Ухвала суду № 13593670, 26.01.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Пономаренко А.В. Суддів Дралла І.Г.,

Білоусової В.В. При секретарі Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за заявою Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, заінтересована особа ОСОБА_5, про розяснення рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2009 року,

за апеляційною скаргою Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року Головне управління Державного казначейства України в АР Крим (далі ГУ ДКУ в АР Крим) звернулося до суду з заявою про розяснення рішення Залізничного районного суд м. Сімферополя АР Крим від 19 жовтня 2009 року, що набрало законної сили , яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про переведення прав та обовязків покупця, визнання правочину недійсним, а також повернуто ОСОБА_5 38300 грн. , що були перераховані нею 04 травня 2007 року на депозитний рахунок цього суду .

Заява мотивована тим, що заявник позбавлений можливості виконати зазначене рішення суду в частині повернення грошей у звязку із його незрозумілістю ,а саме невідомістю джерела повернення коштів , які помилково були перераховані ОСОБА_5 замість депозитного рахунку місцевого суду до Державного бюджету України .

Однак органи державного казначейства виконують рішення про стягнення коштів з рахунків ,на яких обліковуються кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ , а саме-повернення за рішенням суду надмірно та помилково сплачених до бюджетів податків, зборів та інших доходів бюджетів за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01 грудня 2009 року, що набрала чинності , задоволено заяву ОСОБА_8 про розяснення вищевказаного рішення суду першої інстанції , а саме розяснено абзац другий рішення і зазначено , що обовязок повернути ОСОБА_5 38300 грн. покладений на ГУ ДКУ в АР Крим .

Ухвалою цього суду від 11 листопада 2010 року у задоволенні заяви ГУ ДКУ в АР Крим про розяснення судового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ ДКУ в АР Крим просить цю ухвалу суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності у ГУ ДКУ в АР Крим повноважень звернення до суду з приводу розяснення рішення, оскільки виконання цього рішення в частині повернення грошових коштів 38300 грн. ОСОБА_5 покладено саме на заявника.

Крім того, суд не прийняв до уваги, що відмова у розясненні вищевказаного рішення суду робить неможливим його виконання заявником ,оскільки формулювання судового рішення не містить зазначення джерела повернення коштів ,а лише реквізити платежу цих сум ОСОБА_5

Також місцевий суд не врахував, що ГУ ДКУ в АР Крим не має повноважень щодо стягнення коштів з державного бюджету України, а лише з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету та місцевих бюджетів .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви , суд першої інстанції виходив з відсутності у ГУ ДКУ в АР Крим процесуального права на звернення до суду з заявою про розяснення рішення суду та необґрунтованості заявлених вимог за наявністю ухвали суду про розяснення цього рішення із зазначенням усіх необхідних даних .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

За змістом вимог частини 1 статті 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Аналогічні положення зазначені у статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про розяснення відповідного рішення чи змісту документа.

Отже, коло осіб, наділених повноваженнями звертатися до суду з заявою про розяснення рішення, є законодавчо закріпленим та не підлягає розширеному тлумаченню.

Зокрема, за вимогами закону таке право мають сторони по справі (сторони виконавчого провадження ) та державний виконавець, що виконує судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2009 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим було ухвалено рішення, яке набрало чинності , за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про переведення прав та обовязків покупця, визнання правочину недійсним , за змістом кого у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено , також до набрання рішенням чинності повернуто ОСОБА_5 38300 грн. , що були перераховані нею 04 травня 2007 року на депозитний рахунок цього суду (т.2, а.с. 20-21).

Ухвалою цього суду від 01 грудня 2009 року, яка набрала законної сили , за заявою ОСОБА_5 розяснено абзац другий резолютивної частини вищезгаданого рішення суду , зокрема, зазначено , що обовязок повернути ОСОБА_5 38300 грн., що були перераховані нею 04 травня 2007 року за квитанцією № 1054322002 (р/рах 31218259700002, отримувач: 22050000, бюджет м. Сімферополя, код отримувача 34740405, Банк отримувача:УДК ГУ ДК України в АР Крим м. Сімферополь, код Банку отримувача: 024026, призначення платежу: оплата на депозитний рахунок суду Залізничного району м. Сімферополя покладається на Головне Управління Державного казначейства України в АР Крим.

Відомостей щодо оскарження цієї ухвали заявником матеріали справи не містять .

З огляду на наведене та з урахуванням вимог закону , суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 221 ЦПК України та розяснення вищевказаного рішення місцевого суду.

Таким чином, ухвала Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 листопада 2010 року постановлена судом з дотриманням вимог процесуального закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України, у разі якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін.

На підставі викладеного і керуючись пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, пунктом 4 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Судді : Пономаренко А.В. Дралло І.Г. Білоусова В.В.