Рішення № 135945172, 23.04.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 357/1812/26

Провадження № 2-о/364/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 Володарський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; Паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 3227, дата видачі: 16.04.2019; РНОКПП: НОМЕР_2 ; тел. НОМЕР_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутній електронний кабінет в підсистемі Електронний суд,

представник заявника: адвокат Кушнір Ольга Михайлівна, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № ЗП 003016 від 21.11.2022, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області №23 від 21.11.2022, на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 14.01.2026, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_5 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд,

заінтересована особа 1: Виконавчий комітет Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, юридична адреса: вул. Миру, 6.4, с-ще Володарка, Білоцерківський район, Київська область, 09301; ЄДРПОУ: 04359732; тел.: (04569) 5 06 65; e-mail: volodarka.gromada@gmail.com наявність електронного кабінету в підсистемі Електронний суд - не відомо

заінтересована особа 2: Військова частина НОМЕР_6 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ,

про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

03.03.2026 року заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кушнір О.М. звернулися до Володарського районного суду Київської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановити факт самостійного виховання та утримання матір`ю - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , її малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дана заява мотивована тим, що у2021 році ОСОБА_1 , під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_6 познайомилась з військовослужбовцем цієї ж військової частини ОСОБА_3 . Між ними зав`язались близькі відносини, від яких ОСОБА_1 народила дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від народження дитини відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинені. Спільно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ніколи не проживали, шлюб між ними укладений не був. Син проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 . Батько дитини ОСОБА_3 ніколи не приймав та не приймає ніякої участі у вихованні дитини, не спілкується з сином, не відвідує його, не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання ним освіти, а отже не несе жодних зобов`язань по вихованню та матеріальному утриманню сина. ОСОБА_3 фактично самоусунувся від процесу виховання дитини та повністю ігнорує його інтереси. Всі питання щодо виховання вирішуються ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки батька дитини.

Батько дитини, ОСОБА_3 наразі перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 . Оскільки сину ОСОБА_1 виповнюється 3 роки, її відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закінчується, то ж, через сімейні обставини вона має намір звільнитися з військової служби.

В заяві ОСОБА_1 вказує, що у грудні 2025 вона звернулася до уповноважених осіб військової частини НОМЕР_6 із проханням про звільнення її з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з тим, що має дитину віком до 18 років, яку вона самостійно виховує та утримує. В усній формі уповноваженими особами військової частини НОМЕР_6 її було повідомлено, що для звільнення з військової служби вона має отримати рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання нею малолітнього сина, як того вимагають положення п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З огляду на вище викладене заявниця ОСОБА_1 , зазначає, що встановлення даного факту необхідно для неї з метою захисту трав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як матері, що самостійно займається вихованням та утриманням дитини, тому заявниця вимушена звернутись до суду.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кушнір О.М. вимоги заявлені в заяві підтримали та просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи - виконавчого комітету Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, в судовому засіданні вказала, що про дану сім`ю служба дізналася тільки в судовому засіданні, заявниця не зверталася до служби з приводу складання висновку щодо необхідності позбавлення батьківських прав батька дитини. Вона не заперечувала щодо задоволення заяви заявниці про встановлення факту, що має юридичне значення. а саме встановити факт самостійного виховання та утримання матір`ю малолітньої дитини.

Представник військова частина НОМЕР_6 в судове засідання не з`явився, направив до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що військова частини не була свідком життя заявниці та жодної інформації про це не має, та жодних фактів та пояснень надати не може та просить розглядати справу без його участі.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 (а.с. 12).

Із заяви та пояснень заявниці в судовому засіданні встановлено, що вона разом із ОСОБА_3 спільно не проживали та шлюб між ними укладений не був. Від народження син проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 . Батько дитини ОСОБА_3 ніколи не приймав та не приймає ніякої участі у вихованні дитини, не спілкується з сином, не відвідує його, не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання ним освіти, а отже не несе жодних зобов`язань по вихованню та матеріальному утриманню сина. Батько дитини фактично самоусунувся від процесу виховання та повністю ігнорує інтереси дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються заявницею самостійно без участі та підтримки батька дитини.

Відповідно до довідки № 249 від 01.12.2025 та довідкою №12 від 26.01.2026, виданими виконавчим комітетом Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_4 і знаходиться на повному її утриманні (а.с. 14).

Згідно з Відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вих. № 33 від 23.01.2026, виданих відділом ЦНАП Володарської селищної ради, згідно яких ОСОБА_2 зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 13).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 , яка завірена приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Полежаєвою Г.М., зареєстрованою в реєстрі №28 від 24.01.2026, де зазначено, що заявниця підтверджує, що у зареєстрованому шлюбі, як на території України та і за її межами не перебуває та не проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу, має на своєму утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який потребує здійснення постійного догляду (а.с. 17).

Відповідно до листа директора Городище-Пустоварівського ліцею Володарської селищної ради вих.№11 від 29.01.2026, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно відвідує дитячий садок Городище-Пустоварівського ліцею, в якому зазначено, що дитина завжди охайно одягнена, доглянута, фізичний та емоційний стан задовільний. Спілкування з вихователями групи здійснює мати дитини ОСОБА_1 . Приводить в садок і забирає мати. Дитина відноситься до пільгової категорії на підставі документу УБД матері (а.с. 16).

На даний час батько дитини ОСОБА_3 наразі перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 , що стверджено довідкою № 354 кп від 15.01.2026 (а.с. 26).

Заявниця в судовому засіданні вказала, що у грудні 2025 вона в усній формі звернувся до уповноважених осіб військової частини НОМЕР_6 із проханням про звільнення її з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з тим, що має дитину віком до 18 років, яку вона самостійно виховує та утримує. На що уповноважені особи військової частини НОМЕР_6 повідомили, що для звільнення з військової служби вона має отримати рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання нею малолітнього сина, як того вимагають положення п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 суду надала пояснення, що вона зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів, але виконавчий лист не був звернений до виконання. Батько дитини кілька разів приїздив до дитини та ще кілька разів перераховував кошти.

Свідок ОСОБА_4 в судому засіданні вказав, що він є батьком заявниці. Батько дитини ОСОБА_3 дев`ять років перебуває на війні, за весь час, з дня народження дитини кілька разів приїздив до сина, кілька разів перераховував кошти на карточку для його утримання. Останній раз він надіслав кошти на день народження дитини.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання, що батько дитини не відвідує сина, не цікавиться його життям. Дитина перебуває на повному утриманні матері ОСОБА_1 .

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні дали показання, що ОСОБА_1 та її малолітній син проживають разом з ними по сусідстві, батько дитини перебуває на війні, кілька разів приїздив до дитини.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма права дає підстави для висновку про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини матір`ю необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав батька обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує.

Положеннями СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Заявниця просить встановити факт перебування на її утриманні малолітньої дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері та біологічного батька дитини.

Ураховуючи викладене, вказана справа пов`язана з вирішенням спору про право - зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини та обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Доведення факту одноосібного виховання дитини ОСОБА_1 пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати та біологічний батько не виконують своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі, умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт не може встановлюватися у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дітей, вимоги, заявлені заявницею у цій справі в порядку окремого провадження, не можуть з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та можуть вирішуватися у межах відповідного спору про право між батьками дітей у позовному провадженні.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 752/5665/23 (провадження № 61-13064св23), від 20 лютого 2025 року у справі № 128/3616/24 (провадження № 61-518св25), від 27 березня 2025 року у справі № 353/886/24 (провадження № 61-15497св24).

За таких обставин, оскільки подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, суд приходить до висновку що у задоволенні вимог заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 211, 258, 259, 263-265, 293, 315, 316, 318, 319, 351, 352, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, Військова частина НОМЕР_6 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Повне рішення суду складено 23.04.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко