Рішення № 135939121, 23.04.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

23.04.2026

Справа № 335/11194/25

Провадження № 2/337/523/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерука І.Г.

з участю секретаря Роман Д.В.

відповідача ОСОБА_1

представниці відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» по системі «Електронний суд» звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , у якому вказав, що 20.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4982477 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 13000 грн.; строк кредиту 360 днів: з 20.09.2024 року по 15.09.2025 року; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,15 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1 % у день. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 13000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк». Кредитний договір з Клієнтом (споживачем) укладається в електронній формі за допомогою ITC Товариства. Відповідно до реквізитів Договору № 4982477 від 20.09.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «95474».

Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу коштів між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК». За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 4982477 від 20.09.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 13000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 . Кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4982477 від 20.09.2024 року у період з 20.09.2024 року по 02.06.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 33280 грн.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 02.06.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

До Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 02.06.2025 року №02-1/06/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4982477 від 20.09.2024 року загальна сума заборгованості склала 52780,00 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 13000,00 грн., заборгованості за процентами - 33280,00 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 6500 грн..

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4982477 строк кредиту 360 днів: з 20.09.2024 року по 15.09.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 02.06.2025 року № 02-1/06/2025, строк дії Договору № 4982477 від 20.09.2024 року не закінчився.

В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 03.06.2025 року донараховано відсотки за (104 календарних днів). 13000 грн * 1 % = 130 грн* 104 календарних дні = 13520 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4982477 від 20.09.2024 року загальною сумою 59800,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 13000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 33280,00 грн. 13000 грн * 1 % = 130 грн* 104 календарних дні = 13520 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Просить суд стягнути з Відповідача заборгованість загальною сумою 59800,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 13000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 33280,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 13520 грн., стягнути сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Також просить суд в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних, та роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

На підставі Ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17.11.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Хортицького районного суду міста Запоріжжя.

22.12.2025 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо підтвердження належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 ; інформацію щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк» за період з 20.09.2024 включно та протягом наступних п`яти календарних днів у сумі 13000 грн. за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

04.03.2026 року до суду від представниці відповідача, по системі «Електронний суд», надійшов відзив на позов, узагальненими доводами якого зазначено, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенні повному обсязі. Матеріали справи не містять доказів того, що Позивачу первісним кредитором за договором факторингу передано саме договір № 4982477 від 20.09.2024 року, зокрема не долучено відповідного реєстру боржників із зазначенням даних Відповідача та інформації про нібито його заборгованість, не надано доказів оплати за договором, у частині яка стосується відступлення права вимоги за договором № 4982477 від 20.09.2024.

Із довідки наданої АТ КБ «Приватбанк», не убачається, ким саме та на підставі чого на карту були переказані кошті у розмірі 13 000 грн. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він набув права вимоги за договором № 4982477 від 20.09.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та нібито Відповідачем.

Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором у розмірі 59 800 грн. не є співрозмірною сумі кредиту в розмірі 13 000,00 грн., є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Ураховуючи, що з 24.02.2022 року діє воєнний стан, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних не підлягають задоволенню.

Дана справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядається у порядку спрощеного провадження, а тому вважає, що сума витрат Позивача на професійну правничу допомогу має бути зменшена до 3 000 грн, адже такий розмір витрат, буде співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача у повному обсязі.

05.03.2026 року до суду від представника позивача, по системі «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив, узагальненими доводами якої зазначено, що Відповідно до доказів залучених до позовної заяви, Первісний кредитор направив Новому кредитору лист від 03.06.2025 р. у якому боржник за договором 4982477, повідомлений 29.07.2024 11:04 (Message Id: s131839454), номер на який відправлено повідомлення: НОМЕР_6 про факт відступлення права вимоги на користь ТОВ «Українські фінансові операції».

