Ухвала суду № 135942435, 22.04.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1834/25

Номер провадження 6/728/32/26

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ ЗАМІНІ СТОРОНИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

17 квітня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Кирути Л.І.,

а також

заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи 1 ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи 2 не з`явився,

розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), боржник ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОДМИТРІВСЬКЕ (вул. Романькова, буд. 24, смт. Дмитрівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16572, код ЄДРПОУ 03794851),

В С Т А Н О В И В :

до Бахмацького районного суду (далі також Суд) 02.04.2026 звернувся зі заявою ОСОБА_1 (далі також Заявник, Стягувач) про заміну сторони за виконавчим листом у справі № 728/1834/25 від 12.03.2026, заінтересовані особи новий кредитор, ОСОБА_2 (далі також Заінтересована особа 1, Новий кредитор) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОДМИТРІВСЬКЕ (далі також Заінтересована особа 2, Боржник).

В обґрунтування поданої заяви Заявник вказав, що 12.03.2026 Судом було видано виконавчий лист по справі № 728/1834/25 про стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОДМИТРІВСЬКЕ боргу у розмірі 9 871,32 грн.

Надалі Стягувачем укладено договір про відступлення права вимоги від 28.03.2026 (далі також Договір відступлення), згідно з яким первісний кредитор ОСОБА_1 , відступає права вимоги за виконавчим листом від 12.03.2026 у справі № 728/1834/25 про стягнення з Боржника боргу у розмірі 9 871,32 грн.

Зазначав, що оскільки у правовідносинах відбулася заміна стягувача ОСОБА_1 на ОСОБА_2 відповідно до Договору відступлення, то слід замінити відповідну сторону виконавчого провадження.

Як на правову підставу своєї заяви посилався на положення частини першої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України), за змістом якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Ухвалою Суду від 07.04.2026 № 728/1834/25 заяву про заміну сторони за виконавчим листом у справі № 728/1834/25 прийнято до розгляду та призначено судове засідання з розгляду заяви по суті на 17.04.2026 о 10 год 00 хв, визнано обов`язковою явку у судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У судове засідання, призначене до розгляду по суті на 17.04.2026 о 10 год 00 хв, з`явилися Стягувач та Новий кредитор.

Боржник у призначене судове засідання на 17.04.2026 о 10 год 00 хв не з`явився, участі уповноваженого представника не забезпечив, що не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у розумінні абзацу 2 частини третьої статті 442 ЦПК України.

У судовому засіданні Стягувач та Новий кредитор підтримали заяву з підстав, наведеній у такій заяві та пояснили, що ними дійсно 28.03.2026 було укладено договір відступлення права вимоги згідно з яким Новий кредитор набула право вимоги до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОДМИТРІВСЬКЕ у розмірі 9 871,32 грн.

Додатково Новий кредитор пояснила, що на виконання зазначеного договору вона сплатила Стягувачу грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн, про що свідчить копія розписки Стягувача від 28.03.2026, згідно з якою останній підтверджує отримання оплати за Договором відступлення. Вказувала, що з документів, які б підтверджували відступлення права вимоги Стягувачем у неї наявні Договір відступлення та згадана розписка.

У свою чергу, Стягувач також вважав, що його право вимоги у розмірі 9 871,32 грн до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОДМИТРІВСЬКЕ, перейшло до Нового кредитора, а також просив додатково долучити докази виконання Договору відступлення, а саме розписку про передачу коштів від 28.03.2026.

Інших заяв чи клопотань на розгляд Суду не надходило.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, з`ясувавши їх фактичні обставини, Суд приходить до таких висновків.

Перш за все, Суд враховує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальних правовідносинах відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідносинах у визначених законом випадках.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва потрібно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку із вибуттям особи зі спірних матеріальних правовідносин.

При цьому, зобов`язаннями є матеріальні правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини перша, друга статті 509 ЦК України).

За змістом частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що визначені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не визначені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків наведені в частині другій статті 11 ЦК України, серед яких законодавець розрізняє:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України). Тобто на підставі рішення суду цивільні права та обов`язки можуть виникати лише в конкретних випадках, визначених актами цивільного законодавства.

Водночас, за загальним правилом, цивільні права та обов`язки виникають з юридичних фактів, найпоширенішими з яких є правочини.

Правовідносини, врегульовані правочином, є різновидом регулятивних правовідносин, тобто таких, що виникають на основі юридичних дозволів і втілюються переважно в правомірних діях суб`єктів.

Водночас, у випадку порушення учасником правовідносин умов правочину внаслідок невиконання взятих на себе обов`язків, інша сторона має можливість захистити свої права (зокрема, у судовому порядку), а регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, тобто такі, що захищені судовим рішенням.

Втім факт ухвалення судового рішення щодо прав та обов`язків учасників зобов`язальних (регулятивних) правовідносин не змінює самого зобов`язання та не припиняє його.

Зокрема, згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з приписами статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Однак вирішення судом спору за вимогою про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (inter alia, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Отже, ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не свідчить про заміну зобов`язання за договором новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, у яких права та інтереси сторони захищені судовим рішенням, що є обов`язковим до виконання на всій території України.

Тобто, таке судове рішення не змінює обсяг прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання такого зобов`язання.

