Рішення № 135940948, 21.04.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9635/25

Провадження № 2-о/466/55/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Єзерського Р.Б.

присяжних Лобаз Н.Л.

Бурси О.В.

при секретарі Свиті А.І.

заявника ОСОБА_1

представника заявника Федчишина А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою адвоката Федчишина Андрія Євгеновича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлою,-

встановив :

16 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Федчишин Андрій Євгенович, який представляє інтереси ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, у якій просить суд ухвалити рішення, яким оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, померлим. Днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 20.03.2026 до участі у даній справі у якості заінтересованої особи залучено Міністерство оборони України.

В обґрунтування заяви покликається на те, що 25 січня 2025 року, ОСОБА_1 , отримав сповіщення сім`ї №16, про те що його батько ОСОБА_2 зник безвісти 21 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свердликово, Суджанського району, Курської області, Російської Федерації. 31 січня 2025 року було зареєстровано кримінальне провадження №12025141410000097 за заявою ОСОБА_1 , щодо зникнення безвісти його батька ОСОБА_2 , попередня правова кваліфікація - ч.1 ст. 115 КК України. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді навідника 3-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 5-ї штурмової роти у званні солдат. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проживав за адресою: АДРЕСА_2 . На сьогоднішній день відсутні відомості щодо місця перебування ОСОБА_2 , він не виходив на зв`язок, а його зникнення відбулося під час дії воєнного стану за особливих обставин на території Російської Федерації, що підтверджується Актом службового розслідування в/ч НОМЕР_1 від 30 травня 2025 року та Витягом з єдиного реєстру осіб зниклих безвісті за особливих обставин №20250311-1649 від 11.03.2025. Відомості про перебування ОСОБА_2 у полоні відсутні. У даному випадку ОСОБА_2 зник під час виконання бойового завдання в умовах збройного конфлікту, на міжнародно визнаній території Російської Федерації, що є обставинами, які безпосередньо загрожували життю та дають достатні підстави припускати його загибель. З дня отримання останніх відомостей про його перебування (21 січня 2025 року) минуло понад шість місяців, що дає законні підстави для застосування спеціального шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України. Оголошення ОСОБА_2 померлим, необхідне для оформлення одноразової грошової членам сімей загиблих (померлих) Захисників/Захисниць України. Зазначає, що ОСОБА_2 - розлучений з ОСОБА_3 . Його дітьми є - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьки ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - померли. У зв`язку із вищенаведеним змушений звернутися до суду з даною заявою.

02 квітня 2026 на адресу суду надійшли пояснення представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Тіщенка А.В., у яких зазначає, що з матеріалів справи, обставиною, яка дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припустити його загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом є акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 . Тобто всією можливою інформацію щодо ОСОБА_2 володіє командування військової частини НОМЕР_1 . До справи не були долучені відповіді (оскільки ймовірно такі відомості не витребувано) з: 1. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 2. Об`єднаного центру з пошуку та звільнення полонених Служби безпеки України; 3. Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими; 4. «Українського національного центру розбудови миру», який виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року; 5. міжнародного комітету Червоного Хреста, - стосовно наявності відомостей про можливе перебування ОСОБА_2 в полоні. З огляду на аналіз матеріалів, які додані заявником до своєї заяви, зокрема, акту службового розслідування, зазначає, що відсутнє підтвердження його надходження від посадових осіб військової частини НОМЕР_1 заявнику (зокрема, повідомлення про направлення такого акту від військової частини НОМЕР_1 , запит про надання інформації заявником або його представником до військової частини та відповідь на такий запит, тощо). По-друге, з акту службового розслідування не випливає прийняття командуванням військової частини НОМЕР_1 будь-якого управлінського рішення. Відповідно Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі Порядок № 608) акт службового розслідування є документом в якому наявні результати службового розслідування, містить висновки такого службового розслідування та пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності. Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування, а вже за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування командир (начальник) приймає відповідне управлінське рішення (розділ V Порядку № 608). Отже, як випливає з вищевикладеного, акт службового розслідування не підлягає розгляду та є недопустимим доказом, а сам по собі акт службового розслідування не створює будь-яких правових наслідків для заявника, або будь-яких інших членів родини військовослужбовця ОСОБА_2 . Так, Міністерство оборони України вважає, що заявником надано недопустимі докази щодо його зникнення безвісти. У задоволенні позову просить відмовити.

20 квітня 2026 на адресу суду від представника заявника ОСОБА_7 , надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що ОСОБА_2 зник безвісти 21.01.2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свердликово Суджанського району Курської області Російської Федерації. Оскільки зникнення відбулося на міжнародно визнаній території Російської Федерації, правова позиція щодо обчислення шестимісячного строку після завершення активних бойових дій на території України у даному випадку застосуванню не підлягає. Таким чином шестимісячний строк у даній справі обчислюється з моменту отримання останніх відомостей про особу 21.01.2025 року, який на момент звернення до суду сплив. Щодо доводів про відсутність належних доказів зникнення особи, факт зникнення ОСОБА_2 підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: сповіщенням сім`ї про зникнення військовослужбовця під час виконання бойового завдання; актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ; витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань; витягом з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими щодо відсутності підтвердження перебування особи у полоні. У сукупності зазначені докази підтверджують факт зникнення особи за обставин, що загрожували її життю під час виконання бойового завдання. Щодо доводів про недопустимість акту службового розслідування Посилання Міністерства оборони України на недопустимість акту службового розслідування як доказу є безпідставним.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 заяву підтримали, просили таку задовольнити з підстав наведених у ній та додаткових поясненнях.

Представник заінтересованої особи - Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, дату та час судового засідання.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, проте надіслав на адресу суду пояснення з приводу даної заяви, у якій просить суд у задоволенні заяви відмовити з підстав наведених у ній.

Заслухавши заявника та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник просить суд оголосити ОСОБА_2 померлим, яке йому необхідно для оформлення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблих (померлих) захисників України.

На підтвердження своїх вимог сторона заявника надала наступні докази:

- копію сповіщення сім`ї №16 від 25.01.2025, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що солдат ОСОБА_2 зник безвісти 21 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Свердликово, Суджанського району, Курської області, р.ф.; -акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , яким вважати встановленим, що солдат ОСОБА_8 , навідник 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 5 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 зник безвісти 21 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свердлікове, р.ф., внаслідок дій з боку окупаційних військ російської федерації, та є бойовою тимчасовою втратою особового складу;

- витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250311-1649 від 11.03.2025, про те, що ОСОБА_2 зник на території бойових дій (під час воєнних дій);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025141410000097 від 31.01.2025 за заявою ОСОБА_1 , щодо зникнення безвісти його батька ОСОБА_2 , попередня правова кваліфікація - ч.1 ст. 115 КК України;

- витяг з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими щодо відсутності підтвердження перебування особи у полоні №2025-10-8698.

Оскільки ОСОБА_2 зник під час виконання бойового завдання в умовах збройного конфлікту, на міжнародно визнаній території Російської Федерації, що є обставинами, які безпосередньо загрожували життю та дають достатні підстави припускати його загибель. З дня отримання останніх відомостей про його перебування (21 січня 2025 року) минуло понад шість місяців, що на думку сторони заявника дає законні підстави для застосування спеціального шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2024 року по справі №755/11021/22, зазначила, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Також, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

Крім того, Наказ №309 втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376, яким був затверджений новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

Вказаний висновок висловлено в постанові ВС від 07.07.2021 у справі № 390/1443/19-ц.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц.

За правилами доказування, визначеними ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2024 року по справі №755/11021/22, якою визначено, що шестимісячний строк слід розраховувати з дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, якою є н.п. Свердликово, Суджанського району, Курської області, р.ф., на думку суду до закінчення бойових дій між державною Україна російською федерацією, можливим обміном тілами на вказаній території, що дало б підставу для ймовірного підтвердження смерті фізичної особи, тому на переконання суду підстав для застосування шестимісячного строку, з дня безвісти пропавшого солдата ОСОБА_2 за вищеописаних обставин та поданих доказів стороною заявника суд не вбачає .

Відтак, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини у контексті з`ясованих судом обставин справи, зважаючи на те, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, тобто даний строк ще не сплив, а підстав на думку суд для врахування обставин на які посилається сторона заявника для оголошення фізичної особи померлою до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців є недостатніми. Суд вважає, що оголошення особи померлою є крайньою мірою, передчасно обраною заявником, та потребує встановлення всіх об`єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи.

Таким чином, оскільки заявник не надав суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження обставин на які посилається сторона заявника, а тому суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви відсутні.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 294, 305, 306 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви адвоката Федчишина Андрія Євгеновича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ: 33286099, місцезнаходження: м. Львів, вул. Котлярська, 6; Міністерство оборони України, ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: м. Київ, пр. Повітряних сил, 6 про оголошення фізичної особи померлою відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Єзерський Р.Б.

Присяжні: Лобаз Н.Л.

Бурса О.В.