Ухвала суду № 135947216, 22.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8429/26

Провадження № 4-с/752/76/26

У Х В А Л А

22.04.2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря Білас С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересована особа Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та просить визнати бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у знятті арешту з майна неправомірним, зобов`язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт та виключити (припинити) наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження у вигляді арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 71 216 200,31 грн., у тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками обтяження: номер запису про обтяження: 3935705; дата реєстрації: 19.12.2013; державний реєстратор: Серга Наталія Іванівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві; документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 39981512, виданий 16.12.2013, видавник: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9250096 від 19.12.2013 13.14.00, Серга Наталія Іванівна , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києва, м. Київ; вид: арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, код ЄДРПОУ 00015622, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 01001, м. Київ, вул. Артема, 73, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ,

реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно в межах суми звернення стягнення 71 216 200,31 грн.

В обгрунтування скарги зазначено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі №2-62/11 позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 було задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача в цій справі заборгованість за кредитним договором у розмірі 65 212 802,29 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30,00 грн. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист №2-62/11 від 06.09.2023р., який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 03.11.2015р. державний виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачу. Заявник звертає увагу на те, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26.07.2011р. було обгрунтоване наявністю договорів кредитної лінії, укладених між ПАТ Комерційний банк «Надра» та ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор», та Договору поруки від 25.12.2007р., укладеного між банком та ОСОБА_1 . Разом з тим, як вказує заявник, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2017р. по справі №761/8852/17 визнано припиненою поруку за Договором поруки від 25.12.2017р., укладеного між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , згідно кредитних договорів про відкриття кредитної лінії, укладених між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор». У той же час ПАТ «Комерційний банк «Надра» свої вимоги до боржника ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор» заявило в Господарському суді Житомирської області у справі №20/5007/-Б/12, де вони були частково задоволені та погашені. Водночас, 05.02.2015р. Національний банк України визнав ПАТ «КБ «Надра» неплатоспроможним, а 05.06.2015р. ухвалив рішення про його ліквідацію. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023р., в тому числі, ліквідовано юридичну особу ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор», ухвалено про те, що вимоги кредиторів у справі, які не задоволені за недостатністю майна, вважати погашеними, провадження у справі закрито. Отже, як вказує заявник, кредиторські вимоги, якими було обгрунтовано рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі №2-62/11 з 04.05.2023р., є погашеними. Разом з тим, 20.03.2025р. між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестоххілс Хеліантус» укладено Договір №20/03/2025/1 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами, укладеними між ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор» та ПАТ «КБ «Надра», та договорами забезпечення, а також підписані акти приймання-передачі права вимоги, за якими ОСОБА_1 передано право вимоги до ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор» за кредитними договорами та договорами забезпечення. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.06.2025р. у справі №20/5007/703-Б/12 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про заміну кредитора у справі про банкрутство ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор» із ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на нового кредитора ОСОБА_1 ,

у зв`язку з відсутністю можливості замінити кредитора у справі про банкрутство, яка закрита. У той же час, ОСОБА_1 викупив цей борг і, наразі, особа боржника і кредитора є такою, що збігається в одній особі, і цей борг є погашеним у справі №20/5007/703-Б/12 про банкрутство. Окрім того, згідно відомостей, що містяться на сайті Міністерства юстиції України АСВП всі виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 , в тому числі ВП НОМЕР_2, завершені. З огляду на вказані обставини та з посиланням на ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» заявник вважає, що обтяження щодо його майна мають бути скасовані.

Від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення, за якими, Відділ, у тому числі просить відмовити в задоволенні вимог скарги. Також Відділ ставить питання про повернення скарги заявнику з мотивів порушення при подачі скарги пунктів 3, 5, 8 ч. 3 та ч. 4 ст. 448 ЦПК України, або ж залишення її без розгляду, з огляду на пропуск строку на звернення зі скаргою до суду. Також, на думку Відділу, за своєю природою правовідносини між сторонами є публічно-правовими та пов`язані з реалізацією владних управлінських функцій органу державної влади при розгляді звернення особи, а тому справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Окрім того, в поясненнях зазначено про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у Відділі на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №2-62/11 від 06.09.2013р., що виданий Голосіївським районним судом м. Києві, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 64 740 271,19 грн., судового збору в розмірі 1 700,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30,00 грн. 03.11.2015р. державним виконавцем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відділ зауважує, що в підставах скасування обтяження скаржник зазначає лише, за яких обставин утворився борг, а також описує обставини, які відбулись вже після винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу, що аж ніяк не може свідчити про допущену неправомірну бездіяльність та бути підставою для визнання бездіяльності неправомірною. Крім того, законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, в разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та в такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано протягом встановлених законом строків.

Щодо підстав повернення скарги ОСОБА_1 , наведених Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, слід зазначити наступне.

Так, ч. 3 та ч. 4 ст. 448 ЦПК України встановлює вимоги щодо скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

За ч. 5 та ч. 6 ЦПК України про прийняття суд, встановивши, що скаргу подано

без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду. Про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду.

Так, як вбачається, отримавши та перевіривши скаргу ОСОБА_1 на відповідність вимогам, встановленим законодавством, судом 03.04.2026р. ухвалено про її прийняття до розгляду та призначено дату судового засідання. Копію скарги з матеріалами, а також ухвалу від 03.04.2026р. направлено Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яку було отримано ним 13.04.2026р.

Отже, інша сторона у справі заздалегідь була повідомлена про таку скаргу та мала достатньо часу для ознайомлення з її змістом та можливість підготувати свої пояснення, що і було зроблено Відділом.

