Рішення № 135948262, 17.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:756/10860/24

Провадження №: 2/755/6417/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гончарука В.

за участі секретаря Оніщука Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок пожежі, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позов до ОСОБА_2 про стягнення з останньої 25386, 49 грн. матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пожежі.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

В квартирі № 49 , що розміщена у вказаному вище будинку, яка належала відповідачу, 26 вересня 2021 р. на балконі спалахнула пожежа, внаслідок якої були пошкоджені склопакети встановлені на балконі квартири позивача.

Внаслідок пошкоджень склопакетів вони потребували заміни.

Згідно комерційної пропозиції фабрики вікон «Аспект» №8878 від 20 серпня 2024 р. вартість заміни склопакетів складає 25386,49 коп. внаслідок чого позивач просить стягнути вказану суму з відповідача .

9 жовтня 2024 р. вказану справу, відповідно до ухвали Оболонського районного суду м.Києва було скеровано за підсудністю до Дніпровського районного суду м.Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 3.12.2024 р. головуючим суддею по даній справі було визначено суддю Гончарука В.П.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 23 грудня 2024 р. позовну заяву ОСОБА_1 було визнано не поданою та повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 2 червня 2025 р. ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 23.12.2024 р. було скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 27 червня 2025 р. по даній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення) сторін.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволені позовних вимог позивача, обґрунтовуючи це тим, що позовні вимоги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, заперечуючи саме факт заподіяння позивачу матеріальної шкоди, але при цьому не оспорюючи факту виникнення 26.09.2021 р. пожежі на балконі квартири АДРЕСА_3 , що належала відповідачу з 5.04.2014 р. по 27.11.2024 р.

Пожежа виникла внаслідок зовнішнього підпалу, але внаслідок вказаної пожежі не було спричинено матеріальної позивачу.

Ініційований позов вважає надуманим, так -як представник позивача намагався здійснювати розпорядженням майном ОСОБА_4 , якому раніше належала спірна квартира №49 та який є вітчимом відповідача.

Позивач чи її представник не надали на адресу суду відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що квартира № 49 , вказана вище, відповідно до наданої суду копії договору дарування від 5.04.2014 р. належала на праві власності відповідачу по справі ОСОБА_2

Квартира №69 , вказаного вище будинку належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_5

26 вересня 2021 р. на балконі квартири АДРЕСА_3 спалахнула пожежа.

Відповідно до звіту про ймовірну причину пожежі складеного провідним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного стану Дніпровського РУ ГУ ДСНС України у м.Києві В.Грицьким від 28 вересня 2021 р. вбачається, що наслідками пожежі знищено: балкон ( підлога, віконна рама, балконні двері, посуд, тумба, килими, меблева стінка) квартири №49 ;

Металопластикові вікна та двері, кондиціонер, системний блок, монітор, телевізор , два дивани, два крісла, ТВ тюнер квартири №48 ;

Балкон з вікнами , вікна й двері в кімнату, пральна машина, велосипед, драбина, часи , люстра, два візка, особисті речі, закопчено стіни та стелю квартири №54 ;

Металопластикові вікна балкону та квартири, облицювання балкону, дві шафи, закопчені стіни та стеля квартири №53 ;

Пошкоджено: зовнішня сторона віконного блоку облицювання балкону та кондиціонер квартири №59 :

Два віконних склопакети квартири №64 ;

Затоплено балкон квартир №43 та №44 .

Ймовірною причиною пожежі , яка сталася 26 вересня 2021 року в шістнадцятиповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_12 , - є потрапляння на сміття та /або легкозаймисті матеріали на балконі квартири №49 малокалорійного джерела запалення (недопалок цигарок, полум`я сірника) з вулиці (із сусідніх віконних пройм, розташованих вище).

Тобто, як убачається з вказаного акту, що квартира №69 , та майно, що належить позивачу внаслідок вказаної пожежі не постраждали, доказів які б підтверджували, що внаслідок вказаної вище пожежі постраждало майно позивача в ході судового розгляду надано не було.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У розумінні цієї статті збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме собою є основною підставою для їх відшкодування.

У статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що пожежа - це неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище.

Пожежна безпека - стан захищеності життя та здоров`я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.

Відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

У пункті 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.

За правилами частини першої статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв`язок між ними та вину заподіювача шкоди.

У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди (Постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 562/2502/16-ц).

Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними (постанова Верховного Суду від 28 липня 2025 року в справі № 161/22270/23).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі № 372/3527/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

За положеннями статей 151, 156, 177 ЖК України громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Як слідує з матеріалів справи, що позивач має тільки намір здійснити заміну балконної рами в квартирі АДРЕСА_1 та стверджує, що балконна рама постраждала внаслідок пожежі, яка мала місце 26 вересня 2021 р., але доказів в того, що внаслідок пожежі позивачу були спричинені збитки та в чому вони полягають, надані не були.

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572 (зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572 (зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів спричинення матеріальної шкоди позивачу відповідачем внаслідок подій, що мали місце 26 вересня 2021 р.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з обставинами справи.

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з обставинами справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись , ст.ст. 11, 23, 1166, 1192, 1167, Цивільного Кодексу України, ст. 151 ЖК України, ст.ст. 12,13,76,77,78,81,259, 263,264,265,268 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_13 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_14 ) про відшкодування шкоди завданої внаслідок пожежі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 17.04.2026 р .

Суддя: