Ухвала суду № 135945192, 31.03.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3610/24

Провадження № 2/366/417/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі позивач) звернулося до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором № 41666 від 01.08.2021 в частині здійснення повернення наданих коштів, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 8 925,00 грн., з яких 1500,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7 425,00 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 12.12.2024 справу передано за підсудністю до Дружківського міського суду Донецької області.

20.03.2025 ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09.06.2025 цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Іванківському районному суду Київської області, за останнім зареєстрованим місцем проживання відповідача.

11.11.2025 матеріали цивільної справи № 366/3610/25 надійшли до Іванківського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 20.11.2025 відкрито провадження у справі за правила спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Справу призначено до розгляду на 22.01.2026.

25.12.2025 від відповідача до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі, мотивована неможливістю брати участь у судових засіданнях через участь у бойових діях та несенням служби у складі ЗСУ до якої долучено довідку Державної прикордонної служби України № 08/2563, службове посвідчення молодшого сержанта прикордонного загону НОМЕР_1 , посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

19.01.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

22.01.2026 розгляд справи відкладено на 31.03.2026.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст поданої заяви, суд дійшов до висновку про таке.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За положеннями ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено військовий обов`язок. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі також Положення).

Велика Палата Верховного Суду своїм рішенням від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах 756/3462/20, 557/1226/23, 904/4027/22 та 852/2а-1/24 Великої Палати щодо вирішення питання зупинення провадження у справі.

За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження №14-74цс25) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України). З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі. Окрім того, коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на цій підставі, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі. Тому, враховуючи факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, Велика Палата ВС, що п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є імперативним та визначає обов`язок суду, а не право зупинити провадження у справі.

Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні».

Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався.

У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Крім того, Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1).

Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.

Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Згідно з довідкою Державної прикордонної служби України № 08/2563, ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 05.04.2022 по теперішній час.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ч. 1 ст. 252 ЦПК України передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження по справі.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20.06.2000).

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач виконує завдання в зоні ведення активних бойових дій та приймає безпосередню участь у заходах з відсічі збройної агресії російської федерації проти України в складі НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, суд доходить висновку, що існують обґрунтовані підстави для зупинення провадження у справі, оскільки в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Відтак, відповідач позбавлений можливості у належний спосіб реалізувати права та обов`язки, зважаючи на несення військової служби, а отже з метою недопущення порушення прав сторони в справі, в частині рівності прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, а також недопущення порушення засад змагальності сторін, суд вбачає підстави для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Таким чином, після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто, припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, ОСОБА_1 або його представник зобов`язані повідомити про це суд.

На підставі викладеного, керуючись статтями 251, 253, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі -задовольнити.

2.Зупинити провадження у цивільній справі № 366/3610/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - до припинення перебування відповідача - ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

3.Зобов`язати відповідача - ОСОБА_1 повідомити суд про припинення свого перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Віталій МОВЧАН