Рішення № 135934967, 22.04.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

22.04.2026

Єдиний унікальний номер 389/3359/25

провадження №2/389/1060/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі : головуючого судді - Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.

представника відповідача - Мотальової-Кравець В.Ю.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022, укладений між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 в загальній сумі 406248,73 гривень, яка складається із: заборгованості за основним боргом в сумі 223134,54 гривень; заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками в сумі 69820,03 гривень; заборгованість за нарахованими та не сплаченими комісіями в сумі 113294,16 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.02.2022 Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 9-411-867-2-22-Г з ануїтетними платежами. За умовами договору, кредитодавець (Банк) надає кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до договору. Також, як визначено в самому Кредитному договорі, цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК»/Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua.

У відповідності до умов договору кредит надається на строк з 23.02.2022 до 22.02.2027 включно; загальний розмір кредиту складає 224790 гривень; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 5.00% % річних; процентна ставка за користування кредитом у разі наявності простроченої заборгованості за договором % річних, нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу складає 50,00 % річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 1.80% та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав позичальнику кредитні кошти в сумі 224790 гривень, що підтверджується відповідною заявою на видачу готівки та/або банківською випискою з рахунку Клієнта.

Станом на день подання цієї позовної заяви, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 406 248,73 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 223 134,54 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 69 820,03 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 113 294,16 грн. Вказана сума заборгованості за кредитним договором розрахована банком станом на 03.09.2024, і в подальшому позивачем не змінювалась. Після 03.09.2024 року жодних додаткових нарахувань, в т.ч. комісій, процентів, штрафів позивачем не проводилось.

03.09.2024 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022, відповідно до якого боржником є ОСОБА_2 .

В свою чергу, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги, у тому числі за кредитним договором № 9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022, відповідно до якого боржником є ОСОБА_2 .

Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого заперечив проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. Заперечення обґрунтував тим, що ОСОБА_2 частково сплатив борг в розмірі 20900,00 грн. З долучених до позовної заяви доказів установлено, що між сторонами існує спір щодо кредитної заборгованості та не виконання відповідачем умов щодо повернення боргу та інших платежів, передбачених кредитним договором. Згідно матеріалів справи, вини відповідача у невиконанні умов щодо повернення боргу немає, адже відповідач добросовісно сплачував кредитну заборгованість до моменту ліквідації банку, а також намагався знайти шляхи вирішення цього питання, але в банку інформації не давали, на гарячій лінії не відповідали, про відступлення прав вимоги не сповістили, вимогу про сплату заборгованості не присилали.

Положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено ч.3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною.

Враховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Просить відмовити у стягненні комісії та здійснити перерахунок заборгованості, врахувавши сплачені кошти по комісії у розмірі 16184,88 гривень в оплату заборгованості за тілом кредита.

Не згоден також із нарахованими відсотками, які позивач просить стягнути в розмірі 69820,03 грн. Вказав, що за період строку кредитування, відповідач має сплатити суму відсотків, визначену графіком платежів та умовами договору (п. 2.4), що було узгоджені сторонами. У матеріалах справи відсутній інший графік платежів, ніж той що визначений п.3. договору. Наведене, на підставі графіку платежів та п. 2.4 дає підстави стверджувати, що відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 5% річних від суми кредиту. Отже, загальний розмір заборгованості за відсотками не може перевищувати розмір, узгоджений сторонами відповідно до Графіку платежів та п. 2.4. Таким чином, належний до стягнення з відповідача розмір заборгованості за відсотками за договором становить 25 165,05 грн.

224 790,00 грн. х 5% річних = 11 239,50 грн. : 12 міс. = 936,625 грн./міс. (01.06.2022 року сплата Відповідача по тілу 1 655,46 грн.)

223 134,54 грн. х 5% річних = 11 156,727 грн. : 12 міс. = 929,727 грн./міс.

Таким чином: з 23.02.2022 по 01.06.2022 -3 122,08 грн. (відсотків), З 01.06.2022 по 01.09.2024 у 25 102,63 грн. В загальному складає 3 122,08 грн. + 25 102,63 грн. = 28 224,71 грн. (мінус сплачена сума по відсоткам) 3 059,66 грн. = 25 165,05 грн.

Заявлений позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи розмір 20700,00 грн вважає завищеним та необґрунтованим.

Представник позивача надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до яких виключив із предмета позову вимогу про стягнення комісійних платежів та просить стягнути із відповідача заборгованість в сумі 292954,57 гривень, яка складається із: заборгованості за основним боргом в сумі 223134,54 гривень; заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками в сумі 69820,03 гривень.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року прийнято до провадження заяву представника позивача про зменшення позовних вимог.

