Рішення № 135947136, 02.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23126/25

Провадження № 2/752/1810/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

02.04.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент» про нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію невикористаної відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент» про нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію невикористаної відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що у період з 05.12.2018 по 30.05.2025 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент». 30.05.2025 позивач була звільнена із займаної посади за згодою сторін. Зауважує, що в день її звільнення 30.05.2025 відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів. Крім того, вказала, що за весь період на момент звільнення. Станом на 30.05.2025 вона має 105 календарних днів невикористаної відпустки.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати поважними причини пропуску позовної давності на звернення з даним позовом до суду; стягнути з відповідача на користь позивача нараховану та не виплачену за травень 2025 заробітну плату та компенсацію за 105 календарних днів невикористаної відпустки загальним розміром 258622,80 грн та середній заробіток за час затримки в розрахунку за червень-липень 2025, який становить 168330,80 грн, а всього 426953,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.10.2025 року відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання. Постановлено витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент»: довідку про роботу та заробітну плату за період лютий 2025 - травень 2025 помісячно із зазначенням відпрацьованого часу, видів нарахованої заробітної плати і сум та видів відрахувань і сум, видів та сум нарахованої заробітної плати та інші документи, щодо розміру належних ОСОБА_1 виплат.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент» про нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію невикористаної відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку, до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовну заяву підтримала та просила її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи, будь-яких заяв та клопотань до суду не подавав, свого представника до суду не направив.

Враховуючи, неявку повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання відповідача, суд у відповідності з ч. 1 ст. 280 ЦПК України вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлені та підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами наступні факти.

Встановлено, що у період з 05.12.2018 по 30.05.2025 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент» № 128/25/К від 30.05.2025 Начальника відділу діловодства ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КпАП України за згодою сторін.

Відповідно до довідки Пенсійного Фонду України за формою ОК 5 наявні нарахування за травень 2025 у розмірі 160000,00 грн, відповідно до Відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків відомості про доходи за травень 2025 зазначені в розмірі 258622,80 грн, але фактично позивачу не виплачені, про що свідчить Довідка видана АТ «ОТП Банк» щодо надходження коштів заробітної плати на рахунок позивача за період з 01.01.2025 по 31.07.2025.

На виконання ухвали суду від 06.10.2025 відповідачем не надано до суду: довідку про роботу та заробітну плату за період лютий 2025 - травень 2025 помісячно із зазначенням відпрацьованого часу, видів нарахованої заробітної плати і сум та видів відрахувань і сум, видів та сум нарахованої заробітної плати та інші документи, щодо розміру належних ОСОБА_1 виплат.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір заробітної плати позивача на підставі вказаних довідок складав 84165,40 грн за останні два місяці роботи в ТОВ «Київ Молл Менеджмент», а саме: квітень та травень 2025.

Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ТОВ «Київ Молл Менеджмент» нарахувало за травень заробітну плату та інші виплати, належні до виплати у день звільнення, а саме: 105 календарних днів невикористаної відпустки загальним розміром 258622,80 грн (форма ОК 7).

Позивач стверджує, що вказаних грошових коштів вона не отримувала, що підтверджується Довідкою, виданою АТ «ОТП Банк» щодо надходження коштів заробітної плати на рахунок ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.07.2025.

При цьому, відповідачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування зазначеного.

Таким чином, як свідчать матеріали справи при звільненні позивача з роботи відповідачем не був проведений належний розрахунок з позивачем.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Як зазначено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18, зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена ст. 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Як зазначено у п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав свій обов`язок та не провів з позивачем повний розрахунок, виплат всіх сум, що йому належать відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, що є спеціальним видом відповідальності роботодавця і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку числення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100.

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 в усіх випадках нарахування: середньої заробітної плати, крім оплати часу відпусток та виплати компенсації за невикористані відпустки, середня заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку, зокрема за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У Постанові у справі № 359/10023/16-ц від 18 липня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки,стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Таким чином, середній заробіток обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія, з якою пов`язана відповідна виплата та у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Виходячи з того, що звільнення відбулось 30.05.2025, то два місяці, які передують - це квітень та травень 2025. Середньоденний заробіток складає 3825,70 грн, який розраховано наступним чином (84165,40 грн + 84165,40 грн) / 44 (робочі дні квітень та травень) = 3825,70 грн.

Згідно з пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, ст. 73 КЗпП, якою встановлені святкові та неробочі дні.

Розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 3825,70 грн х 44 (робочі дні червень, липень) робочих днів = 168330,80 грн.

Вирішуючи питання про співмірність розміру середнього заробітку, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України критеріям розумності та справедливості, суд враховує таке.

Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Зазначене відшкодування спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, а тому суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, зокрема суду при вирішенні такого питання необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, та з чим була пов`язана її тривалість з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, загальна сума виплат нарахованих позивачу за розрахунковий період складає 258622,80 грн (нарахована та невиплачена за травень 2025 заробітна плата та компенсація за 105 календарних днів невикористаної відпустки) + 168330,80 грн (середній заробіток за час затримки в розрахунку за червень-липень 2025) = 426953,60 грн.

З огляду на те, що у визначені законодавством строки відповідачем не виплачено заробітну плату позивачу, що призвело до втрати частини доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, поданий позивачем розрахунок відповідачем не спростовано, відтак позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент» про нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію невикористаної відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку, - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент» про нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію невикористаної відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент»(ЄДРПОУ: 42098944, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану та невиплачену за травень 2025 заробітну плату та компенсацію за 105 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 258622 (двісті п`ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять дві) грн 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Молл Менеджмент»(ЄДРПОУ: 42098944, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку за червень-липень 2025 у розмірі 168330 (сто шістдесят вісім тисяч триста тридцять) грн 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.Ю. Мазур