Стосовно підстав залишення без розгляду скарги, з огляду на пропуск строку на звернення зі скаргою до суду, суд зазначає наступне.

У прохальній частині скарги ОСОБА_1 міститься прохання про поновлення пропущеного строку для подання скарги. В обгрунтування даного прохання заявник вказав про те, що про порушене право він дізнався після надходження відповіді з Відділу від 02.02.2026р. вих. №13831/103238-31-26/20.1, якою ОСОБА_1 фактично відмовлено у здійсненні заходів щодо скасування та припинення обтяження та арешту нерухомого майна. Заявник зазначив, що введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення адвоката і в певних випадках (відсутність світла, як в адвоката, так і у відділеннях «Укрпошти», збій у роботі міського та приміського транспорту, тривалі повітряні тривоги, тощо) створює перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення особи до суду у визначений законом строк.

У відповідності до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали

чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Наведені заявником обставини, на думку суду, є дійсно поважними, тому є підстави для поновлення строку для подання скарги.

Стосовно тверджень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вбачається, заявник ставить питання стосовно дій (бездіяльності) виконавчої служби та питання скасування арешту майна в рамках виконавчого провадження з виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі №2-62/11.

За таких обставин, дана скарга підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

Вивчивши матеріали скарги та справи, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 129-1 Конституції України та у відповідності до ст. 18 ЦПК України судове рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими

актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається, за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі №2-62/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача 65 212 802,29 грн., судовий збір у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14.05.2013р. рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26.07.2011р. в частині розміру суми заборгованості за кредитними договорами, що підлягає до стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра», зменшено з 65 212 802,29 грн. до 64 740 271,19 грн., в іншій частині, а саме розміру стягнення судових витрат, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №2-62/11 від 06.09.2013р., що виданий Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 64 740 271,19 грн., судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30,00 грн.

Також матеріали справи свідчать про те, що в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 71 216 200,31 грн., у тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками обтяження: номер запису про обтяження: 3935705; дата державної реєстрації: 19.12.2013; державний реєстратор: Серга Наталія Іванівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві; документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 39981512, виданий 16.12.2013, видавник: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9250096 від 19.12.2013 13:14:00, Серга Наталія Іванівна , Управління державної реєстрації Головного

територіального управління юстиції у м. Києва, м. Київ; вид: арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, код ЄДРПОУ 00015622, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 01001, м. Київ, вул. Артема, 73, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно в межах суми звернення стягнення 71 216 200,31 грн.

На заяву ОСОБА_1 про надання інформації та зняття арешту з нерухомого майна від 09.01.2026р. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби надав відповідь від 02.02.2026р. №13831/10328-31-26/20.1, за якою повідомив про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у Відділі на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №2-62/11 від 06.09.2013р., що виданий Голосіївським районним судом м. Києві про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 64 740 271,19 грн., судовий збір у розмірі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30,00 грн. 03.11.2015р. державним виконавцем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Також вказано про те, що більш розширену інформацію надати не виявляється можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строків його зберігання. Також у листі зазначено про відсутність правових підстав для зняття арешту з майна боржника з посиланням на ст.ст. 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Так, згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою

нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вказаний перелік не містить підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна боржника за обставин, встановлених у цій справі, тож Відділ примусового виконання рішень правомірно відмовив скаржнику у знятті арешту, а тому відсутні підстави для визнання бездіяльності органу державної виконавчої служби протиправною.

Поряд із цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду, можна віднести обставини, за яких виконавче провадження відсутнє (закінчене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Поряд із цим, наявність на теперішній час арешту майна боржника жодним чином не співвідноситься з метою застосування такого обтяження, визначеного наведеною нормою Закону України «Про виконавче провадження», та подальше збереження арешту майна боржника не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду, що є основною метою арешту у виконавчому провадженні, і, відтак, такий арешт лише безпідставно впливає на обсяг прав заявника, як власника арештованого майна, ураховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право

особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Разом з цим, судом не встановлено, що стосовно заявника відкриті виконавчі провадження, в яких він є боржником, а арешт при цьому триває довгий час.

За таких обставин вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв`язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту, за рахунок якого у зв`язку із наведеними обставинами не може бути забезпечене реальне виконання рішення суду за відсутності виконавчого провадження.

Установивши порушення прав заявника, як власника майна, суд має відновити такі права, керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна в всіх інших випадках.

Суд вважає, що вимога заявника зобов`язального характеру щодо уповноважених осіб суб`єкта оскарження є неефективною, про що свідчить факт відсутності виконавчих проваджень щодо заявника.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єкт оскарження не має законодавчих повноважень здійснювати зняття арешту у виконавчому провадженні, яке відсутнє наразі, відтак суд не може зобов`язувати особу вчинити дії, які суперечать закону.

Вказане ще раз підтверджує, що в таких випадках арешт знімається саме рішенням суду.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, шляхом зняття арешту судом, який був накладений постановою державного виконавця при здійсненні виконання судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі

є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, в суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Керуючись ст.ст. 447, 450-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересована особа Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах суми звернення стягнення 71 216 200,31 грн., у тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками обтяження: номер запису про обтяження: 3935705; дата державної реєстрації: 19.12.2013; державний реєстратор: Серга Наталія Іванівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві; документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 39981512, виданий 16.12.2013, видавник: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9250096 від 19.12.2013 13:14:00, Серга Наталія Іванівна , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києва, м. Київ; вид: арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, код ЄДРПОУ 00015622, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 01001, м. Київ, вул. Артема, 73, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно в межах суми звернення стягнення 71 216 200,31 грн.

3. В іншій частині вимог скарги відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

5. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її

проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 22.04.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА