Ухвала суду № 135938336, 16.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13583/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власників майна - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора - начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про визначення порядку зберігання речових доказів при проведені досудового розслідування у кримінальному провадження внесеному до ЄРДР за № 62023100110000100 від 29.06.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження - начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про визначення порядку зберігання речових доказів при проведені досудового розслідування у кримінальному провадження внесеному до ЄРДР за № 62023100110000100 від 29.06.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 41037901) для здійснення заходів з управління речовими доказами з метою збереження їх економічної вартості на підставах, у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», речові докази у кримінальному провадженні № 62023100110000100 від 29.06.2023, та на які ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2026 у справі № 75/10200/26-к накладено арешт, а саме: 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США; 15 000 (п`ятнадцять тисяч) євро.

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100110000100 від 29.06.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про огородження їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави. Засуджуються не тільки збройне втручання, але також всі інші форми втручання, спрямовані проти правосуб`єктності держави або проти її політичних, економічних чи культурних елементів. Всі держави повинні утримуватися від того, щоб організовувати, допомагати, створювати, фінансувати, заохочувати або допускати збройну, підривну або терористичну діяльність.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або по якій б то не було причині у внутрішні чи зовнішні справи інших держав; принцип відмови від інтервенції і невтручання у внутрішні і зовнішні справи держав включає: суверенітет, політичну незалежність, територіальну недоторканність, національну єдність і безпеку всіх держав; суверенне і невід`ємне право держави вільно визначати свою власну політичну, економічну, культурну та соціальну систему, розвивати свої міжнародні відносини і здійснювати невід`ємний суверенітет над своїми природними ресурсами відповідно до волі її народу без зовнішньої інтервенції, втручання, підривної діяльності, примусу або загрози в якій би то не було формі; обов`язок держав утримуватися в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосуванням в якій би то не було формі з метою порушити міжнародно-визнані кордони іншої держави, порушити політичний, соціальний або економічний порядок інших держав, повалити або змінити політичну систему іншої держави або його уряд, викликати напруженість між двома або більше державами; обов`язок держави утримуватися від збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації або будь-якої іншої форми інтервенції і втручання, явної або прихованої, спрямованої проти іншої держави або групи держав, або від будь-якого акту військового, політичного або економічного втручання у внутрішні справи іншої держави; обов`язок держави утримуватися від будь-яких дій або спроб в якій би то не було формі або під яким би то ні було приводом дестабілізувати або підірвати стабільність іншої держави або будь-якого з його інститутів; обов`язок держави утримуватися від спроб впливати, сприяти, заохочувати або підтримувати прямо або опосередковано бунтівну або сепаратистську діяльність в інших державах під яким би то не було приводом, або від будь-яких дій, спрямованих на порушення єдності або підрив, або повалення політичного устрою інших держав.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.

Незалежність України визнано більшістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 російською федерацією.

Пунктами 1, 2 Меморандуму «Про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994, закріплено, що російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти політичної незалежності України.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 18 Конституції України визначає, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, 31.05.1997 укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998 та Федеральним Законом російської федерації № 42-ФЗ від 02.03.1999).

Згідно ст. ст. 2-3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та російською федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності та невтручання у внутрішні справи.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй № 3314 (XXIX) від 14.12.1974 серед іншого визначене поняття агресії, яке є аналогічним з визначенням збройної агресії в ст. 1 Закону України «Про оборону України», зокрема збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій:

- вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;

- блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;

- напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;

- засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях;

- дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті;

- застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.

Підрозділ збройних сил іншої держави - військове формування іноземної держави, що має постійну чи тимчасову організацію, належить до сухопутних (наземних), морських, повітряних або спеціальних військ (сил) цієї держави, оснащене легкою зброєю чи важкою бойовою технікою, яка підпадає під дію Договору про звичайні збройні сили в Європі, перебуває під командуванням особи, відповідальної перед своєю державою і законами України за поведінку своїх підлеглих, які зобов`язані дотримуватися внутрішньої дисципліни, законів України, норм міжнародного права.

Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин, не можуть слугувати виправданням агресії.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 російською федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочато ведення агресивної війни проти України, захоплення її території, яке на даний час триває.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє по даний час.

Наведені вище факти розв`язання та ведення рф агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України, захоплення державних установ, організацій та військових частин, введення воєнного стану в Україні та продовження строку його дії, в тому числі факти збройного конфлікту між Україною та рф, що почався 27.02.2014, в результаті якого було тимчасово окуповано та анексовано територію Автономної Республіки Крим (надалі АР Крим) та тимчасово окуповано частину територій Донецької та Луганської області, широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв`язку з чим достовірно відомі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ОСОБА_4 ).

24.02.2022 Постановою Правління Національного банку України № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь.

