Рішення № 135941240, 22.04.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/121/26

Провадження № 2/581/168/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина цивільну справу спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У березні 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, уточнивши який, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованість у розмірі 24084 грн 86 коп за кредитним договором №L7781925 від 26 березня 2019 року разом із судовим збором та витратами на професійну правничу допомогу. Позов мотивувався тим, що 1 лютого 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії № L7781925 (паралельно з номером договору № AG3245176), відповідно до умов якого товариство перерахувало безготівковим шляхом кошти відповідачу, виконавши у такий спосіб зі свого боку зобов`язання в повному обсязі, а відповідач, у свою чергу, не виконав умов договору щодо повернення кредитних коштів. Згідно з реєстром боржників загальна сума заборгованості відповідача складає 18403 грн 00 коп, а саме: сума основного боргу 7700 грн 00 коп; сума боргу за процентами 3003 грн 00 коп; сума боргу за пенею і штрафами 7700 грн 00 коп. 1 липня 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (змінено назву Товариства, надалі - «Він Фінанс») укладено договір відступлення прав вимоги №01072019, на підставі чого права вимоги в тому числі до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №L7781925 від 1 лютого 2019 року перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»). 25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом №1706 вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». У зв`язку з неналежним невиконанням договірного зобов`язання ОСОБА_1 у відповідача перед позивачем виникла загальна сума заборгованості за кредитним договором від 1 лютого 2019 року у розмірі 24084 грн 86 коп, яка складається з: суми заборгованості у розмірі 18403 грн 00 коп, суми інфляційних витрат у розмірі 4024 грн 08 коп, суми 3% річних в розмірі 1657 грн 78 коп; яку разом із судовим збором та витратами на професійну правничу допомогу товариство просило суд стягнути з відповідача. Крім того, позивач просив поновити строк звернення до суду, посилаючись на період карантину та введення воєнного стану на території України.

Позиція позивача, відповідача по даній справі та процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді місцевого суду від 4 березня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, судом вжито заходів для його повідомлення про розгляд справи за місцем реєстрації з дотриманням вимог статей 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто поштове повідомлення № R06717380073 з довідкою УДППЗ «Укрпошта» - «повернення відправнику (адресат відсутній)».

Від сторін до суду не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

26 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (короткостроковий кредит) № AG 3245176. Вказаним договором передбачені такі умови: ліміт кредитної лінії 7700 грн; сума кредиту 7700 грн; відсоткова ставка, в день 1,3 %; комісія за підготовку та направлення документів у звязку зпростроченою заборгованістю, в день 115 грн 50 коп; потенційний ліміт кредитної лінії 20000 грн; надана сума кредиту 7700 грн; загальна вартість кредиту 10703 грн; реальна річна відсоткова ставка 468 %; дата повного погашення 25 квітня 2019 року; штраф, якщо є 50 %. Цього ж дня між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № АМ8141889 до договору кредитної лінії (короткостроковий кредит) № AG 3245176, якою продовжено термін користування кредитом до 25 травня 2019 року (а.с. 37-37 зворотна).

Із копії паспортів споживчого кредиту вбачається, що ОСОБА_1 , підписавши його, підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с.36).

До матеріалів справи долучено загальні умови договору кредитної лінії, в яких зазначалася загальна інформація про умови кредитування в залежності від виду кредиту (а.с. 38-39).

Паспорт споживчого кредиту, загальні умови договору кредитної лінії, спеціальні умови для короткострокового кредиту, додаткова угода до спеціальних умов для короткострокового кредиту підписані електронним підписом відповідача.

Із довідки про ідентифікацію, надану ТОВ «Дінеро» вбачається, що ОСОБА_1 26 березня 2019 року уклав із ТОВ «Дінеро» кредитний договір № AG 3245176 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L7781925) на суму 7700 грн строком на 30 днів. Прийняття та підтвердження умов договору, його підписання позичальником здійснено шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора (otp-пароль), а саме 425590 (а.с. 12).

