Рішення № 135946770, 14.04.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/923/26

2/703/1234/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Левчук О.О.,

за участю секретаря Мельник Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сміла за правилами загального провадження цивільну справу № 703/923/26 за позовною заявою:

ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

до

Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України, юридична адреса: 20708, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. І. Франка, буд. 18,

про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Позивач 18.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» про стягнення заборгованості по заробітній платі за липень, серпень, вересень 2025 року та компенсацію за невикористані дні відпустки загальною сумою 53521 грн. 45 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у період з 11 вересня 2003 року по 22 вересня 2025 року, він знаходився у трудових відносинах з ДП «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України на посаді інженера з комп`ютерних систем (головним спеціалістом, провідним спеціалістом), провідного інженера-електроніка, начальника відділу відеонагляду служби безпеки. 22 вересня 2025 року його було звільнено за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 43-к від 22.09.2025.

16 грудня 2025 року для врегулювання спору з ДП «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України він звернувся до в.о. директора Д. Тихомирову ДП «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України із заявою-вимогою про виплату заборгованості заробітної плати та середнього заробітку за час затримки на суму 53400,00 грн. та отримав копію наказу від 22 вересня 2025 за № 43-к та повідомлення про нарахування суми, належні працівникові при звільненні № 07-05/04 від 15.01.2026, згідно якого вказано, що у зв`язку із звільненням 22 вересня 2025 року позивачу було нараховано та належить до виплати за період 01.09.-22.09.2025 заробітна плата, але не виплачена сума 53521,45 грн. (борг підприємства на початок місяця 19075,60 грн.)

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до автоматичного розподілу справ 18.02.2026 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.03.2026 провадження по цивільній справі відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 02.04.2026.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.04.2026 замінено первинного відповідача - Державне підприємство «Комбінат «Дніпро» належним відповідачем - Державне підприємство «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України та закрито підготовче провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення невиплаченої заробітної плати. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.04.2026.

18.03.2026 від представника відповідача надійшла заява, в якій представник просив суд розглядати справу в межах чинного законодавства без участі представника та проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі не заперечує.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як визначено в статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Державним підприємством «Комбінат «Дніпро» належним відповідачем - Державне підприємство «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України, що підтверджується відомостями, вказаними у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 11.09.2003.

Згідно копії наказу № 43-к від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 звільнений 22 вересня 2025 року з посади начальника відділу відеонагляду служби безпеки та вказані дні невиплаченої відпустки та повідомленням № 07-05/04 від 15 січня 2026 року в якому йому нарахована, але не виплачена заробітна плата становить 53521 грн. 45 коп.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 3 КЗпП, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою ст. 21 ЗУ «Про оплати праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках передбачених законодавством.

Частинами першою та другою ст. 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмір надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

В умовах спрощеного режиму розмір заробітної плати визначається трудовим договором з урахуванням встановленого законом мінімального рівня оплати праці, а заробітна плата виплачується працівнику у строки, встановлені цією статтею, та визначені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За вимогами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, оскільки на час розгляду справи заборгованість за нарахованою заробітною платою за період липень 2025 року, серпень 2025 року, вересень 2025 року існує та не виплачена, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» належним відповідачем - Державне підприємство «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України заборгованості по заробітній платі за вказаний період у примусовому порядку.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( п.п.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

За таких обставин, у зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , до стягнення з відповідача у дохід держави підлягає судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 142, 259, 263-265, 268, 279, 280-284, 353 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення невиплаченої заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ 14373242) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у загальному розмірі 53521 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот двадцять одна) грн. 45 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ 14373242) у дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцать одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Смілянського

міськрайонного суду О.О. Левчук