03.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація та кола визначених осіб (пов`язаних з рф).

09.04.2022 Постановою Кабінету Міністрів України № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації.

27.09.2022 Постановою Кабінету Міністрів України № 1076 «Про заборону вивезення товарів з України на митну територію російської федерації» заборонено вивезення за межі митної території України товарів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), торговельною країною та/або країною призначення яких є російська федерація.

Незважаючи на зобов`язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України з метою підтримки держави-агресора та завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, став на шлях вчинення злочину проти основ національної безпеки - вчиняючи умисні дії, спрямовані на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Після початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації (надалі - зс рф) на територію України, ОСОБА_4 , у період часу з 24 лютого 2022 року до серпня 2023 року, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан, а також про те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022, з рф заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, не зважаючи на встановлену Законом України № 2198-ІХ від 14.04.2022 кримінальну відповідальність за свої дії, про яку йому було достеменно відомо, переслідуючи корисливі мотиви, які виразились в отриманні економічної вигоди та отримання прибутку, усвідомлюючи, що провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора є незаконним, що в свою чергу сприятиме її економічному розвитку, буде спрямовуватись на розвиток військово-промислового комплексу рф, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора, свідомо став на шлях вчинення злочину проти основ національної безпеки України.

Так встановлено, що 09.12.2009 зареєстровано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕТС УКРАЇНА» код ЄДРПОУ 32399816 (далі - ТОВ «ЕТС Україна»), юридична адреса: Україна, місто Київ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 68, яке входить до групи компаній «Єдина Торгова Система» (російська федерація).

«ГК ЕТС» - група компаній та великий дистриб`ютор (трейдер) хімічної сировини й харчових інгредієнтів для різних галузей виробництва, у тому числі сировини для лакофарбової, будівельної, харчової та косметичної промисловості тощо.

Совместное предприятие «ООО «ЕТС»: ОРГН 1027804899374, ИНН 7810941190, КПП 780501001, адреса: російська федерація, м. санкт-петербург, проспект ленінський, буд. 140, літера Л.

Так, генеральним директором та володільцем 90% частки у статутному капіталі Совместного предприятия «ООО «ЕТС» є громадянин російської федерації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_2 , виданий 51 відділом міліції московського району (м. санкт-петербург) 26.12.2002, російський податковий код: ИНН НОМЕР_9, співвласником, що володіє 10% частки є дружина ОСОБА_7 - громадянка російської федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина російської федерації№ НОМЕР_4 , виданий 29 відділом міліції московського району (м. санкт-петербург) 02.02.2003, російський податковий код: ИНН НОМЕР_10.

В ході досудового розслідування встановлено, що до 05.05.2014 року власниками 100 % частки у ТОВ «ЕТС УКРАЇНА» були громадяни російської федерації ОСОБА_7 у розмірі 70% частки та ОСОБА_8 у розмірі 30% частки.

Відповідно до рішення учасника № 2 ТОВ «ЕТС Україна» від 22.06.2020, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду директора вказаного товариства з 16.07.2020.

Після початку вторгнення в Україну російськими військовими формуваннями у 2014 році, з метою уникнення санкційних заходів впливу та інших міжнародних й національних обмежень, 100 % часток ТОВ «ЕТС УКРАЇНА» фіктивно переоформлені громадянами російської федерації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на громадянина Швеції ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

У подальшому, відповідно до акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЕТС Україна» (код ЄДРПОУ 32399816) від 07.11.2022, 100% часток ТОВ «ЕТС Україна» передані керівнику компанії-нерезидента «UTS Scandinavia AB» (Королівство Швеція) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 .

Проте фактичний та операційний контроль над визначеним підприємством в Україні до 16.08.2023 продовжувався здійснюватися вищевказаними громадянами російської федерації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Так, ТОВ «ЕТС Україна» провадить власну господарську діяльність за наступними КВЕД:

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

71.11 Діяльність у сфері архітектури;

71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.;

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель;

46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідно до пункту 1.3. Статуту ТОВ «ЕТС Україна» у редакції 2022 року затвердженого Рішенням Учасника № 1 від 07.11.2022 (далі - Статут) - Товариство y своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим кодексом України. Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», Законом та додатковою України «Про зовнішньоекономічну діяльність, Актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншим чинним законодавством України та цим Статутом.

Пунктами 3.3., 3.4. Статуту передбачено, що Товариство має право займатися будь-якою господарською діяльністю (у тому числі підприємницькою), яка не суперечить законодавству України; Товариство має право здійснювати всі види зовнішньоекономічної діяльності, що не суперечать чинному законодавству, у тому числі здійснювати експортно-імпортні операції, надавати й отримувати послуги, замовляти і виконувати роботи, бути суб`єктом кредитних відносин, укладати лізингові, орендні, давальницькі, бартерні, комісійні угоди, операції купівлі-продажу та поставки продукції, іншого майна, здійснювати всі інші операції, не заборонені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 3.20. Статуту - Товариство має право здійснювати будь-які операції, що не суперечать чинному законодавству України, має права та несе обов`язки відповідно до чинного законодавства, може бути позивачем. відповідачем і третьою особою в судах України і третейському суді.

У розділі 4 Статуту, а саме у пункті 4.1. зазначено, що Товариство створене для здійснення не забороненої чинним законодавством України діяльності з метою одержання прибутку Товариством та його Учасниками, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізації інших соціальних та економічних інтересів Учасників Товариства.

Пунктом 9.20.1 Статуту визначено, що Виконавчим органом Товариства с Директор Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства.

ОСОБА_4 , будучи обізнаними про зміни до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України та вступу в дію ст. 111-1 КК України, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незважаючи про обізнаність щодо можливості притягнення до кримінальної відповідальності свідомо вирішив здійснювати господарську діяльність з представниками «Совместное предприятие «ООО «ЕТС» (ОРГН 1027804899374) разом із представниками країни агресора, не лише не припинив взаємодію, а, навпаки, продовжив та забезпечив її реалізацію, діючи вже в умовах прямої кримінальної заборони.

При цьому, ОСОБА_4 достеменно усвідомлював реальну структуру власності та управління підприємства ТОВ «ЕТС Україна», а саме те, що попри фіктивну зміну бенефіціарів після 2014 року, фактичний та операційний контроль над товариством продовжують здійснювати громадяни російської федерації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через материнську структуру - групу компаній «Єдина Торгова Система», розташовану на території російської федерації.

У період 2022-2023 років, тобто після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та в умовах дії правового режиму воєнного стану, ОСОБА_4 чітко усвідомлював, що будь-яке продовження господарської діяльності в межах такої корпоративної моделі об`єктивно означає ведення бізнесу у взаємодії з державою-агресором, однак, попри це, свідомо прийняв рішення забезпечити безперервність функціонування підприємства.

Реалізуючи свої повноваження директора, ОСОБА_4 не обмежувався формальним підписанням документів, а здійснював активні дії, які за своїм змістом та спрямованістю прямо свідчать про умисне провадження господарської діяльності у взаємодії з представниками держави-агресора.

Зокрема, ОСОБА_4 забезпечував виконання управлінських рішень, що фактично формувались і погоджувались представниками російської групи компаній «Єдина Торгова Система», у тому числі з питань закупівель, обсягів реалізації продукції, кадрових призначень, рівня оплати праці та фінансових результатів діяльності підприємства.

Так, 29.08.2022 з облікового запису електронної поштової скриньки, що належить ОСОБА_4 від ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 до ОСОБА_13 надійшов лист з темою «RE: 13-ая зарплата» із вкладенням та наступним текстом: «Прошу в сентябре выдать 13-ую зарплату».

09.09.2022 з облікового запису електронної поштової скриньки, що належить ОСОБА_4 від ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 до ОСОБА_12 надійшов лист з темою «RE: «Отчёты за 08.22» із вкладенням та наступним текстом: «Доброе утро ОСОБА_11 . Многие остановили работу, особенно те, кто находился на юго востоке Украины, и те кто в оккупации. Но и часть вывезла свои производства в западную часть Украины. По моей оценке полностью прекратили работу порядка 20% наших клиентов. Но даже те которые работают, работают максимум на 30% своих мощностей. Конкуренты работают, но наблюдается общий спад (порядка на 70%), есть те которые прекратили свою работу, но в большинстве это мелкие компании, которые ранее собой ничего не представляли. Учитывая что на рынке труда появилось очень много хороших высококвалифицированных специалистов, медленно но начали сокращаться и крупные компании. Какую либо более точную информацию предоставить пока тяжело, у нас сейчас полностью отсутствует доступ как к таможенным так и к налоговым базам. Они пока все закрыты.».

Крім того, ОСОБА_4 організовував та підтримував сталі господарські зв`язки з підприємствами, афілійованими з російською федерацією, використовуючи компанію-нерезидента «UTS Scandinavia AB» як формального контрагента з метою маскування реальних економічних відносин із рф та обходу санкційних обмежень, погоджував плани закупівель, замовлення сировини, обсяги купівлі-продажу та фінансові показники діяльності з представниками групи компаній «Єдина Торгова Система», розташованої на території держави-агресора, при цьому після початку повномасштабної війни зазначені бізнес-процеси фактично не зазнали змін.

28.09.2022 з облікового запису електронної поштової скриньки, що належить ОСОБА_4 від ОСОБА_4 до ОСОБА_12 надійшов лист з темою «Fwd: возврат предоплаты по ВЭД контракту» із наступним текстом: «Добрый день ОСОБА_11 . Я долго думал что с этим делать (письмо ниже), но к сожалению другого варианта нет. Чтобы не попасть в немилость СБУ и НБУ нам очень желательно вернуть эту предоплату. Рассмотрите пожалуйста возможность возврата предоплаты, так как товар так и не был поставлен. Я эти деньги сразу отправлю скандинавам».

Окрім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, проте не пізніш 31.12.2022 ОСОБА_4 підписав додаткову угоду №6/н від 31.12.2022 до Контракту №12/11/19/01/Д від 12.11.2019, укладеним між ТОВ «ЕТС Україна» та нерезидентом СП ООО «ЕТС» (росія), чим фактично продовжив ведення господарської діяльності у взаємодії з державою агресором.

Вказаними діями ОСОБА_4 забезпечував підготовку, накопичення та передачу управлінської й фінансово-господарської інформації до російської материнської структури, що підтверджується матеріалами електронного листування, вилученими під час обшуків, та показами працівників підприємств.

19.01.2026 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України - провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Крім того, 21.01.2026 на підставі ч. 8 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про ТОВ «ЕТС Україна» (код ЄДРПОУ 32399816), як юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру.

Наразі виникла нагальна потреба передати в управління майно, на яке накладено арешт, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - АРМА) для здійснення заходів з його продажу з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Загальна вартість вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, на які накладено арешт у кримінальному провадженні та визначені речовими доказами значно перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У зв`язку з чим, зазначене майно може бути передано АРМА, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

За таких обставин виникли підстави для застосування до юридичної особи ТОВ «ЕТС Україна» (код ЄДРПОУ 32399816) заходів кримінально-правового характеру, зважаючи на те, що ОСОБА_4 , будучи директором вказаного товариства вчинив від імені та в інтересах вказаної юридичної особи, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України.

З метою виконання завдань кримінального провадження, виникла необхідність у залученні ОСОБА_4 у процесуальному статусі представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Так, відповідальність за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

В ході проведеного обшуку 19.01.2026 обшуку за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено грошові кошти, а саме: 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) євро.

Постановою слідчого від 19.01.2026 вищевказані грошові кошти визнані речовим доказом.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2026 у справі № 75/10200/26-к арештовано грошові кошти у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) євро.

Вжиття заходів щодо управління вказаним арештованим майном спрямовані на захист інтересів власників майна, оскільки гарантує їм збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються усі негативні наслідки застосування такого арешту.

Прокурор у судовому засіданні підтримав внесене клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити враховуючи зазначені у клопотанні доводи.

Власники майна у судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання в повному обсязі, просили відмовити у зв`язку з його безпідставністю.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Основною метою накладення арешту на майно у кримінальному провадженні є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень, через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.

Крім того, згідно з приписами ч. 1 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні (ч. 2 ст.100 КПК України).

Відповідно до положень абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Згідно ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із ст.ст. 171-173 цього Кодексу.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначено, що управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Так, відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон), Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Пунктом 4 частини першої статті 9 Закону на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Судовим розглядом встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100110000100 від 29.06.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

19.01.2026 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України - провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Крім того, 21.01.2026 на підставі ч. 8 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про ТОВ «ЕТС Україна» (код ЄДРПОУ 32399816), як юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру.

Так, відповідальність за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

В рамках кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2026 у справі № 75/10200/26-к арештовано грошові кошти у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) євро.

В судовому засіданні встановлено, що вартість відповідного майна дійсно перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, при цьому незастосування заходів щодо передачі в управління АГЕНСТВУ та в результаті невжиття заходів щодо його збереження існує реальний ризик настання негативних наслідків, а тому, враховуючи при цьому процесуальну позицію сторони обвинувачення, яка вказує на неможливість самостійно здійснити управління вказаним майном, та зважаючи на об`єктивну необхідність виключити прямий або опосередкований вплив та посягання третіх осіб на арештоване майно, запобігти можливості знищення, відчуження майна, виключення ймовірності користування майном, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та передачу майна, яке є предметом клопотання, АГЕНСТВУ.

Відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. 98, 100, 132, 171, 172, 173, 175, 309 КПК України, ст.1, 19,21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про визначення порядку зберігання речових доказів при проведені досудового розслідування у кримінальному провадження внесеному до ЄРДР за № 62023100110000100 від 29.06.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України - задовольнити.

Передати в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 41037901) для здійснення заходів з управління речовими доказами з метою збереження їх економічної вартості на підставах, у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», речові докази у кримінальному провадженні № 62023100110000100 від 29.06.2023, та на які ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2026 у справі № 75/10200/26-к накладено арешт, а саме: 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США; 15 000 (п`ятнадцять тисяч) євро.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1