Рішення № 135945581, 17.04.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № Справа № 530/700/26

Номер провадження 2/530/675/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2026 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря Стрілець Л.Г., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Бір» про визнання права власності на нежитлову будівлю відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай,-

встановив:

До Зіньківського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Бір» про визнання права власності на нежитлову будівлю відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай.

Ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 17.04.2026.

З позову вбачається що ОСОБА_1 (надалі - "Позивач") є власником свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ПО № 080999 та 080700, виданих Бірківською сільською радою від 09 лютого 2007 року.

У 2024 році Позивач звернувся із заявою за реєстраційним номером до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області, для державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , однак ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні реєстраційних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - "ЦПК України") завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, зважаючи на те, що Позивач позбавлений можливості оформити у законному порядку право власності на належну йому нежитлову будівлю, зазначене стало підставою для звернення до Зіньківського районного суду Полтавської області суду з позовною заявою про визнання права власності на нежитлову будівлю.

ОСОБА_1 є власником свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ПО № 080999 та 080700, виданих Бірківською сільською радою від 09 лютого 2007 року. Так, Майновими сертифікатами визначено, що частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 32 462 гривень.

На підставі Акту прийому-передачі від 26 грудня 2015 року, укладеного між Спілкою співвласників майнових та земельних паїв реорганізованого КСП ім. Куйбишева, в особі голови Спілки ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, останнім було прийнято приміщення (сарай). Протоколом засідання комітету спілки громадян-співвласників земельних і майнових паїв реорганізованого КСП ім. Куйбишева від 26 грудня 2015 року Позивачу виділено нежитлове приміщення, за що проголосувало: за 6, проти -0, утрималося - 0. Вказане нерухоме майно Позивач прийняв, однак, не зареєстрував на себе, так як приміщення знаходилося в неналежному технічному стані, на ремонт майна був необхідний час та вкладення певних грошових ресурсів. При виготовленні технічної документації за заявою ОСОБА_1 нежитловій будівлі присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . За результатом звернення ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_3 , останнім виготовлено Технічний паспорт будівлі сільськогосподарського призначення (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 ) від 12 лютого 2026 року.

Протоколом №2 установчих зборів засновників кооперативу «Бір» Зіньківського району Полтавської області від 09.02.2000 року затверджено правонаступництво Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Бір» при реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева Зіньківського району Полтавської області.

Станом на день звернення до суду Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Бір» є діючою юридичною особою.

Для визначення вартості нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення, ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_3 .. Довідкою про оцінку майна від 12.02.2026 встановлено, що вартість об`єкта оцінки - нерухомого майна, загальною площею 518,0 м.кв., розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 , станом на 12.02.2026 року становить 37000 гривень.

Також, оскільки вартість нежитлової споруди перевищувала вартість свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ПО № 080999 та серії ПО 080700, виданих Бірківською сільською радою від 09 лютого 2007 року, ОСОБА_1 було сплачено до СБК «Бір» 9440 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

На підставі наявних документів, ОСОБА_1 у 2024 році звернувся із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області, для державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , однак в державній реєстрації було відмовлено.

Підставою відмови ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації речового права на нерухоме майно стала відсутність на свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) відмітки підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А згідно ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних, виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій, уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Пунктом 8 чинного на той момент Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року за № 62 (у первинній редакції) (надалі - "Порядок"), визначено, серед іншого, що кожен член колективного сільськогосподарського підприємства може отримати свій майновий пай в натурі. Відповідно до п. 15 вищевказаного Порядку, виділення майнових паїв в натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

У відповідності до п. 9 Порядку, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. Іншим шляхом, окрім звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності, Позивач не може вирішити дане питання.

Керуючись ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися: розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України (падалі - "ЦК України") правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своего волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою наведеної статті ЦК України наведено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких передбачено визнання права (п. 1).

У відповідності до ч. І ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Керуючись ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 328 ЦК України закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до сформованої судової практики, у випадку, якщо особа, яка є власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді рішень Європейського Суду з прав людини.

Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.91 року у справі "Пайн Велів Девелопментс ЛТД" проти Ірландії" зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.75 року у справі "Голден проти Сполученого, королівства") та кожен мас право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Визнання за позивачем права приватної власності не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним.

Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави, Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, о вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ПО № 080999 та 080700, виданих Бірківською сільською радою від 09 лютого 2007 року. Так, Майновими сертифікатами визначено, що частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 32 462 гривень (а.с. 6). Даний майновий сертифікат виданий у правовому полі і не скасований та не визнаний недійсним . На підставі Акту прийому-передачі від 26 грудня 2015 року, укладеного між Спілкою співвласників майнових та земельних паїв реорганізованого КСП ім. Куйбишева, в особі голови Спілки ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, останнім було прийнято приміщення (сарай) (а.с. 8). Протоколом засідання комітету спілки громадян-співвласників земельних і майнових паїв реорганізованого КСП ім. Куйбишева від 26 грудня 2015 року Позивачу виділено нежитлове приміщення, за що проголосувало: за 6, проти -0, утрималося 0 (а.с. 7). Вказане нерухоме майно Позивач прийняв, однак, не зареєстрував на себе, так як приміщення знаходилося в неналежному технічному стані, на ремонт майна був необхідний час та вкладення певних грошових ресурсів. При виготовленні технічної документації за заявою ОСОБА_1 нежитловій будівлі присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . За результатом звернення ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_3 , останнім виготовлено технічну документацію , а саме Технічний паспорт будівлі сільськогосподарського призначення (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 ) від 12 лютого 2026 року (а.с. 13-15).

Протоколом №2 установчих зборів засновників кооперативу «Бір» Зіньківського району Полтавської області від 09.02.2000 року затверджено правонаступництво Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Бір» при реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева Зіньківського району Полтавської області (а.с. 16-17). Станом на день звернення до суду Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Бір» є діючою юридичною особою (а.с. 18).

Для визначення вартості нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення, ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_3 .. Довідкою про оцінку майна від 12.02.2026 встановлено, що вартість об`єкта оцінки - нерухомого майна, загальною площею 518,0 м.кв., розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 , станом на 12.02.2026 року становить 37340 гривень (а.с. 10).

Також, оскільки вартість нежитлової споруди перевищувала вартість свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ПО № 080999 та серії ПО 080700, виданих Бірківською сільською радою від 09 лютого 2007 року, ОСОБА_1 було сплачено до СБК «Бір» 9440 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с. 9).

На підставі наявних документів, ОСОБА_1 у 2024 році звернувся із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області, для державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , однак в державній реєстрації було відмовлено. Підставою відмови ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації речового права на нерухоме майно стала відсутність на свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) відмітки підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою.

Отже, судом встановлено, що факт належності позивачу даної споруди підтверджується свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, актами прийому-передачі від 26 грудня 2015 року, укладеного між Спілкою співвласників майнових та земельних паїв реорганізованого КСП ім. Куйбишева, в особі голови Спілки Фурсієнко О.В., з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, останнім було прийнято приміщення (сарай), протоколом засідання комітету спілки громадян-співвласників земельних і майнових паїв реорганізованого КСП ім. Куйбишева від 26 грудня 2015 року відповідно до якого ОСОБА_1 виділено нежитлове приміщення, копією технічного паспорта, відповідно до якого тваринницьке приміщення (сарай) позначений літ. А-1 має площу 468,4 м2 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76 , 81 , 141, 200 , 258, 263, 264, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Бір» про визнання права власності на нежитлову будівлю відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай- задовольнити.

2.Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серії ПО № 080700) - право власності на нежитлову будівлю (тваринницьке приміщення, сарай), загальною площею 468,4 м.кв., позначене в технічному паспорті літ. А-1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

3.Зобов`язати уповноважений орган Зіньківської міської ради Полтавського району з присвоєння адрес - присвоїти адресу тваринницькому приміщенні (сараю), що відповідно до технічного паспорту фактично знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяО. В. Ситник