Рішення № 135946625, 20.04.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

20.04.2026

Справа № 696/127/26

Провадження № 2/696/261/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

за участі секретаря Степанової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка цивільну справу за позовною заявою виконавчого комітету Кам`янської міської ради Черкаської області (знаходиться по вул. Г. Майдану, б. 37 в м. Кам`янка Черкаської області) в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 (проживає по АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), третя особа ОСОБА_4 (проживає по АДРЕСА_3 ) про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Виконавчий комітет Кам`янської міської ради Черкаської області як орган опіки та піклування, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , звернувся до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.07.2025 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 написали спільну заяву про відмову забрати новонародженого ОСОБА_1 із пологового відділення КНП „Смілянська міська лікарня Смілянської міської ради, про що складено Акт Закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір та батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 01.08.2025 малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 25.08.2025, над малолітнім встановлено опіку та призначено його опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На даний час дитина проживає в сім`ї опікуна, де для неї створені усі умови для гармонійного розвитку та проживання. В подальшому опікун зі своїм чоловіком мають намір усиновити малолітнього ОСОБА_1 .

Відповідно до пояснень опікуна, за час проживання дитини в її сім`ї, біологічні батьки жодного разу не відвідали сина, фінансово не допомагали, участі у житті дитини не брали.

Окрім малолітнього ОСОБА_1 , відповідачі є біологічними батьками інших дітей, відносно яких на підставі рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 11.08.2025 були позбавлені батьківських прав, та до цього часу про їх поновлення, як до служби у справах дітей (як органу опіки та піклування) так і до суду не звертались. За місцем проживання характеризуються негативно.

Дана поведінка відповідачів по справі свідчить про свідоме нехтування батьківськими обов`язками не тільки до малолітнього ОСОБА_1 , а й до усіх своїх дітей, що на переконання позивачів по справі, свідчить про відсутність реальних підстав вважати, що ними буде забезпечено належні умови для виховання та розвитку дитини в майбутньому.

Саме з вказаних підстав, та в якнайкращих інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернулися до суду, та просять задоволити їхній позов.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, відповідачам надано строк для подання відзиву на позов.

23 березня 2026 року року ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі та задоволити позов.

Третя особа також подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомляли, про час, день та місце судового засідання були повідомлені у встановленому законом порядку належним чином відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, про що свідчить виклик відповідачів на офіційному веб-сайті Кам`янського районного суду Черкаської області від 26.03.2026 року. Відзив на позов не подавали. Згідно з ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.11ст.128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00052892347 від 07.08.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-9).

24.07.2025 батьки малолітнього-відповідачі по справі написали спільну заяву про відмову забрати новонародженого ОСОБА_1 із пологового відділення КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, про що складено Акт Закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір та батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я.Дане підтверджено матеріалами справи (а.с.10,11).

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 01.08.2025 малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.12).

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 25.08.2025, над малолітнім встановлено опіку та призначено його опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13).

Відповідно да акту обстежень умов проживання, складеного 05.01.2026 провідним спеціалістом ССД виконавчого комітету Кам`янської міської ради Луб`яною А.Д. та фахівцем соціальної роботи КУ «ЦНСП Кам`янської міської ради» Дібровою Н.Г. умови проживання в будинку ОСОБА_4 відповідають санітарним вимогам. ОСОБА_8 забезпечений необхідним сезонним одягом, продуктами харчування, засобами гігієни, розвиваючими матеріалами та речами першочергово вжитку. Опікун належним чином виконує свої обов`язки, своєчасно вирішує всі питання, що стосуються соціально-правового захисту підопічної дитини (а.с.15).

Згідно висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини від 02.02.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є здоровою дитиною (а.с.16).

За час проживання дитини в сім`ї опікуна ОСОБА_4 , біологічні батьки жодного разу не відвідали сина, фінансово не допомагали, участі у житті дитини не брали. Дане вбачається із письмового повідомлення опікуна ОСОБА_4 , адресованого службі у справах дітей виконавчого комітету Кам`янської міської ради 14.01.2026 (а.с.17).

Негативне, безвідповідальне ставлення відповідачів по справі до своїх законом передбачених батьківських обов`язків, як до малолітнього ОСОБА_1 , так і до інших дітей, біологічними батьками щодо яких вони є, підтверджене рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 11.08.2025 (справа 696/488/25).

Як слідує зі змісту рішення суду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю трьох дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Та за ідентичне неналежне ставлення до своїх законом передбачених батьківських обов`язків щодо своїх вищезазначених дітей, була позбавлена батьківських прав.

Також даним рішенням суду, було позбавлено батьківських прав відповідача по справі ОСОБА_3 , щодо його малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.18-22).

Відповідно до частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Проаналізувавши зазначене, суд приходить висновку, що нехтування відповідачами щодо свої батьківських обов`язків до своїх дітей, має постійний стійкий характер, є незмінним, та може становити загрозу для життя та здоров`я малолітнього ОСОБА_1 .

В судовому засіданні, що з часу його народження, відповідачі по справі жодного разу не зверталися до виконавчого комітету Кам`янської міської ради чи до Служби у справах дітей по питаннях повернення малолітньої дитини в свою сім`ю, побачення з дитиною та жодного разу не цікавилися його життям та здоров`ям. Як і відсутні відомості, щодо ініціативи відповідачами поновити батьківські права відносно своїх старших дітей.

Відповідно до характеристики, наданої депутатом округу Олександром Нечиталюком, ОСОБА_12 та ОСОБА_3 зарекомендували себе з негативної сторони. Не здійснювали належний догляд та утримання дітей. В будинку, в якому вони проживають, санітарні умови не відповідають вимогам. Мали місце випадки, коли старші діти голодні просили їжуу сусідів. Також мали місце випадки зловживання алкогольними напоями та порушення громадського спокою з боку ОСОБА_12 та ОСОБА_3 ..

Що стосується зазначеного в позові, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від якого відмовилася в пологовому будинку та який в 2015 році був усиновлений, то суд зазначає наступне.

Суд в Україні базує свої рішення виключно на належних та допустимих доказах, тому не надає оцінку обставинам, які не підкріплені матеріалами справи. Згідно з процесуальними кодексами, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.Бездоказові твердження вважаються необґрунтованими та не враховуються при винесенні судового рішення.

Оскільки матеріали справи не містять доказів відмови ОСОБА_14 в пологовому будинку від сина ОСОБА_13 , а тому суд позбавлений можливості врахувати зазначене при ухваленні даного рішення.

Згідно висновку від 26.01.2026 року № 19 виконавчий комітет Кам`янської міської ради, як орган опіки та піклування, з метою захисту прав та інтересів малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недопущення загрози його життю та здоров`ю, у зв`язку з безвідповідальним ставленням батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до виконання батьківських обов`язків щодо створення належних умов для утримання, виховання, збереження життя та здоров`я дитини вважає за доцільне порушити питання про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3-4).

Враховуючи, що біологічні батьки ОСОБА_1 відмовилися від нього в пологову будинку, Відсутність батьківської турботи, ігнорування його потреб, відсутність інтересу до його життя, та невихід на контакт, навіть при наявності такої можливості є підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Згідно з ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року по справі № 459/3411/17 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Суд на перше місце має ставити «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має грунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та пункт 47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Тобто у даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їхнє право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним.

В силу статті 9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.

Позбавлення судом відповідачів батьківських прав здійснено згідно із законом - вищенаведеним пунктом 1 частини першої статті 164 СК України.

Таке втручання здійснено для захисту здоров`я та моралі малолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Як зазначалося вище, позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку є виправданим і пропорційним, оскільки цього нагально потребують інтереси дитини, яка після народження протягом тривалого часу залишилася без материнської турботи, а її біологічні батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не забрали дитину з пологового будинку, не виявляли до неї батьківського піклування, що саме по собі поставило під загрозу здоров`я новонародженого. Така поведінка батьків відносно своєї дитини дає підстави для обґрунтованих сумнівів у їх спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов`язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини. Таким чином, втручання є необхідним у демократичному суспільстві і державні органи діяли в межах своєї дискреції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідачів щодо малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обгрунтованими та кими, що відповідають інтересам дитини та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1331 грн.20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Цивільний позов виконавчого комітету Кам`янської міської ради Черкаської області (знаходиться по вул. Г. Майдану, б. 37 в м. Кам`янка Черкаської області) в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 (проживає по АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), третя особа ОСОБА_4 (проживає по АДРЕСА_3 ) про позбавлення батьківських прав задовольнити .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: 798999980000031211256026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн.20 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: В.В. Шкреба