Рішення № 135948990, 22.04.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6834/25

РІШЕННЯ

іменем України

(ДОДАТКОВЕ)

"22" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 09 березня 2023 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 . Кредитний договір №09.03.2023-100000381.

Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн з загальним строком користування коштами протягом 42 днів з дня надання (що складається з окремих періодів кредитування тривалістю в 14 днів кожен), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 19 квітня 2023 року, сплачувати проценти за користування ним за процентною ставкою у розмірі 2 % за кожен день користування коштами (процентна ставка «Економ», що застосовується протягом первинного та пільгового періодів кредитування), а також проценти за стандартною ставкою у розмірі 3 % за кожен день користування кредитом (процентна ставка «Стандарт», що застосовується протягом періодів кредитування, у яких не діє процентна ставка «Економ»).

У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання останній зобов`язався сплачувати на користь кредитодавця неустойку у розмірі 140 грн за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити 730 % річних за період прострочення.

Проте позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 29 грудня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 11 900 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 7 000 грн;

-заборгованість за процентами 4 900 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

03 квітня 2026 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив заочне рішення про повне задоволення позовних вимог.

08 квітня 2026 року представниця позивача Оболонкова Ю.В. подала до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення понесених позивачем судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Вирішення заяви суд призначив на 22 квітня 2026 року о 16 год. 00 хв.

Суд відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України вирішує питання щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 947/32389/21, нормами ЦПК України не передбачено ухвалення додаткового заочного рішення, так як при ухваленні додаткового рішення суду відсутня така обов`язкова умова як для заочного рішення, а саме належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини першої статті 280 ЦПК України).

Таким чином, додаткове рішення ухвалюється виключно в загальному (а не заочному) порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2025 року між АО «Лекс Верітас» та ТОВ «Споживчий центр» було укладено Договір про надання правничої допомоги №01/25-СЦ з додатковою угодою від 31 грудня 2025 року (а.с. 54, 55).

Відповідно до умов договору АО «Лекс Верітас» зобов`язалося надати ТОВ «Споживчий центр» професійну правничу допомогу, а саме скласти позов про стягнення заборгованості до боржника, а також надати консультаційні послуги, необхідні для проведення претензійної роботи щодо стягнення боргу.

Зі свого боку ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося сплатити на користь адвокатського об`єднання вартість послуг у розмірі 6 000 грн.

Згідно копії Звіту про виконану роботу від 01 квітня 2026 року (а.с. 57) АО «Лекс Верітас» надало позивачу наступну правничу допомогу: сформувало запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних документів; підготувало позовну заяву; роздрукувало позов з додатками; замовило сплату судового збору; надало замовнику консультаційні послуги.

Матеріалами справи також підтверджено повну сплату позивачем наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (наприклад: постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню, суд виходить з ціни позову - 11 900 грн (що вказує на неспівмірність заявленої правничої допомоги ціні позову), а також не погоджується з витратами позивача на послуги адвоката, пов`язані з формуванням запиту на складання розрахунку ціни позову та отриманням переліку необхідних документів, замовлення сплати судового збору, які не відносяться до витрат на професійну правничу допомогу в розумінні Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому вважає дійсним, необхідним та розумним розмір правничої допомоги у 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв