Ухвала суду № 135939083, 23.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11195/25 2-ві/335/4/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сиротенко Валентини Костянтинівни від розгляду цивільної справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя (головуючий суддя Сиротенко В.К.) перебуває цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

20.04.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Сиротенко В.К.

Зазначену заяву заявник обґрунтовує тим, що в ухвалі суду від 08.04.2026 року суддя Сиротенко В.К. у задоволенні клопотання відповідача відмовила зазначила наступне: «Ордер серії №1205745 адвокатом Штабовенком Д.В. були внесені зміни, а саме змінено назву суду з «Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя» на «Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя», а також доповнено назву органу, у якому надається правнича допомога «Запорізький апеляційний суд». Дата «07.11.2025» в ордері №1205745 це дата внесення змін, не є датою створення ордеру». Такий висновок судді Сиротенко В.К. свідчить про порушення права позивача на справедливий суд, викликає сумніви у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді справи №335/1195/25, та може привести до постановлення суддею незаконного рішення.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сиротенко В.К. у цивільній справі № 335/11195/25 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано для вирішення іншому судді, визначеному в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу за наявності на те підстав (обставин), вичерпний перелік яких визначений у ст.ст. 36, 37 ЦПК України, що виключає можливість їх розширеного тлумачення.

Статтями 36, 37 ЦПК України передбачені підстави для відводу судді, відповідно до яких, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Також суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України „Про судоустрій і статус суддів суддя зобов`язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і недоторканим та приймає рішення у відповідності до вимог Закону, а тому будь-яке втручання в його діяльність є недопустимим.

Пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суть цієї правової норми полягає тому, що вона передбачає визначений законом перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді справи.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово постановляв, що «особиста неупередженість судді повинна вважатись присутньою доти, доки не доведено протилежного».

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини „Білуха проти України (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі „Ветштайн проти швейцарії (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

В якості обставин, що викликають у заявника сумніви в неупередженості судді, заявник зазначив підставу відмову у задоволенні її клопотання.

Проте, в заяві про відвід судді не наведені обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді, з урахуванням об`єктивного критерію, а саме - факти, які можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості, а незгода учасників справи з процесуальними діями та рішеннями судді не є підставою для відводу.

Згідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Крім того, суд при вирішенні питання про відвід судді не вправі давати оцінку процесуальним рішенням судді, які приймаються ним під час судового розгляду справи.

Доводи заявника про відвід судді ґрунтуються виключно на суб`єктивних переконаннях та не містять правових підстав для відводу.

Таким чином, процесуальна діяльність судді Сиротенко В.К. не може бути підставою для відводу.

Викладені у заяві про відвід обставини, за яких заявник бажає усунути суддю Сиротенко В.К. від участі у розгляді цивільної справи № 335/11195/25 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є її суб`єктивною думкою, а твердження щодо недотримання критерію неупередженості судді, у зв`язку з винесенням ним процесуальних рішень, зводиться до непогодження заявника із такими процесуальними рішеннями, прийнятими суддею.

Однак керування процесом, прийняття певних процесуальних рішень, вирішення клопотань є прерогативою суду і такі дії не обов`язково мають викликати задоволення всіх учасників процесу, так само як і прийняті судом рішення. На думку суду, висловлена заявником думка щодо упередженості судді є його особистим суб`єктивним ставленням до процесу і до судді у справі, не має жодного об`єктивного підґрунтя. Крім того, процесуальні рішення як судді, так і суду, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Таким чином, заявником не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про упередженість головуючого суді у справі та обставин цієї справи, а також інших підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, які унеможливлювали б розгляд справи суддею та викликали необхідність його відводу.

З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1-19, 36-40, 352-353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сиротенко Валентини Костянтинівни від розгляду цивільної справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ю.В.Геєць