Рішення № 135940955, 20.04.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/12397/25

Провадження № 2/466/1394/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 квітня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Торської І.В.

секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1404259353362 від 14.02.2024 року у розмірі 17730,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.02.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1404259353362 та відповідачці перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4500,00 грн. Вказує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого, 18.10.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу №18102024. Згідно даного Договору факторингу 18.10.2024 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №1404259353362 від 14.02.2024. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 17730,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4500,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 12230,00 грн. Відтак, просить позов задоволити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до інформації відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ЗМУ ДМС України про зареєстроване місце проживання відповідачки, яка надійшла до суду 16.01.2026, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, що стверджується довідками про доставку електронних листів, відзив відповідачкою до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без її участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.02.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_5 укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія Старт» №1404259353362, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором D3D8V8.

За умовами Договору про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія Старт» №1404259353362 від 14.02.2024, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредитного ліміту складає: 4500,00 грн. Тип Кредиту - кредитна лінія. Строк кредитування: 120 днів з 14.02.2024 по 13.06.2024. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитодавцю 13.06.2024 або достроково. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у Графіку платежів (додаток 1) протягом дії кредитної лінії.

Тип процентної ставки - фіксована. Дисконтна процентна ставка становить 0,49% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 2,45% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення Кредиту.

Згідно з п.2.23 Договору Кредит надається шляхом здійснення переказу коштів Кредитодавця в сумі 4500 грн. 00 коп. на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яка зазначається у форматі XXXXXX****XXXX:, емітовану банком України (далі - платіжна картка), що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб та/або з незалежних від Кредитодавця обставин (у тому числі але не виключно, обставини форс-мажору), Кредитодавець відповідальності не несе.

Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія Старт» №1404259353362 від 14.02.2024 сторони погодили графік платежів за договором про споживчий кредит.

Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті до Договору №1404259353362 від 14.02.2024, підписаного ОСОБА_5 , підпис НОМЕР_2 .

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, електронну адресу, на яку було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Окрім цього, матеріали справи містять Анкету-Заяву ОСОБА_5 на отримання кредиту від 14.02.2024 року, яка містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, електронну адресу, фінансовий стан, дані про кредит. Вказана анкета була підписана електронним підписом НОМЕР_3 .

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» підтвердило, що 14.02.2024 року ОСОБА_5 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, акцепт оферти договору позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) здійснено для укладання договору №1404259353362: унікальний ідентифікатор «D3D8V8», номер телефону позичальника НОМЕР_3 , електронна пошта позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата та час надсилання паролю 14.02.2024 17:37:38, номер картки/маска картки НОМЕР_1 .

Згідно з даними листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 24.12.2025 Вих. № 22093136531699823122025, на запит ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» повідомлено про успішність операції, згідно договору з ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» М1805/1 від 18.05.2023, а саме: № Транзакції 1365316998, Сума, грн. 4500,00, Валюта UAH, Дата виконання платіжної операції 14.02.2024 17:39, Номер замовлення 616673aa69b3 4756aedf56e058ada4d6, Номер картки НОМЕР_1 , Статус Виконано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідачки - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

18.10.2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (Клієнт) укладено Договір факторингу №18102024, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

18.10.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» підписано Акт приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу №18102024 від 18.10.2024.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №18102024 від 18.10.2024, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_6 за кредитним договором №1404259353362 від 14.02.2024, сума боргу становить 17730,00 грн., з яких сума заборгованості за тілом 4500,00 грн., сума заборгованості за відсотками 12230,00 грн.

Згідно з наданим первісним кредитором розрахунком заборгованості, відповідачка ОСОБА_1 станом на 18.10.2024 року має заборгованість у розмірі 17730,00 грн., з яких: 4500,00 грн. - сума заборгованості за тілом, 12230,00 грн - сума заборгованості за процентами.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Таким чином, судом встановлено, що зобов`язання за договором №1404259353362 від 14.02.2024 року повністю виконано позивачем, зокрема, відповідачці було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором.

Доказів повернення кредиту відповідачкою не надано.

Тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4500,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем, за кредитним договором не можна погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки процентів у розмірі 12230,00 грн. суд зазначає наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» приписано надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (тобто не банкам), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №1404259353362 було укладено 14.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

На момент укладення кредитного договору (14.02.2024 року) діяла норма статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 2,5 %, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту, на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

З огляду на викладене, суд розраховує заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %.

За таких обставин сума відсотків за користування тілом кредиту на суму 4500,00 грн. з розрахунку максимальної денної процентної ставки у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», становить 5400,00 грн. (45,00 грн. * 120 днів (строк користування відповідачем кредитними коштами, за який здійснено нарахування процентів позивачем). Нарахування відсотків у більшому розмірі суперечить закону та стягненню такі проценти не підлягають.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачка не надала даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надала беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав її звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а тому суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №1404259353362 від 14.02.2024 у розмірі 9900,00 грн, з яких: 4500,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5400,00 грн. - заборгованість за процентами. В іншій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1352,61 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано суду наступні докази (в копіях): Договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, укладений між адвокатом Лівак І.М. та директором ТОВ «Діджи Фінанс»; Додаткову угоду № 404259353362 від 17.11.2025 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025; Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, надання послуг) від 17.11.2025, підписаний адвокатом Лівак І.М. та директором ТОВ «Діджи Фінанс», за яким адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 6000,00 грн.; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості на підставі Договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 та додаткової угоди до нього; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВА №841.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 6000,00 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є співрозмірними, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи, враховуючи також категорію справи та час, який захисник міг би витратити на підготовку матеріалів. Відтак, слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1404259353362 від 14.02.2024 року в розмірі 9900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп.

В решті частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1352 (одна тисяча триста п`ятдесят дві) грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 20.04.2026 року.

Суддя І.В. Торська