1 липня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ ФК «Дінеро» укладено договір відступлення прав вимоги №01072019, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Додатковми угодами № 1 від 15 липня 2019 року, № 3 від 24 грудня 2019 року, № БН від 28 травня 2021 року до договору відступлення прав вимоги №01072019 внесені зміни. На виконання п. 6.2 договору відступлення прав вимоги підписано реєстр боржників від 30 жовтня 2019 року про те, що на умовах вищезначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №L7781925 від 26 березня 2019 перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с.15, 16-21, 22, 23, 25).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 01072019 від 1 липня 2019 року, щодо передання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № L7781925 від 26 березня 2019 року сума заборгованості складає 18403 грн, з яких 7700 грн заборгованість по тілу кредиту, 3003 грн заборгованість по процентам, 7700 грн заборгованість по штрафам та комісіям (а.с.15).

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом №1706 ухвалено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25 липня 2024 року на виконання протоколу № 1706 від 25 липня 2024 року внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства (а.с.10, 11).

Відповідач свої зобов`язання по сплаті відсотків та тіла кредиту у повному обсязі належно не виковував (не здійснив жодної проплати на виконання укладеного кредитного договору), внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 24084 грн 86 коп, яка складається: 7700 грн заборгованість по тілу кредиту, 3003 грн заборгованість по процентам, 7700 грн заборгованість по штрафам та комісіям, 4024 грн 08 коп. інфляційних витрат, 1657 грн 78 коп. 3% річних.

Згідно з витребуваною судом інформацією від АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» емітована картка № НОМЕР_1 , 26 березня 2019 року на вказану платіжну картку було зараховано 7700 грн (а.с.47).

Відповідач не подав суду заяву про застосування позовної давності у даному спорі по жодній із заявлених вимог.

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки суду по суті заявлених вимог

1. За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, які врегульовані ст.ст.509, 526, 547, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України та нормами Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов`язання може бути встановлена відповідальність у виді пені та штрафу.

Матеріалами справи підтверджується ініціювання ОСОБА_1 укладання договору кредитної лінії, його звернення до ТОВ «ФК «Дінеро», зазначивши бажаний розмір фінансового кредиту, строк кредитування, надав необхідні особисті дані для укладання договору, зокрема, паспортні дані, номер мобільного телефону та електронної пошти (а.с.37, 37 зворотна).

Паспорт споживчого кредиту, загальні умови договору кредитної лінії, спеціальні умови для короткострокового кредиту, додаткова угода до спеціальних умов для короткострокового кредиту підписані електронним підписом відповідача, та в подальшому кредитні кошти були перераховані кредитодавцем на рахунок відповідача, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону, а кредитодавець його виконав у повному обсязі перед відповідачем.

Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування у строки визначені електронним кредитним договором, а також пеню і штраф, тому суд уважає, що підлягають до стягнення суми заборгованості за кредитом на користь позивача (нового кредитора за договором відступлення права вимоги). Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.

2. За змістом ст. 256-258 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року за №211 з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), установлено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року, який був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.

Також відповідно до 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У подальшому 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Із наданих суду розрахунків заборгованості та змісту сформульованої підстави позову вбачається те, що договір кредитної лінії визначав 30-денний строк користування кредитом, який продовжено додатковою угодою ще на 30 днів, із його подальшим повним виконанням, відповідач не здійснив жодної проплати у рахунок погашення позики. Оскільки положення діючого кредитного договору не містять застережень з приводу визначення для сторін продовжених строків позовної давності, то початок перебігу строку загальної позовної давності для даного спору по вимозі про повернення тіла кредиту та інфляції, трьох відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України розпочинався би із дати пред`явлення вимоги про повернення боргу або з моменту прострочення повернення грошових коштів після спливу дати повного погашення боргу по кредиту, останнє має місце у даній справі (з 26 травня 2019 року і мав закінчитися 26 травня 2022 року, а для вимог про стягнення 3 % та індексу інфляції на підставі ст.625 ЦК України з 26 травня 2019 року і мав також закінчитися 26 травня 2022 року року).