Позивачем до позовної заяви надано необхідний та достатній обсяг доказів на підтвердження переходу права вимоги від Первісного кредитора у тому числі за Договором № 4982477 від 20.09.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Позивач надав розрахунок заборгованості на умов Договору, при цьому суд має відповідно повноваження його перевірку та в разі помилки - навести розрахунок, який відповідає вимогам законності. Відповідач, попри заперечення не надає контр-розрахунок заборгованості. Відповідачем не надано доказів повного та належного виконання зобов`язань за Договором № 4982477 від 20.09.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Позивачем не заявлялись вимоги про стягнення штрафів, пені та інших додаткових платежів, однак відповідач заперечує проти таких категорій. Позивачем змістовно зазначено порядок укладення Договору та виконання Первісним кредитором свої зобов`язань перед позичальником, а також участь ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». Кошти у межах Договору № 4982477 про надання коштів на умовах споживчого кредиту перераховувались за реквізитами наданими позичальником. Доступ до такого рахунку мають лише два суб`єкта: позичальник, як розпорядник коштів та банк-емітент рахунку. Відповідач не довів жодними доказами, що не отримував кошти в сумі 13 000 грн за період із 20.09.2024-23.09.2024 р. та отримані кошти мають інше призначення та походження, ніж спірні правовідносини. Відповідач, натомість жодним чином не сприяє у встановленні істини у справі та не підтверджує і не спростовує доказами, що він не отримував кошти в сумі 13 000 грн. за спірними правовідносинами.

13.03.2026 року до суду від представниці відповідача, по системі «Електронний суд», надійшли заперечення на відповідь на відзив, узагальненими доводами якого зазначено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Позивач за договором факторингу набув прав вимоги саме за договором № 4982477 від 20.09.2024 року.

У судове засідання представник ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» не з`явився.

Матеріали справи містять заяву представника ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у якій просить суд розглянути справу без участі представника ТОВ «Українські Фінансові операції», позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, представниця відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представників позивача.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні відповідач просив у позові відмовити, також пояснив, що брав кредит, але нараховані відсотки занадто великі.

У судовому засіданні представниця відповідача заперечував проти позовних вимог з мотивів викладених у відзиві і письмових запереченнях на відповідь на відзив та вказала, що позивач не набув право вимоги за кредитним договором, відсутній реєстр передачі договорів, відсотки не співмірні з тілом кредиту.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторони відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом встановлено, що 20.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №4982477 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, та підписано 20.09.2024 року відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 95474.

Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 95474 також підписано додаток № 1 до договору - ТАБЛИЦЯ обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір №4982477 від 20.09.2024 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Наведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договорів, шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису (аналога власноручного підпису).

Таким чином, суд вирішуючи спір по суті, перш за все враховує принципи презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - кредитних договорів сторін, підписаних сторонами без зауважень (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем суду не надані), оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, відповідач у справі зустрічного позову про визнання недійсними договорів не заявляв, також у матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання договорів сторін недійними) та обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої договори є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4982477 від 20.09.2024 року, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 13000 гривень. Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування. Знижена процентна ставка становить 0,15% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах якщо Клієнт до 19.10.2024 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0.929%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 59800,00 гривень., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 56485,00 гривень. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 20.09.2024 або 21.09.2024. Сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Товариство має право, зокрема, укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта, але з обов`язковим повідомленням Клієнта.

Аналогічні по суті умови вказані у паспорті споживчого кредиту який підписано 20.09.2024 року відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 69449.

Отже, зі змісту договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.09.2024 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.

Згідно до інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» наданої на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та по рахунку було зарахування коштів на суму 13000 UAH за період 20.09.2024-25.09.2024 р. : - від 20.09.2024 р., призначення: P2P LI_CR, KYIV.

Відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», між Товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 2024-01-03. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: на суму 13000.00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - cdcb142f-bfda-4974-a6e8-7a2a73aa7c1e Номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 49824771726850707 Session ID - 026993121518 Сайт торгівця - https://credit7.ua Код авторизації - 202933 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» Дата і час створення - 20.09.2024 19:45:07 Дата і час прийняття в роботу - 20.09.2024 19:45:11 Дата і час виконання - 20.09.2024 19:45:10 Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Отже, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем досягнута згода щодо істотних умов договору, на підставі якої останній отримав кредит у сумі 13000 грн.

Таким чином ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заборгованість по договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4982477 від 20.09.2024 року, станом на 02.06.2025 року становить 52780 грн., і складається з: 13000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 33280 грн. заборгованість за процентами за користування, 6500 грн. штрафні санкції.

02.06.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу №02-1/06/2025, відповідно до умов якого, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників та надходження Ціни Продажу у повному обсязі на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та повна сума Ціни Продажу, що надійшла на рахунок Клієнта,- підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості. Ціна Продажу за Договором становить Договором становить 3536290,55 грн. Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за Договором становить 51941209,44 грн.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 3609. Після виконання Фактором вимог пункту 1.2. Договору факторингу №02-1/06/2025 від «02» червня 2025 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 51941209,44 грн. Реєстр Боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору факторингу №02-1/06/2025 від «02» червня 2025 року, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає. Акт прийому-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 року підписано представниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Факт надходження ціни продажу на рахунок Клієнта, за Договором факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 року підтверджено відповідними Платіжними інструкціями №257 від 03.06.2025 р., № 1384 від 03.06.2025 р., № 11185 від 03.06.2025 р.

Відповідно до копії з Реєстру боржників від 02.06.2025 року до Договору факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 року, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 за кредитним договором №4982477 в сумі 52780 грн., з яких: 13000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 33280 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6500 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами, 03.06.2025 року ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», в Особистих кабінетах усіх Боржників, права вимоги за Кредитними договорами яких передані Новому кредитору відповідно до Договору факторингу та Реєстру Боржників, 03.06.2025 року розміщена відповідна інформація про те, що: «02.06.2025 року права вимоги за Вашим договором відступлено та Ваші персональні дані передано ТОВ "Українські фінансові операції". Повідомлено, що з 02.06.2025 року Ви зобов`язані погашати заборгованість за Вашим договором ТОВ "Українські фінансові операції"». Також вказано, що відповідно до реєстру SMS -повідомлень за переліком Кредитних договорів, права вимоги за якими відступлені, із зазначенням ID sms, дати і часу відправки і номеру телефону: 03.06.2025 року о 11:06 по договору 4982477 відправлено повідомлення Message Id s131839454 на телефон НОМЕР_6 .

Суду не надано доказів, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом сплатив ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» або ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Посилання сторони відповідача на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Позивач за договором факторингу набув прав вимоги саме за договором № 4982477 від 20.09.2024 року, суд вважає неспроможними і відхиляє, так як вони спростовуються наданим суду Реєстром боржників від 02.06.2025 року до Договору факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 року де (за № 1479) вказані всі необхідні реквізити, без зазначення персональних даних інших боржників (а.с. 50).

Договір факторингу містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та про належне відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами. Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.

Отже, факт переходу до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» права вимоги первісного кредитора до відповідача за кредитним договором є доведеним.

Доводи сторони відповідача щодо недоведеності позивачем права вимог є безпідставними, оскільки засновані фактично лише на відсутності реєстру передачі прав вимоги саме за договором № 4982477 від 20.09.2024 року, між тим підтверджень сплати заборгованості первісному кредитору відповідачем не надано.

Враховуючи те, що строк кредиту за Договором № 4982477 від 20.09.2024 року становить 360 днів, позивачем ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» нараховані проценти за 104 календарних днів ( з 03.06.2025 року) в межах строку договору відповідно до наступного: 13000 грн. * 1% * 104 календарних дні = 13520 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач має заборгованість за договором № 4982477 від 20.09.2024 року у загальній сумі 66300 грн., з яких: 13000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 33280 грн. заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 13520 грн. заборгованість за процентами нарахованими позивачем, 6500 грн. заборгованість за пенею, штрафами.

Заперечення сторони відповідача проти позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних суд не приймає, так як позивачем не висуваються вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3 % річних, як і нарахованих первісним кредитором заборгованості за пенею, штрафами у розмірі 6500 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 4982477 від 20.09.2024 року у становить суму в 59800 грн., з яких: 13000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 33280 грн. заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 13520 грн. заборгованість за процентами нарахованими позивачем.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача з приводу стягнення заборгованості за договором є обґрунтованими, доведені матеріалами справи.

Суд вважає, що відповідач фактично отримав та використовував кредитні кошти, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Нараховані та пред`явлені до стягнення проценти з користування кредитом - 46800 грн., в 3,6 разів перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту - 13000 грн.

Суд вважає, що умова договору щодо нарахування процентів в такому розмірі є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів у відповідності до умов Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 13000 грн. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо зменшення розміру відсотків до розміру суми основної заборгованості по кредиту. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.

Позивач просить у порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних, та роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм випливає, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При ухваленні рішення в цій частині суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24, зокрема, щодо застосування приписів частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України, у якій зазначено наступне.

Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі, зокрема, відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто, це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується.

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно вищенаведених положень Закону, в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч. 10 ст. 265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.

Позивачем вимога про стягнення 3% річних не заявлена, в зв`язку з чим відсутні підстави зазначення в рішенні суду про нарахування органом (собою), який буде здійснювати примусове виконання рішення суду, 3 % річних.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, оскільки зазначення у рішенні суду необхідності стягнення з відповідача в порядку примусового виконання рішення 3% річних та інфляційних втрат є правом суду, а позивачем належним чином не обґрунтовано необхідності застосування ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги позивача.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із матеріалів справи, попередній розрахунок витрат на правову допомогу адвоката становить 10000 грн.

Представником позивача на підтвердження надання правничої допомоги надано суду: договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» і адвокатом Дідухом Є.О.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю сері КС № 5972/10 від 24.03.2017 року Видане Радою адвокатів Київської області; Заявка № 4982477 від 01.07.2025 року на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 р. з видом робіт; Детальний опис робіт (наданих послуг) № 4982477 від 30.10.2025 року; АКТ № 4982477 від 31 жовтня 2025 р. прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р. на суму 10000 грн.; Рахунок на оплату №4982477-2025 від 31 жовтня 2025 р. з переліком і вартістю робіт на суму 10000 грн.

Відповідно до наданих документів, адвокатом Дідух Є.О. надано позивачу такі види правової допомоги: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 години) вартість 440 грн, дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 година) вартість 840 грн, аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики суддів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 години) вартість 440 грн, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (1 година) вартість 840 грн, письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 година) вартість 840 грн, проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складання, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 година) вартість 840 грн, складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4982477 від 20.09.2024 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 до суду (2 години) вартість 1640 грн, складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження даних до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового відправлення, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) (1 година) вартість 840 грн, складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо (2 години) вартість 1640 грн, представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4982477 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях (2 години) вартість 1640 грн. Загальна вартість наданих послуг 10000 грн.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт.

Сторона відповідача надала свої заперечення проти розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., вказавши, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядається у порядку спрощеного провадження, а тому вважає, що сума витрат Позивача на професійну правничу правничу допомогу має бути зменшена до 3000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі N 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою ст. 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26 лютого 2015 року в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір є обґрунтованим.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За таких обставин, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Ураховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих ним послуг, виходячи з конкретних обставин справи, задоволення позовних вимог позивача на 43,5%, суд вважає, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги які повинні бути стягнені з відповідача складають суму в 4350 грн. (10000 грн.* 43,5 %).

Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовом ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» сплатило 2422,40 грн. судового збору, позов задоволений на 43,5 %. Відтак із відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1053,74 грн. (2422,40 грн.* 43,5 %).

Керуючись ст. 89, 133, 137, 141, 229, 263, 264, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за договором № 4982477 від 20.09.2024 року у розмірі 26000 грн. яка складається з: 13000 грн. заборгованість за кредитом; 13000 грн. заборгованість за нарахованими процентами, а також сплачені судові витрати у розмірі 1053 грн. 74 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4350 грн., а всього стягнути 31 403 (тридцять одна тисяча чотириста три) грн. 74 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Реквізити сторін

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ЄДРПОУ 40966896, адреса: м. Київ вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, ел. пошта ufc75334@gmail.com, тел. НОМЕР_7.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_6 .

Суддя: І.Г.Кучерук