.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа:

Акціонерне товариство «Державний ощадбанк банк України», юридична адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, ЄДРПОУ 00032129.

приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Філіпенко Олена Геннадіївна, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Аркасівська, 33.

Повний текст судового рішення складено «23» квітня 2026.

Суддя Н.О.Рум`янцева