Рішення № 135934448, 23.04.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/150/25

Провадження № 2/188/536/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №188/150/25

позивач: ОСОБА_1

відповідачі:

Лисичанська міська рада Сіверськодонецького району Луганської області

Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна

про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Осово Копильського району Мінської області народився ОСОБА_2 .

26.01.1964 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Лисичанськ Луганської області від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилась ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_5 між ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 , прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 , було укладено шлюб.

Починаючи з 05.02.1993 року ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

16.02.1994 року керівником органу приватизації Лисичанського Фонду міського комунального майна на підставі розпорядження від 15.02.1994 року №190, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

20.04.1994 року за реєстровим №591 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано відділом приватизації Фонду міського комунального майна на підставі свідоцтва про право - власності і записана у реєстрову книгу за №3158, про що зазначено на зворотній сторінці свідоцтва про право власності на житло від 16.02.1994 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 30 років в Кременчуцькому районі Луганської області помер ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Лисичанськ Луганської області між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , було укладено шлюб.

31.07.2004 року приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Бабенко О.В. за реєстровим №2824 було посвідчено заповіт, складений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до змісту якого, належну спадкодавцям на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_2 , та все інше майно заповідано ОСОБА_1 , уродженці м. Лисичанськ, Луганської області.

ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 69 років в м. Лисичанськ Луганської області померла ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 на момент та після смерті своєї дружини був зареєстрований та проживав в квартирі АДРЕСА_2 .

В день відкриття спадщини, тобто в день смерті ОСОБА_4 , право на спадщину виникло, насамперед, у спадкоємиці за заповітом - ОСОБА_1 . А також право на спадщину виникло у спадкоємця за законом, який має право на обов`язкову частку у спадщині, а саме у непрацездатного спадкоємця першої черги - чоловіка померлої (батька позивачки) ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 позивачка не подавала заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк, через те, що емоційно переживала її смерть.

Також, знаючи, що разом з мамою постійно проживав батько, вважала, що він на підставі закону прийняв спадщину, і вона належить батькові з часу відкриття спадщини після смерті мами, як такому, який постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини та має обов`язкову частку в спадковому майні.

ОСОБА_2 не заявляв про відмову від спадщини.

Отже, після смерті ОСОБА_4 , спадкова справа не відкривалась, свідоцтв про право на спадщину не видавалось. ОСОБА_2 прийняв спадщину з часу відкриття спадщини після смерті дружини, оскільки постійно проживав разом із спадкодавицею, в т.ч. і на час відкриття спадщини після її смерті.

Станом на 17.07.2009 року, згідно напису вчиненого на заповіті від 31.07.2004 року за реєстровим №2824, «по даним архіву приватного нотаріуса заповіт не змінено, не відмінено та не скасовано на день смерті ОСОБА_4 ».

На підставі наведеного приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Бабенко О.В. на заповіті від 31.07.2004 року за реєстровим №2824 було вчинено напис, зі змісту якого вбачається, що «на підставі ст. 1243 ЦК України тау зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , накладається заборона відчуження зазначеного в заповіті подружжя майна квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 ».

В зв`язку з цим, 17.07.2009 року приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Бабенко О.В., на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстровим №8890717 було внесено запис про заборону на нерухоме майно: об`єкт обтяження - «квартира, АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_2 ».

Частина території України, зокрема м. Лисичанськ, Луганської області з 24.02.2022 року по 03.07.2022 року - опинилося в районі активних бойових дій, з 03.07.2022 року по теперішній час є тимчасово окуповано РФ , територією.

ІНФОРМАЦІЯ_11 в с. Бобриця Бучанського району Київської області у віці 85 років помер батько позивачки - ОСОБА_2 .

14.11.2023 року ритуальною службою СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» було видано свідоцтво за реєстраційним №8.54068 про поховання ОСОБА_2 на ділянці № НОМЕР_3 ряд № НОМЕР_4 місце № НОМЕР_5 Північного кладовища, розміщеного в с. Залісся, Броварського району, на вул. Північна.