Отже, із урахуванням часу виникнення спірних правовідносин, запровадження карантину на території України та введення в країні воєнного стану, а також введення в дію Закону № 4434-ІХ, позивач звернувся до суду з дотриманням загального строку позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення боргу по тілу кредиту та процентів за його користування, про стягнення 3 % річних та індексів інфляції на підставі ст. 265 ЦК України.

Разом із цим, річний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу (пені) в розмірі 7700 грн сплив із урахуванням перебігу періодів часу з 26 травня 2019 року і по 11 березня 2020 року включно (9 місяців 13 днів, до введення карантину на території України) та з 04 вересня 2025 року і по 02 березня 2026 року (6 місяців 29 днів, після поновлення позовної давності ) до введення карантину та після відновлення перебігу позовної давності у період воєнного стану, проте позовна давність у спорі застосовується судом лише за заявою сторони спору та ураховуючи неподання відповідачем заяви про застосування позовної давності у даному спорі до ухвалення судового рішення, то суд уважає за необхідне стягнути також з відповідача розмір боргу по договірному розміру штрафу у вищевказаному розмірі.

3. Із приводу позовної вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд приходить до наступного.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Відповідач своїх грошових зобов`язань на час розгляду справи в суді не виконав у повному обсязі, також не заявив про застосування у даній справі позовної давності до цієї додаткової вимоги.

Позивачем у позовній заяві надано відповідний розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, нарахованих до введення на території України воєнного стану, відповідачем наданий розрахунок не оспорювався, у зв`язку з чим, суд уважає, що даний розрахунок є належним та допустим доказом.

Отже, із відповідача підлягають стягненню на користь позивача суми інфляційних витрат у розмірі 4024 грн 08 коп та 3% річних у розмірі 1657 грн 78 коп.

4. Також ураховуючи той факт, що кредитодвцем ТОВ «ФК «Дінеро» на підставі договору від 1 липня 2019 року відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (змінено назву товариства - «ВІН ФІНАНС»), і таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст.513 ЦК України, то позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат по справі

Із матеріалів справи убачається подання позовної заяви через систему «Електронний суд» та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662 грн 40 коп. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір №36 про надання правової допомоги від 25 квітня 2024 року, що укладений позивачем із адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», додаткову угоду до Договору № 36 від 25 квітня 2024 року про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 27 дютого 2026 року із визначенням загальної вартості робіт в сумі 5000 грн за складення позовної заяви до суду (а.с.13,29-31, 35).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у ній представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, у даній категорії спорів сформована усталена судова практика, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов`язується із стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.

Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням сутності існуючого спору, а також із урахуванням ціни позову та задоволених судом позовних вимог заявлені витрати є завищеними та не відповідають критеріям реальності й пропорційності таких витрат щодо предмету спору, ціни позову та складності справи (представник позивача лише склав позов по отриманим доказам, участі у судових засіданнях не приймав). Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у сумі 3500 грн 00 коп. Дані висновки суду узгоджуюються із наближеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у п. 148,149 постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20), у п.141-144 постанови цього суду від 29 січня 2025 року у справі № 756/1428/22.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором №L7781925 від 26 березня 2019 року в розмірі 24084 (двадцять чотири тисячі вісімдесят чотири) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок, із них: сума основного боргу - 7700 (сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок, сума боргу за процентами 3003 (три тисячі три) гривні 00 копійок, сума боргу по штрафу 7700 (сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок, суми інфляційниих втрат 4024 (чотири тисячі двадцять чотири) гривні 8 (вісім) копійок, 1657 (одна тисяча шістсот п`ятдесят сім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» 2662 грн 40 коп повернення судового збору та 3500 грн 00 коп понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: м.Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складено 22 квітня 2026 року.

Суддя Д. В. Бутенко