Рішення № 135937751, 22.04.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1735/25

Провадження № 2/936/38/2026

22.04.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючої судді Сухої Н.І.

за участю секретаря судового засідання Притуп К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Воловецької селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою на нерухоме майно, а саме на 1/3 (одну третю) частку індивідуального (садибного) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка зазначає, що є спадкоємцем за померлим батьком ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , яке видане 20.01.2018 Воловецьким районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області, відповідний актовий запис № 7.

ОСОБА_1 звернулась в нотаріальну контору для оформлення спадщини, однак 06.11.2024 державний нотаріус Воловецької державної нотаріальної контори Дідренцел В.Т. прийнята Постанова (вихідний номер 354/02-31) про відмову гр. ОСОБА_1 у видачі на її ім`я Свідоцтва про право на спадщину за законом, як в 1/1 (одній цілій) частці, так і в 1/3 (одній третій) частці після смерті батька спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що серед необхідних для вчинення цієї нотаріальної дії документів відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок , виданий на ім`я спадкоємця ОСОБА_6 , а також у зв`язку з тим, що спадщину після смерті останнього, крім дочки спадкодавця, також прийняв син спадкодавця ОСОБА_5 та внуки спадкодавця.

Заяви, клопотання учасників справи.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явились, однак представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без їх участі, підтримують вимоги позовної заяви.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_5 - помер.

Представник відповідача Воловецької селищної ради Мукачівського району в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа державний нотаріус Дідренцел В. в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та витребувано у Воловецької державної нотаріальної контори спадкову справу по спадкодавцю - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 19.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.03.2026, розгляд справи відкладено до 26.03.2026 та 22.04.2026.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 актовий запис №4 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 23.07.1977 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_8 та взяла прізвище ОСОБА_9 .

Мати позивачки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 актовий запис 9.

Батько позивачки ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , яке видане 20.01.2018 Воловецьким районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області,відповідний актовий запис № 7.

За свого життя батько позивачки ОСОБА_6 збудував житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 .

Даний житловий будинок був збудований відповідно до дозволу, що підтверджується Архівним витягом №08/10.06-03 від 17.01.2025, відповідно до якого Рішенням виконкому Воловецької районної ради Ради депутатів трудящих №115 від 28 травня 1971 року «Про надання дозволу громадянам на будівництво нових та перебудову старих індивідуальних житлових будинків в населених пунктах Воловецького району», затверджено матеріали, подані виконкомами сільських та селищних рад депутатів трудящих про виділення громадянам земельних ділянок в населених пунктах району і відповідно надано дозвіл на будівництво нових та перебудову старих індивідуальних житлових будинків, а саме право надано збудувати ОСОБА_6 на його присадибній ділянці АДРЕСА_3 будівництва було погоджено 07 вересня 1971 року головним архітектором району (технічна документація про погодження проекту та відводу земельної ділянки для будівництва від 1971 року знаходиться в матеріалах справи).

Житловий будинок АДРЕСА_3 було збудовано ОСОБА_6 в 1974 році, що підтверджується Інвентаризаційною справою.

Із спадкової справи №32/2018 щодо майна померлого ОСОБА_6 вбачається, що спадкоємцями спадкового майна: з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 є позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її рідний брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно відповіді на запит від 11.12.2025 №1483 Воловецькою селищною радою Мукачівського району Закарпатської області вбачається, що брат позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , значиться померлим згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 12.12.2023 та знятий з реєстрації з адреси: АДРЕСА_4 .

Згідно довідки виданої Воловецькою селищною радою Воловецького району Закарпатської області від 19.04.2018 №989, на час смерті батька ОСОБА_6 , 1933 року народження, в будинку АДРЕСА_5 ) разом з ним були зареєстровані: зять ОСОБА_10 , 1970 р.н, внук ОСОБА_2 , 1991 р.н., внук ОСОБА_3 , 2002 р.н, внучка ОСОБА_4 , 2004 р.н..

