Ухвала суду № 135938016, 16.04.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/509/26

Провадження №1-кп/307/26/26

УХВАЛА

про встановлення процесуальних обов`язків

16 квітня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5

та його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у закритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2025 року за № 12025071160000442 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІ групи, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,

в с т а н о в и в:

05 лютого 2026 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 08 липня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071160000442 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року призначено підготовче судове засідання на 17 лютого 2026 року та відкладено, востаннє на 20 квітня 2026 року.

На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2026 року, продовжено ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто по 13 квітня 2026 року включно із визначенням застави у розмірі 60 (шестидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680? (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. та у випадку внесення застави, покладанням на обвинуваченого процесуальних обов`язків, передбачених ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК України.

ОСОБА_5 18 лютого 2026 року звільнений із Закарпатської УВП № 9, у зв`язку із внесенням застави.

Начальник відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству обласної прокуратури - прокурор ОСОБА_4 14 квітня 2026 року, через канцелярію суду подав клопотання про покладення на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У зв`язку із надходженням клопотання, в межах строку його розгляду, підготовче судове засідання визначено проводити 16 квітня 2026 року.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17.02.2026 задоволено клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.04.2026, визначено розмір застави, а у разі її внесення обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 199 680 гривень. Також, вказаною ухвалою на ОСОБА_5 покладено ряд обов`язків: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю; утримуватися від спілкування з малолітньою потерпілою, свідками, експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні; заборонити наближатися на відстань ближчу ніж 500 метрів до місця, де малолітня потерпіла, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборонити листування, телефонних переговорів з малолітньою потерпілою, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

Строк дії покладених обов`язків закінчився 13.04.2026.

Подане 07.04.2026 прокурором клопотання про продовження строків обов`язків судом не розглянуто, а тому є необхідність в покладенні на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Зважаючи на те, що строк дії обов`язків закінчився, прокурором заявлено клопотання про покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а не їх продовження в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 194 КПК України.

На цей час залишаються бути актуальними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, який відноситься до категорії тяжких, пов`язаного з посяганням на статеву свободу малолітньої. У разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину - йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років позбавлення волі.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги те, що місце проживання ОСОБА_8 зареєстровано у населеному пункті на території Закарпатської області, що межує з трьома країнами Європейського Союзу, він, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, покинути межі Закарпатської області або територію України, офіційно через державний кордон у зв?язку з тим, що він є особою пенсійного віку, тобто не підлягає мобілізації, у тому числі поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, про що він обізнаний.

Так, на розгляді Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (справа № 307/2774/24).

Перебуваючи за межами країни тривалий час, ОСОБА_10 вплине на хід судового розгляду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч.1 ст. 177 КПК України.

Також не зменшився ризик незаконного впливу на малолітню потерпілу ОСОБА_11 та свідків в даному кримінальному провадженні.

Даний ризик с актуальним та продовжує існувати до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків. Ризик незаконного впливу обвинуваченим на свідків має оцінюватись з огляду на схильність такої особи до такого впливу та реальну можливість його вчинити.

Відтак на цьому етапі судового розгляду достатньо встановити ймовірність реалізації таких дій.

В даному кримінальному провадженні така можливість у ОСОБА_8 існує, оскільки він знайомий із вказаними свідками та протягом тривалого періоду проживає в одному з ними населеному пункті.

Також вважає обґрунтованим та таким, що підтверджується встановленими у ході досудового розслідування обставинами, ризик вчинення ОСОБА_12 іншого кримінального правопорушення.

Факт притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 332 КК України і вчинення ним тяжкого злочину через нетривалий період часу, характеризує його як особу, схильну до протиправної поведінки та демонстративної неповаги до суспільних правил, що в сукупності з наведеними вище обставинами підтверджує реальність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину проти статевої свободи та недоторканності особи свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності його поведінки та готовність до грубого порушення фундаментальних прав людини.

За таких обставин, з метою запобігти можливості обвинуваченому ОСОБА_5 переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 вказані обов`язки.

Прокурор ОСОБА_4 у підтримання клопотання посилався на обставини, викладені у ньому, а прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання посилаючись на його підставність.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, оскільки таке подане з порушенням строку подачі та обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України не можуть покладатися на обвинувачено окремо від обрання відносно нього запобіжного заходу. Крім того, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ухвалою суду від 17 лютого 2026 року закінчився 13 квітня 2026 року; з часу внесення застави, а також після закінчення строку дії ухвали суду, ОСОБА_5 не порушив жодного із покладених на нього процесуальних обов`язків. Також долучив підтвердження того, що ОСОБА_5 звернувся із заявою до начальника ГУ ДМС України в Закарпатській області про передачу на відповідальне зберігання паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

В той же час, зазначив, що у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність покладення на обвинувачення ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, не покладати на нього обов`язок не покидати без дозволу суду межі населеного пункту, а саме с. Угля, оскільки діти обвинуваченого, а саме, дочка проживає у сусідньому селі, а син проживає у м. Ужгород; крім того, сімейний лікар обвинуваченого здійснює свою професійну діяльність в м. Ужгород та зважаючи на важкий стан здоров`я ОСОБА_5 , йому необхідно проходити систематичні огляди у сімейного лікаря, на підтвердження чого долучив медичну документацію. Також зазначив, що обвинувачений може звертатися до суду за відповідними дозволом на виїзд за межі населеного пункту, однак враховуючи кількість необхідних йому поїздок, це призведе до зайвого додаткового навантаження на суд.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_7 подав письмове заперечення щодо задоволення клопотання прокурора про покладення на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, оскільки клопотання прокурора фактично зводиться до механічного відтворення шаблонних ризиків без наведення нових фактичних обставин та без будь - якого доказового підтвердження; прокурор не просить суд оцінити реальні, актуальні та доведені ризики, а пропонує формально покласти обов`язки на підставі абстрактних припущень. Такий підхід прямо суперечить усталеній практиці ЄСПЛ, відповідно до якої з плином часу ризики повинні обґрунтовуватися дедалі більш конкретно; державний орган зобов`язаний наводити індивідуалізовані підстави, а не повторювати шаблонні формулювання (справа «Ігнатов проти України»); ризик переховування від суду прокурор обґрунтовує тільки тяжкістю інкримінованого обвинуваченому злочину, одночасно ЄСПЛ послідовно наголошує - сама по собі тяжкість обвинувачення не може бути достатньою підставою для висновку про ризик втечі («Letellier v. France», «Bessiev v. Moldova», «Todorov v. Ukraine»); ризик втечі має оцінюватися у сукупності з конкретними обставинами особи («Panchenko v. Russia»).

Більше того, ЄСПЛ прямо зазначає, що з плином часу ризик втечі об`єктивно зменшується («Neumeister v. Austria»). Натомість, ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, стан його здоров`я обмежує його мобільність, паспорт громадянина України для виїзду за кордон для виїзду за кордон ОСОБА_5 вже здано.

Жодного доказу наміру переховування обвинуваченого прокурором не надано.

Посилання на прикордонне розташування Закарпатської області є чисто спекулятивним припущенням, яке не має жодного доказового значення, відтак ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - відсутній.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор вказує, що цей ризик продовжує існувати до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, оскільки він знайомий із вказаними свідками та протягом тривалого періоду проживає в одному з ними населеному пункті.

В той же час, наведені прокурором доводи не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим просив відмовити у його задоволенні.

Крім того зазначив, що КПК не передбачено встановлення процесуальних обов`язків після їх закінчення окремо від обрання запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію своїх захисників.

Заслухавши думку учасників судового провадження, з`ясувавши обставини заявлених клопотань, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора з таких підстав.

У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Ухвалиою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2026 року ОСОБА_5 продовжено обраний ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 грудня 2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто по 13 квітня 2026 року включно із визначенням застави у розмірі 60 (шестидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680? (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. та у випадку внесення застави, покладанням на обвинуваченого процесуальних обов`язків, передбачених ч. ч.5, 6 ст. 194 КПК України.

18 лютого 2026 року ОСОБА_5 був звільнений із Закарпатської УВП № 9, у зв`язку із внесенням застави.

Тобто, з моменту звільнення ОСОБА_5 18 лютого 2026 року з-під варти у зв`язку з внесенням застави, до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У відповідності до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час обрання та продовження запобіжного заходу встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є обґрунтованими та продовжують існувати.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

За правилами ч. 7 ст.194 КПК України, після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Шляхом системного аналізу норм ст. 182, ч.ч. 5, 7 ст. 194 КПК України, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у виді застави є безстроковим, застосовується до набрання вироком суду законної сили.

Строковий характер мають обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладаються на обвинуваченого.

При цьому, такий строк становить не більше двох місяців і у разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на те, що запобіжний захід у виді застави, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на даний час є чинним, а ухвала суду припинила свою дію лише в частині покладення на нього обов`язків, відтак звернення прокурора про покладення відповідних обов`язків не суперечить КПК України.

Вирішуючи питання про встановлення обвинуваченому ОСОБА_5 обов`язків, суд дійшов висновку, що на даний час суду не надано доказів того, що ризики, які були підставою для застосування слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які були враховані судом під час продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу відсутні.

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд зазначає настпупне.

Так, ризик покинути територію держави стороною обвинувачення не доведений, оскільки ОСОБА_5 здав свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон на відповідальне зберігання до ГУ ДМС України в Закарпатській області, що підтверджується відповідною заявою.

Щодо покладання на обвинуваченого процесуального обов`язку не покидати межі населеного пункту в якому він проживає, без дозволу суду, суд зазначає, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю, має низку хронічних хвороб, його сімейний лікар здійснює професійну діяльність у м. Ужгород, стороною захисту надано медичну документацію, яка підтверджує, що обвинуваченому нещодавно здійснено хірургічне втручання, він проходив лікування в умовах стаціонару, потребує постійних консультацій лікуючого лікаря, отже накладення на нього процесуального обов`язку - не покидати межі населеного пункту в якому він проживає, без дозволу суду в даному випадку є нераціональним та таким, що суперечить праву особи на отримання медичної допомоги і відсутність даного обов`язку не впливає на здатність забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В той же час, враховуючи конкретні обставини злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у його вчиненні, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки судовий розгляд не розпочато, призначено підготовче судове засідання, жодні докази не досліджені, свідки, потерпіла не допитані, також наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлення щодо нього обов`язків, передбачених ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК України є виправданим та необхідним.

Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 5 та 6 ст. 194 КПК України, на ОСОБА_5 слід покласти на строк до двох місяців такі обов`язки:

прибувати до суду за кожною вимогою;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

носити електронний засіб контролю; утримуватися від спілкування з малолітньою потерпілою, свідками, експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні;

заборонити наближатися на відстань ближчу ніж 500 метрів до місця, де малолітня потерпіла, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборонити листування, телефонних переговорів з малолітньою потерпілою, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Щодо заявленого прокурором твердження, що ним, 07 квітня 2026 року до суду скеровано клопотання про продовження ОСОБА_5 строку дії обов`язків, яке судом не розглянуто, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 16 квітня 2026 року жодних клопотань про продовження строку дії обов`язків, встановлених ОСОБА_5 ухвалою суду від 17 лютого 2026 року, до суду не надходило.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 підтвердив, що дійсно прокурором 07 квітня 2026 року надіслано клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії обов`язків.

Однак, іншим адресатом, якому прокурор скеровував вказане клопотання - є Іршавський районний суд Закарпатської області, на підтвердження чого продемонстрував повідомлення з електронної пошти.

Враховуючи, що клопотання від 07 квітня 2026 року про продовження строку дії обов`язків щодо ОСОБА_5 до Тячівського районного суду Закарпатської області не надходило, відтак таке не могло бути розглянуте.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 194, 314, 316, 331, 395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури про встановлення відносно ОСОБА_5 процесуальних обов`язків задовольнити частково.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_5 , на строк до шістдесяти днів, тобто до 14 червня 2026 року включно, наступні процесуальні обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю;

- утримуватися від спілкування з малолітньою потерпілою, свідками, експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні;

- заборонити наближатися на відстань ближчу ніж 500 метрів до місця, де малолітня потерпіла, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

- заборонити листування, телефонних переговорів з малолітньою потерпілою, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

Контроль за виконанням ухвали про встановлення на обвинуваченого процесуальних обов`язків покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству обласної прокуратури - ОСОБА_4 .

Продовження строку дії обов`язків можливе за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Строк дії ухвали до 14 червня 2026 року включно.

Застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.

Відмовити у задоволенні іншої частини клопотання.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику ОСОБА_6 , прокурору ОСОБА_3 , направити захиснику обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурору ОСОБА_4 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 21 квітня 2026 року, о 16 год.

Суддя ОСОБА_1