Рішення № 135935350, 22.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/25685/25

Провадження № 2/638/4489/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова із позовом до ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення коштів.

Позов обґрунтований тим, що 27.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено відносно ОСОБА_1 постанову № 1402 за ч. 3 ст. 210 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

ОСОБА_1 28.08.2024 було здійснено сплату адміністративного штрафу згідно постанови №1402 від 27.08.2024 року на Головне управління державної казначейської служби у Харківській області у розмірі 17000 грн.

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 було подано позов до Комінтернівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив скасувати постанову № 1402 від 27.08.2024 про накладення на себе штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

16.10.2024 року рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова № 641/5986/24 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення було задовільнено. Скасовано постанову № 1402 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27.08.2024 року відносно ОСОБА_1 . Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито.

Відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова № 641/5986/24 набрало законної сили 29.10.2024 року.

10.02.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова по адміністративній справі №641/5986/24. 17.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 року було надано відповідь №97/10, у якій повідомлено, що Постанова №1402 скасована та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Таким чином, на момент сплати ОСОБА_1 адміністративного штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова, де він скасував постанову № 1402 за ч. 3 ст. 210 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, відповідна юридична підстава відпала.

Проте, до теперішнього часу, повернення ОСОБА_1 коштів в розмірі 17000,00 грн., сплачених згідно з квитанцією від 28.08.2024 за № 22, здійснено не було. На підставі цього, ОСОБА_1 змушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року було відкрито провадження у спрощеному порядку з повідомленням(викликом) сторін.

Представник відповідача надав відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача вказує, що Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області не є належним відповідачем у справі. Вказує, що позивач помилково визначив Головне управління Казначейства, яке відповідно до законодавства є органом повернення коштів з Державного бюджету України за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету Відповідачем у цій справі.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача до суду не з`явився, у відзиві просив відмовити у задоволенні позову та розгляд справи проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою № 1402 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 27 серпня 2024 року, на ОСОБА_1 було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно з квитанцією № 22 від 28 серпня 2024 року, позивачем було сплачено 17000,00 грн. штрафу за постановою № 1402.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постанову № 1402 від 27.08.2024 скасовано, провадження по справі закрите. Рішення набрало законної сили 28.01.2026

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що обставини справи вказують на наявність спору щодо повернення коштів, сплачених позивачем на виконання постанови про накладення адміністративного штрафу після скасування постанови, якою такий штраф застосовано.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відповідний висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, визначений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент сплати 05.09.2025 року позивачем штрафу у розмірі 17 000,00 грн юридична підстава для такої сплати існувала, оскільки була чинною постанова про накладення адміністративного стягнення № 1125 від 29.08.2025.

Надалі з огляду на скасування постанови судом відповідна юридична підстава відпала.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 зроблено висновок, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави (п. 39).

У п. 53 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 БК України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п`ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787 у редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).

Аналізуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що після скасування судом постанови про накладення на ОСОБА_2 стягнення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. останній, згідно зі статтею 1212 ЦК України, має право на звернення до суду з позовом про стягнення суми перерахованих коштів до Державного бюджету України, як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Аналогічну позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №910/23967/16.

За такого суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України відшкодування сплаченого адміністративного штрафу в розмірі 17000 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, ст.1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 79, 80, 81, ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , відшкодування сплаченого адміністративного штрафу в розмірі 17000 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.О. Агапов