У пункті 71 постанови від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що наявність невиконаного боржником судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, крім того що змінюється його суб`єктний склад у частині особи кредитора.

У цій постанові також зазначено, що заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, зокрема й до відкриття виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду, розвиваючи висновки, сформульовані під час перегляду судових рішень у справі № 2-7763/10, у пункті 75 постанови від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20 зазначила, що оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, а відступлення права вимоги допускається на будь-якій стадії судового процесу, тому договір відступлення права вимоги кредитор може укласти і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір між сторонами матеріальних правовідносин (зобов`язання), до моменту виконання боржником зобов`язання або настання інших обставин, що є підставою для його припинення.

Також Суд нагадує, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження.

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012).

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 442 ЦПК України процедура заміни сторони виконавчого провадження. Наведеною статтею визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України).

Правила цієї статті застосовуються також у разі, коли потрібно замінити боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Підставою для заміни стягувача у виконавчому листі є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах, у зв`язку із чим Суд насамперед має з`ясувати, чи первісному кредиторові належало право вимоги до боржника на момент його відступлення, а також перевірити дійсність/чинність вимоги на момент звернення до суду з відповідною заявою.

На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в статті 204 ЦК України.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 10.09.2025 під час перегляду рішень у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25), остання підтримала зазначений вище висновок та наголосила на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

Однак, при цьому, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи правонаступника.

Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, надаючи їм оцінку з урахуванням викладених вище правових позицій Верховного Суду стосовно застосування норм права, які є обов`язковими для врахування в силу положень частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, Суд відмічає, що у відповідності до приписів статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно, оскільки відсутні докази надсилання (надання) розписки від 28.03.2026 іншим учасникам провадження, Суд не може взяти її до уваги при вирішенні відповідної заяви Стягувача про заміну сторони виконавчого провадження.

Також вирішуючи заявлений Стягувачем цивільний позов по суті позовних вимог, судами було встановлено, що 10.12.2012 між ОСОБА_3 (далі також Первісний кредитор) та ТОВ АГРОДМИТРІВСЬКЕ було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду було передано земельну ділянку, яка знаходиться на території Дмитрівської селищної ради, площею 2,45 га (рілля 2,45 га), строком на 5 (п`ять) років і який не було належним чином виконано Боржником у частині повного та своєчасного розрахунку за орендною платою.

У подальшому 17.07.2025 Первісний кредитор уклала договір відступлення права вимоги зі Стягувачем, відповідно до якого відступила, а Заявник набув право вимоги ОСОБА_3 , належне останній у відповідності до договору оренди землі від 10.12.2012 та додаткового договору до оренди землі від 01.11.2017, на стягнення із Заінтересованої особи 2, зокрема, заборгованості зі сплати орендної плати за договором у розмірі 11 392,64 грн, а також штрафних санкцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи заявлені позовні вимоги Чернігівський апеляційний суд дійшов висновку, що стягненню з Боржника на користь Стягувача підлягає заборгованість у сумі 9 871,32 грн, яка складається з невиплаченої орендної плати за період з 01.01.2024 по 21.04.2024 у розмірі 3 512,79 грн та пені за 181 день прострочення розрахунку у розмірі 6 358,53 грн.

Відповідно, саме правовідносини за договором оренди землі є тими матеріальними правовідносинами, у яких мала би відбутися цесія, однак згідно з пунктом 1.1 Договору відступлення предметом зазначеного договору є право вимоги, належне первісному кредитору згідно з постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.03.2026 та виконавчим листом, виданим Судом 30.03.2026 про стягнення з боржника ТОВ АГРОДМИТРІВСЬКЕ боргу у сумі 9 871,32 грн, тобто за судовими актами, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-7763/10.

Крім того, важливим є те, що на виконання рішення Суду від 17.11.2025, з урахуванням постанови Чернігівського апеляційного суду від 12.03.2026, за відповідною заявою Стягувача, яку було отриманою Судом 19.03.2026, видано виконавчий лист від 20.03.2026, а не від 30.03.2026 про стягнення з ТОВ АГРОДМИТРІВСЬКЕ на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 9 871,32 грн.

Більш того, згідно з пунктами 4.1, 6.7 Договору відступлення первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору оригінали документів, що підтверджують право вимоги до Боржника, в момент підписання зазначеного договору, однак, як у своїх пояснення, наданих під час судового засідання 17.04.2026, Заінтересована особа 1 зазначила, що вона має лише Договір відступлення та розписку від 28.03.2026 про передачу грошових коштів у сумі 9 000,00 грн Заявнику.

При цьому тлумачення положень пунктів 4.1, 6.7 Договору відступлення ускладнено тією обставино, що згаданий договір визначає Новим кредитором як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, зваживши аргументи та доводи учасників провадження, оцінивши надані ними докази на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності як кожен окремо, так і у взаємозв`язку, Суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 259-261, 263, 442 ЦПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом Бахмацького районного суду від 12.03.2026 № 728/1834/25, заінтересовані особи ОСОБА_2 , ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОДМИТРІВСЬКЕ відмовити.

Згідно з вимогами статті 261 ЦПК України ця ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала про відмову у заміні сторони виконавчого провадження може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення цієї ухвали.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 22.04.2026.

Суддя Є.М. Сороколіт