Ухвала суду № 135939478, 23.04.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2540/26

Провадження №2/463/1503/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Нора Н.В.

за участю секретаря Заверуха О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву про витребування доказів представника позивача адвоката Білика Павла Богдановича у цивільній справі за позовом Львівського комунального підприємства Господар до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.

Представник позивача позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування в якому просить суд витребувати від нотаріуса Третьої львівської державної нотаріальної контори, Львівського міського нотаріального округу, Львівській обл. Спільник Зоряни Володимирівни копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 у межах якої видано 12.10.2020 року, свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 3-446.

Клопотання мотивує наступним. У відповіді №588 від 20.02.2026 року на адвокатський запит Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» надіслало наявні копії правовстановлюючих документів на підставі яких, станом на 29.12.2012 року, була проведена реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 . У реєстраційному посвідченні виданого 01.04.2002 року, записано в реєстрову книгу №17 за реєстрованим №12704 зазначено, що квартира розташована у АДРЕСА_2 в цілому зареєстрована на ОСОБА_2 . Відповідно до Довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав і був постійно зареєстрований за даною адресою до дня смерті. Помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5005716127218 від 12.02.2026 року, та відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження від 12.02.2026 року, Відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 3-446, виданий: 12.10.2020, видавник: Спільник З.В., державний нотаріус Третьої львівської державної нотаріальної контори. ОСОБА_1 володіє спільною частковою власністю, розмір частки 1/2. Відомостей щодо іншого співвласника якому належить спільна часткова власність у розмірі частки 1/2, по АДРЕСА_2 , - у Львівського комунального підприємства «Господар» немає. Для отримання інформації про іншого співвласника, представник позивача Адвокат Білик Павло Богданович ініціював подання до нотаріуса Спільник Зоряни Володимирівни, Третьої львівської державної нотаріальної контори, Львівського міського нотаріального округу, Львівській обл. адвокатський запит. 02.03.2026 Завідувач Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Зоряна Спільник відмовила в наданні запитуваної інформації.

Вивчивши матеріали справи, заяву про витребування доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.

Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про нотаріат» від довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого.

З урахуванням вищевикладеного, суд з метою повного та всебічного розгляду справи по суті, беручи до уваги зміст заявлених позовних вимог, забезпечуючи баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства, вважає за необхідне витребувати від нотаріуса Третьої львівської державної нотаріальної контори, Львівського міського нотаріального округу, Львівській обл. Спільник Зоряни Володимирівни копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 у межах якої видано 12.10.2020 року, свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 3-446.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76-81, 84, 260-261 ЦПК України, суд, -

постановив:

Клопотання задоволити.

Витребувати від нотаріуса Третьої львівської державної нотаріальної контори, Львівського міського нотаріального округу, Львівській обл. Спільник Зоряни Володимирівни (місцезнаходження: 79019, м. Львів, проспект Чороновола, 39) копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 у межах якої видано 12.10.2020 року, свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 3-446.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ст.ст. 143-148 ЦПК України.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Нор Н.В.