ОСОБА_1 звернулась в нотаріальну контору для оформлення спадщини, однак 06.11.2024 державний нотаріус Воловецької державної нотаріальної контори Дідренцел В.Т. прийнята Постанова (вихідний номер 354/02-31) про відмову гр. ОСОБА_1 у видачі на її ім`я Свідоцтва про право на спадщину за законом, як в 1/1 (одній цілій) частці, так і в 1/3 (одній третій) частці після смерті батька спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що серед необхідних для вчинення цієї нотаріальної дії документів відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, виданий на ім`я спадкоємця ОСОБА_6 , а також у зв`язку з тим, що спадщину після смерті останнього, крім дочки спадкодавця, також прийняв син спадкодавця ОСОБА_5 та внуки спадкодавця. Як доказ успадкування спадщини за померлим ОСОБА_6 його внуками, нотаріус посилається на довідку, видану виконавчим комітетом Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області від 19 квітня 2018 року за № 989, в якій зазначено те, що на час смерті вищевказаного спадкодавця разом з ним були зареєстровані у спадковому будинку: ОСОБА_10 , 1970 р.н., внук ОСОБА_2 , 1991 р.н., внук ОСОБА_3 , 2002 р.н. та внучка ОСОБА_4 , 2004 р.н., які фактично прийняли спадщину і є спадкоємцями за законом по черзі, що визначено статтями Цивільного кодексу України: Спадкування за правом представлення (внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, діду, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування і неможливістю реалізації цього права через невизнання його нотаріусом, який відмовив позивачу у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у раз його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст. 12 цього Кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини(статті 1220,1222,1270 ЦК України).

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності з правилами, встановленими п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими Наказом Мін`юсту від 22.02.2012 N 296/5, для видачі свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, необхідно подати правовстановлюючий документ та Витяг із Державного реєстру речових прав. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно норм ч. 5 ст. 1268 цього Кодексу незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника. Якщо у разі смерті власника нерухомого майна первинна реєстрація прав власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

В п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 встановлено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 актовий запис №4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_6 .

Батько ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , яке видане 20.01.2018 Воловецьким районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області,відповідний актовий запис № 7, і після його смерті відкрилась спадщина.

Після смерті батька позивачка в термін, передбачений законодавством України, звернулася до державного нотаріуса Воловецької державної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини.

Брат позивачки ОСОБА_5 також звернувся до державного нотаріуса Воловецької державної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини.

Таким чином, встановлено, що позивачка і її брат ОСОБА_5 є єдиними спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_6 .

Згідно відповіді на запит від 11.12.2025 №1483 Воловецькою селищною радою Мукачівського району Закарпатської області вбачається, що брат позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , значиться померлим згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 12.12.2023 та знятий з реєстрації з адреси: АДРЕСА_4 .

Позивачка ОСОБА_1 у відповідності до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги. Отже, є спадкоємцем за законом. Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Підстав для усунення позивачки ОСОБА_1 від спадкування, визначених статтею 1224 ЦК України немає.

Позивачка ОСОБА_1 не оформила право власності на майно через відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно, отже існують обставини, які є підставою для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 1/3 частку спадкового житлового будинку в судовому порядку, оскільки іншого способу захисту своїх спадкових прав та свого права власності у позивачки немає.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим цивільного процесуального кодексу відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на момент звернення до суду позивачка правомірно претендує на спадкове майно, а саме на право власності на 1/3 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки право позивачки на спадкове майно, а саме на 1/3 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оспорюється. Факт належності спадкодавцю спадкового майна доводиться наведеними вище доказами.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 на 1/3 частину спадкового майна не визнається, відтак позивач має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , позивач є спадкоємцем за законом на спадкове майно після померлого ОСОБА_6 батька позивачки, однак нотаріус своєю постановою відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, оскільки у зв`язку з тим, що серед необхідних для вчинення цієї нотаріальної дії документів відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, виданий на ім`я спадкоємця ОСОБА_6 , а також у зв`язку з тим, що спадщину після смерті останнього, крім дочки спадкодавця, також прийняв син спадкодавця ОСОБА_5 та внуки спадкодавця, а тому позивач не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини, з метою захисту законного права позивача на спадщину суд визнає за необхідне визнати за позивачем право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Щодо вимоги про встановлення факту належності на праві приватної власності індивідуального (садибного) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ОСОБА_6 на праві особистої власності, то даний факт судом установлено у мотивувальній частині рішення.

На думку суду належним, ефективним та достатнім пособ захисту порушеного права позивачки у такому випадку є саме визнання права власності у порядку спадкування. Додатково установлювати відповідний факт у резолютивній частині рішення не має необхідності. А отже така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.

Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 серія НОМЕР_7 , остання звільняється від сплати судового збору.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 142, 206, 258-259, 264-265 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на нерухоме майно, а саме на 1/3 (одну третю) частку індивідуального (садибного) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22.04.2026.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ;

відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

відповідач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

відповідач 5: Воловецька селищна рада Закарпатської області, місце знаходження: селище Воловець, вул. Героїв України, 7,Мукачівський район, Закарпатська область;

Суддя Суха Н.І.