Після смерті батька - ОСОБА_2 , відкрилась спадщина на майнові права, що складаються з прав власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Одразу після смерті батька позивачка не подавала заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк, через те, що емоційно переживала його смерть. Більш того, на момент смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_11 позивачка перебувала за кордоном в м. Дублін, Ірландія: з 30.06.2022 року по 23.09.2022 року, з 05.10.2022 року по 28.11.2024 року, про що свідчать вчинені в її закордонному паспорті відмітки прикордонної служби.

Так п. З постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164, передбачено, що перебіг стоку для прийняття спадщини або відмова від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

05.12.2024 року позивач ОСОБА_1 , звернувшись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коляди Оксани Петрівни із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, отримала відмову нотаріуса у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини за заповітом подружжя після померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_2 та у зв`язку з неподанням відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

Також, приватним нотаріусом було роз`яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви може бути вирішено в судовому порядку.

Позивачкою було пропущено строк на прийняття спадщини у зв`язку з окупацією РФ частини території України, в т.ч. місця знаходження спадкового майна.

Сторона позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Сторона відповідача та третя особа належним чином повідомлені, до суду не з`явились, заяв, клопотань та відзиву до суду не надано.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до змісту Постанови ВС від 25 березня 2026 року, справа № 755/16632/21 правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивачем подано позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування

Що стосується вимоги надання додаткового строку для прийняття спадщини, то суд вважає, що причини пропуску строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , вказані позивачем, є поважними і тому розгляд вимоги про визнання права власності на спадкове майно за законом підлягає розгляду судом.

Свідоцтвом про право власності на житло від 16.02.1994 року Лисичанський Фонд міського комунального майна посвідчив, що квартира за адресою АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності з посвідчу вальним написом.

Розпорядженням начальника Лисичанської міської військової адміністрації від 09 січня 2024 року № 03, перейменовано пр. Леніна на пр. Перемоги.

Заповітом від 31.07.2004 року підтверджується, що померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на випадок смерті зробили розпорядження про те, що квартиру за адресою АДРЕСА_1 та все своє майно заповідають позивачці, ОСОБА_1 , відповідно напису на день смерті ОСОБА_4 заповіт не змінювався і не був скасований.

Відповідно до закордонного паспорту ОСОБА_1 дійсно виїджала за кордон 27.11.2022 року і повернулась в Україну 05.08.2023 року.

Постановою державного нотаріуса від 19.12.2024 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом подружжя після померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_2 у зв`язку з неподанням інформації та документів необхідних для вчинення нотаріальної дії.

В матеріалах спадкової справи наявні наступні документи:

заява позивачки від 09.12.2024 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ;

витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження, одруження, смерть, якими підтверджується родинні відносини позивачки з померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які є батьками ОСОБА_1

Матеріалами спадкової справи підтверджується, що на підставі заповіту після смерті ОСОБА_4 , нотаріусом накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та гараж.

Копією паспорту на довідкою від 02.07.2024 року підтверджується, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою.

Довідкою від 27.01.2025 року вид. ФОП ОСОБА_10 підтверджується вартість двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка складає 159100 грн.

Відповідно до витягів про реєстрацію зі спадкового реєстру після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право на спадщину, бланк ВМІ 665200 від 18.08.2009 року.

Позивачка заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріуса не подавала.

Відповідно до наданих доказів ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований з нею за однією адресою АДРЕСА_1 , заяву про відмову від спадщини не подавав, а тому є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Судом встановлено, спадкодавець, ОСОБА_2 , що на день смерті був єдиним фактичним власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть та наданими доказами.

Крім того, право власності спадкодавця на квартиру за адресою АДРЕСА_1 належним чином не зареєстроване, а тому спадкування в порядку закону позивачем може вирішуватись лише в судовому порядку.

Наданими доказами підтверджуються родинні стосунки позивачки з померлим спадкодавцем, ОСОБА_2 , який є її рідним батьком.

Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Статтею 68 Закону України «Про нотаріат», підпунктом 4.14. пункту 4 глави 10 розділу II Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно наданих документів інформація про зареєстровані права на вищевказану квартиру, обтяження в Державному реєстрі речових прав відсутня.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності спадкодавця , набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 2022року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сівєрськодонецького району Луганської області, Лисичанської міської ради Сіверськодонецького району Луганської області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна про визнання права приватної власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_6 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 , яка має загальну площу 49,10кв. м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна