Рішення № 135947063, 22.04.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/53/26

2/706/380/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 00-567085 від 25.12.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 25.12.2019 між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-567085, за умовами якого останній надано кредит на умовах строковості, зворотності, платності. Договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі, та підписаний сторонами.

Товариство виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти на банківський рахунок клієнта.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, порушила умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка складає 14 361,35 грн, з яких: 6 000 грн - тіло кредиту, 8 361,35 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

04.12.2023 між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №1-041220233, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 00-567085 від 25.12.2019 до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Таким чином, позивач зазначає про наявність у нього права вимоги до відповідача та просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість у загальному розмірі 14 361,35 грн, судовий збір в сумі 2 622,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 26.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: щодо емітування банком на ім`я відповідача банківської картки, зарахування на неї коштів та надання первинних документів бухгалтерського обліку.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданій до суду позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи і винесення заочного рішення не заперечує.

Сповіщена у встановленому процесуальним законом порядку про дату, час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Задояний Ю.В. у судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача 22.04.2026 через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення, в яких позовні вимоги визнав частково на суму 6 018 грн, що відповідає зазначеній у кредитному договорі загальній вартості кредиту. Щодо заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, представник відповідача вказав про їх необґрунтованість, невідповідність критерію їх реальності та розумності, а відтак їх розмір у даній справі, на переконання представника, може складати не більше 1 000 гривень.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, а тому суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову та витребуваних судом за клопотанням позивача.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 25.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 00-567085, згідно якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту сплатити проценти за користування ним комісії та виконати інші обов`язки передбачені Договором(п.1.1 Договору)

Сума кредиту складає 6000 грн, строк дії кредиту - 30 днів.

Умовами п. 1.4 Договору визначена процентна ставка на рівні 0,01 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту, що була встановлена виключно на користування першим кредитом на умовах акційного продукту, змінюється на стандартну ставку 2,00 % в день (720%) при пролонгації кредиту відповідно до умов п.п. 1.3.1-1.3.2 Договору. Підписуючи Договір, клієнт надав згоду кредитору, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов Договору та не потребує укладення будь-якої Додаткової угоди до Договору.

Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю у строк до 24 січня 2020 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому п.п.1.3.1.-1.3.3. Договору.

Реальна річна процентна ставка - 4% річних.

Загальна вартість кредиту - 6 018 грн (п.1.7 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів кредиту в сумі 6 000 грн на карту позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України.

Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, з дня видачі кредиту до дати фактичного повного повернення кредиту, протягом строку визначеного Договором.

Відповідно до п.4.3.1. Договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору, зазначила інформацію щодо реквізитів банківської карти, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.

Кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Качай Гроші» шляхом введення 25.12.2019 о 5:49:50 одноразового ідентифікатора 42405, що надісланий на номер телефону НОМЕР_2 . Означений номер телефону, відповідно до наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації, є фінансовим номером телефону відповідача ОСОБА_1 .

Порядок і умови надання ТОВ «Качай гроші» кредитних коштів, права та обов`язки сторін, а також інша інформація, необхідна для укладання та належного виконання умов договору, визначено у Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Качай Гроші» та в паспорті споживчого кредиту, що підписані позичальником ОСОБА_1 25.12.2019 одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження перерахування коштів в сумі 6 000 грн на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , згідно договору позивач надав копію інформаційної довідки ТОВ «Платжежі Онлайн».

Належність платіжної картки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 та зарахування на неї 25.12.2019 грошових коштів у розмірі 6 000 грн підтверджено витребуваною на підставі ухвали суду у АТ КБ «ПриватБанк» інформації, що містить банківську таємницю.

Надана банком виписка за договором по рахунку за період із 25.12.2019 по 30.12.2019 свідчить, що 25.12.2019 на рахунок відповідача зараховано 6 000 гривень.

04.12.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 1-04122019, відповідно до якого ТОВ «Качай Гроші» відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання коштів у позику № 00-567085 від 25.12.2019, що укладений між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-041202023 від 04.12.2023, від ТОВ «Качай гроші» до ТОВ ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №00-567085 від 25.12.2019 на суму 14 361,35 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-567085 від 25.12.2019 борг ОСОБА_1 станом на 25.12.2025 становить 14 361,35 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн, сума заборгованості за відсотками - 8 361,35 грн.

Згідно положень ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Качай гроші», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором згідно договору факторингу.

Як вбачається з кредитного договору, він підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону. В договорі зазначена адреса проживання відповідача, її паспортні дані, РНОКПП.

Отже з цього слідує, що відповідач належним чином ознайомлений з умовами кредитного договору.

Факт укладення Кредитного договору в електронній формі та отримання за ним 6 000 грн відповідач не заперечує.

Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за Кредитним договором та його припинення відповідач до суду не надала, чим не спростувала доказів наданих позивачем.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки передбачені договором не виконала, а тому позовні вимоги про стягнення із неї заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 000 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи спір про стягнення заборгованості за процентами, суд виходить із таких положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто норма ст. 625 ЦК України конкретизує визначений у ст. 536 ЦК України обов`язок боржника сплачувати проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 визначено, що правовідносини стосовно здійснення позикодавцем права на визначену договором плату за користування позикою за час, на який він її надав, та правовідносини щодо здійснення позикодавцем права на проценти внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути кошти до визначеного термінує різними за змістом.

Термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 38) і від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 (пункти 6.20-6.24)).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею).

Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється.

Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Строк дії укладеного між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 . Договору про надання коштів у позику № 00-567085 від 25.12.2019 становить 30 днів, тобто до 24.01.2020.

Порядок пролонгації Договору визначений 1.3.1 - 1.3.3. Договору.

Так, строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3. цього Договору, у випадку, якщо по день повернення кредиту (включно) позичальник здійснив оплату заборгованості по Договору на суму не менше суми процентів, що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в п.1.3 Договору та передували (поспіль) дню поверненню кредиту (включно).

У випадку, якщо строк дії кредиту закінчився та не відбулася його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується, на кількість днів, зазначених в п.1.3. Договору в дату здійснення позичальником оплати в повному обсязі заборгованості за процентами, що передбачені Договором.

Загальна кількість пролонгацій, що передбачені п.п. 1.3.1 - 1.3.2 Договору, протягом всього строку дії Договору не може перевищувати 10 разів. Після кожної пролонгації строку дії кредиту, день повернення кредиту зазначається в Особистому кабінеті. Новий Графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщується Кредитодавцем в Особистому кабінеті за наявності письмової вимоги Позичальника.

Відповідач ОСОБА_1 коштів на сплату тіла кредиту та процентів не вносила. Позивач доказів пролонгації Договору у порядку п.п. 1.3.1 - 1.3.2 суду не надав.

Тоді загальний строк кредитування становить 30 днів, а тому кредитодавець наділений правом на стягнення процентів за користування кредитом лише в період із 25.12.2019 по 24.01.2020.

Заборгованість за процентами за користування позикою в межах строку кредитування становитиме: 0,60 грн * 30 = 18 грн

Правових підстав для стягнення із відповідача нарахованих ТОВ «Качай Гроші» процентів за користування кредитом понад погоджений сторонами строк кредитування судом не встановлено, а тому зазначену вимогу суд вважає необґрунтованою та відхиляє.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за Договором про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 00-567085 від 25.12.2019 становить 6018 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за сумою позики, 18 грн - заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат, то суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги частково на суму 6 018 грн із загальних 14 361,35 грн, частка задоволених позовних вимог становить 41,90 %.

Тоді з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1 115,54 грн (2 662,40 грн * 41,90%).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, зокрема, наданий договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідженням копій доданих до справи доказів суд встановив, що між позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» і Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» 20.08.2025 укладений Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, предметом якого є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, визначених цим правочином.

Відповідно до датованої 11.09.2025 Додаткової угоди до Договору, позивач доручив Адвокатському бюро надавати юридичну допомогу на захист прав і інтересів Товариства у справі про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 00-567085 від 25.12.2019.

Вартість послуг узгоджена сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги. Згідно з Актом прийому - передачі наданих послуг АБ «Тараненко та партнери» надало ТОВ «ФК «ЕЙС» правові та юридичні послуги вартістю 7 000 гривень, з яких: складання позовної заяви - 5 000 грн, вивчення матеріалів справи - 1000 грн, підготовка адвокатського запиту - 500 грн, підготовка клопотання - 500 грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, про те, що витрати на надану правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача проти стягнення 7 000 грн витрат на правничу допомогу заперечував, зазначаючи про їх необґрунтованість, невідповідність критерію їх реальності та розумності.

Як встановлено судом, правнича допомога адвоката полягала фактично в ознайомленні з матеріалами кредитної справи, складенні позовної заяви, адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів. Гонорар адвоката складає 7 000 гривень.

Суд зауважує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Дослідивши докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, віднесення справи до категорії малозначних, незначної складності, наявність узгодженої та усталеної судової практики, у зв`язку із чим позовні заяви у даних справах є типовими та фактично шаблонними, існує усталена судова практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 4 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог на 41,90 % від ціни позову, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача становить: 1676 грн (4000грн*41,90%).

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 00-567085 від 25.12.2019 у розмірі 6 018 (шість тисяч вісімнадцять) гривень, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 1 115 (одна тисяча сто п`ятнадцять) гривень 54 копійки та 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) гривень витрат на правничу допомогу.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ - 42986956, місцезнаходження: вул. Алматинська, 8 офіс 310а, м. Київ, 02090.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА