Рішення № 135948111, 23.04.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2026 р. Справа153/198/26

Провадження2/153/96/26-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №837013120 від 07 серпня 2021 року у розмірі 16 671 грн. 90 коп., судові витрати в сумі 2662,40 грн. та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що 07 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №837013120 на суму 1700 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV78Е7Л. Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 1700 грн. Крім цього, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту у зв`язку із чим, загальна сума кредиту становила 5100 грн. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №153 від 28.09.2021 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №10 від 31.07.2023 . року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №10/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 10.07.2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16 671 грн. 90 коп.

Укладання договорів факторингу між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними.

При цьому, право вимоги по Кредитному договору було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 16 671 грн. 90 коп., яка складається з: 5100 грн.- заборгованість по тілу кредиту; 11 571 грн. 90 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 16 671 грн. 90 коп. та судові витрати.

Ухвалою судді від 12 лютого 2026 року відкрито провадження по цивільній справі, судовий розгляд постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано за клопотанням позивача докази.

19 березня 2026 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області було оголошено перерву в судовому засіданні у зв`язку із відсутністю витребуваних судом доказів.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Надав суду відповідь на відзив зі змісту якої встановлено, що позивачем подано позовну заяву з дотриманням строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суд відзив зі змісту якого встановлено, що відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки строк позовної давності сплив. Просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та у задоволення позову відмовити.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Суд встановив, що 07 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №837013120, який підписано відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV78Е7К. Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 1700,00 грн. шляхом ініціювання через банк провайдер на банківську карту.

Кредитодавцем, на виконання умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 1700,00 грн. шляхом перерахунку на банківську картку відповідача №4149-60XX-XXXX-9518. Вказане підтверджується платіжним дорученням від 07.08.2021 року .

Крім цього, Кредитодавцем, на виконання умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 3400,00 грн. шляхом перерахунку на банківську картку відповідача №4149-60XX-XXXX-9518.Вказане підтверджується платіжними дорученнями від 13.08.2021 року та від 18.08.2021 року .

Факт надходження грошових коштів в загальній сумі 5000 грн. 07.08.2021, 13.08.2021 року та 18.08.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується випискою за договором б/н з рахунку ОСОБА_1 за період з 07.08.2021 по 23.08.2021 року наданої АТ «КБ «ПриватБанк».

Враховуючи викладене вище та положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, натомість погодив зі своєї сторони всі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. При цьому, договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, використання якого не можливе без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Договору №837013120 від 07 серпня 2021 року сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Також, судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №153 від 28.09.2021 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №10 від 31.07.2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» укладено Договір факторингу №10/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 10 липня 2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16 671 грн. 90 коп.

Укладання договорів факторингу між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними.

При цьому, право вимоги по Кредитному договору було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.

Підписаний Сторонами та скріплені їх печатками Акти прийому-передачі до договорів факторингу №28/1118-01, №05/0820-01та №10/07/25-Е підтверджує факт переходу від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до позивача прав вимоги заборгованості до відповідача за Договором кредитної лінії №837013120 від 07.08. 2021 року.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, а в ч.1 ст.626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору) визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст.512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, боржник з моменту переходу прав вимоги не погашав заборгованість за кредитним договором, а тому станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем згідно розрахунку заборгованості становить 16 671 грн. 90 коп., яка складається з: 5100 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11 571 грн. 90 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч.1 ст.526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, суд встановив, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору було надано строковий кредит в загальному розмірі 5100 грн. строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, але відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, процентів не виконує в повному обсязі, чим істотно порушує умови укладеного договору.

Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо строку позовної давності :

Відповідач просить застосувати строки позовної давності до даних правовідносин. З даного приводу суд зазначає таке.

Так, кредитний договір відповідачем було укладено 07.08.2021.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19.12.2020 до 28.02.2021 на території України запроваджено карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який неодноразово продовжувався.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім цього, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувалися та діє по даний час.

Законом України «Про внесення зміни до розділу" Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-IX від 14.05.2025 п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон України набрав чинності 04.09.2025. Тобто, із 04.09.2025 відновлено строки позовної давності.

Як було встановлено судом, кредитний договір укладено 07.08.2021, строком до 27 серпня 2021 року, тобто строк позовної давності закінчився б 27.08.2024. Проте із врахуванням карантину, запровадженого внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та із врахуванням воєнного стану, запровадженого в Україні, строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину та воєнного стану, а тому суд вважає, що строк позовної давності не пропущено, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що понесені ним судові витрати складаються із суми сплаченого судового збору. Ця обставина доведена відповідним платіжним документом платіжна інструкція №36860 від 06 лютого 2026 року (а.с.9).

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 2662 гривні 40 копійок судового збору. Суд у цьому рішенні прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог. Таким чином, судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору підлягають компенсації позивачу у повному розмірі.

Також представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати з надання правової допомоги в розмірі 7000 грн.

Згідно з ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатське бюро «Соломко та партнери» домовились, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний своєчасно сплатити Адвокатському бюро гонорар.

Згідно п.3 отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн, що підтверджується Додатковою угодою №25771238365 від 20.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року та Актом прийому-передачі наданих послуг по Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року.

При цьому, відповідач правом подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та доведення їх неспівмірності не скористався. Таким чином, враховуючи положення ч.6 ст.137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 7000 грн., які поніс позивач у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 3 ч. 1 п. 3, 512, 514, 525, 526 ч. 1, 530 ч. 1, 610, 626 ч. 1, 634 ч. 1, 629, 1049 ч. 1, 1050 ч. 2, 1054 ч. 1 ЦК України, ст. 12, 76-81, 128 ч. 11, 137, 141 ч. 1, 178 ч. 8, 247 ч. 2, 259 ч. 1, 2, 263-265, 289 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором №837013120 від 07.08.2021 року в розмірі 16 671 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) гривня 90 (дев`яносто) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати у виді судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: Харківське шосе,19 офіс 2005, м.Київ, 02090, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2026 року.

Суддя: Дзерин М.М.