Додатковими поясненнями представник відповідача просить відмовити в частині комісії та незаконних відсотків в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором. Перерахувати сплачену комісію за кредитним договором № 9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022 в рахунок тіла кредиту.

Представник позивача ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, позовна заява містить клопотання про підтримання позовних вимог, розгляд справи без його участі, згоду на винесення заочного рішення.

Відповідач та його представник у судовому засіданні підтримали свої заперечення та частково визнали позов.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних бо оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, встановив наступне.

23.02.2022 Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 9-411-867-2-22-Г з ануїтетними платежами. За умовами договору, кредитодавець (Банк) надає кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до договору. Також, як визначено в самому Кредитному договорі, цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК»/Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua.

У відповідності до умов договору кредит надається на строк з 23.02.2022 до 22.02.2027 включно; загальний розмір кредиту складає 224790 гривень; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 5.00% річних; процентна ставка за користування кредитом у разі наявності простроченої заборгованості за договором % річних, нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу складає 50,00 % річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 1.80% та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав позичальнику кредитні кошти в сумі 224790 гривень, що підтверджується відповідною заявою на видачу готівки та/або банківською випискою з рахунку Клієнта.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором та випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 , останній має заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту 223134,54 гривень, за відсотками 69820,03 гривень. Разом з тим, боржником сплачено в рахунок погашення кредиту тіло кредиту у сумі 1655,46 гривень, відсотки по кредиту у сумі 3059,66 гривень, комісія по кредиту у сумі 16184,88 гривень, загальна сума проплати становить 20900,00 гривень.

Суму заборгованості по тілу кредита відповідач не заперечує.

Відповідно до ст. 526-530, 610-612, 623, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк (термін). Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору № 9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022, сторони узгодили фіксовану процентну ставку у розмірі 5 % річних. Дана ставка є сталою та застосовується до моменту належного виконання позичальником своїх зобов`язань. Водночас, кредитним договором передбачено, що у разі виникнення простроченої заборгованості, процентна ставка за користування кредитом становить 50,00 % річних і нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу. Отже, така ставка є наслідком виникнення простроченої заборгованості, тобто видом відповідальності за порушення умов договору, а саме прострочення виконання грошового зобов`язання, що за своєю правовою природою підпадає під визначення пені, передбаченої ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану. Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахуваннянеустойки (штраф, пеня) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, є незаконним та підлягає списанню кредитодавцем.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитними коштами у сумі 20650,51 гривень відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитом із розрахунку 5% річних за період з 23.02.2022 по 01.09.2024.

Щодо вимоги про зарахування сплаченої комісії в рахунок заборгованості за кредитом, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов`язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Умова договору про надання кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, є підстави визнати пункт 5 кредитного договору в частині стягнення комісії за надання кредиту нікчемним, а також перерахувати платіж у розмірі 16 184,88 грн., як плату за надання кредиту в рахунок погашення основного боргу.

03.09.2024 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022, відповідно до якого боржником є ОСОБА_2 .

В свою чергу, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги, у тому числі за кредитним договором № 9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022, відповідно до якого боржником є ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, право вимоги до якого перейшло відповідно до договорів відступлення прав вимоги, тому суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення суми тіла кредиту 206949,66 гривень із зарахуванням в рахунок оплати тіла суму сплаченої комісії 16184,88 гривень, та відсотків за користування коштами у сумі 20650,51 із розрахунку 5% річних за період з 23.02.2022 по 01.09.2024.

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд виходить з такого.

Відповідно до положень ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Представником позивача надані документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 20700,00 грн.

Оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу є дещо завищеними. Суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Отже, враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на документи надані на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які надані позивачу за договором, суд вважає за необхідне визначити їх у розмірі 10000,00 грн. та стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.7,8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 223, 259, 263-265, 268, 280-288, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №9-411-867-2-22-Г від 23.02.2022 в загальній сумі 227600 (двісті двадцять сім тисяч шістсот) грн 17 коп. (яка складається із: заборгованості за основним боргом (тілом кредита) 206949,66 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 20650,51 грн).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір в сумі 4728 (чотири тисячі сімсот двадцять вісім) грн 43 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7770 (сім тисяч сімсот сімдесят) грн 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: провулок Ушинського, 1, офіс 105, м.Дніпро, 49001.

Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Український В.В.