Рішення № 135933941, 22.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/15497/25

Провадження № 2/204/2351/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №103277288 від 31.01.2024 року, в сумі 11 366,25 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору - 2 422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.01.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №103277288, згідно з умовами якого відповідач отримав 3 500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем даного Договору підтверджує Анкета-заява на кредит № 103277288 Позичальника від 31.01.2024 року, що заповнена особисто Відповідачем. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Згодом, 28.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 року. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 103277288 від 31.01.2024 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем. Сума заборгованості Відповідача становить 11 366,25 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 року, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 3 500 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 7 691,25 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 175 грн. Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23611831/4739 від 13.05.2025 року, яка залишилась без зворотної реакції, у зв`язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 21 жовтня 2025 року передано цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на розгляд за підсудністю до Чечелівського районного суду міста Дніпра.

18 лютого 2026 року з Шевченківського районного суду міста Дніпра до Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

08 квітня 2026 року відповідачем було подано на адресу суду відзив на позовну заяву в якому ОСОБА_1 заперечувала проти обставин викладених у позові та просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що вона не укладала спірний кредитний договір та не отримувала кредитних коштів від ТОВ «Мілоан», а позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначеного. Відповідач зазначає суду, що кредитний договір не містить її особистого підпису, а був складений особисто відповідачем без її участі. Окрім того, платіжна інструкція, долучена позивачем, не містить отримувача коштів та має неналежну форму електронного документа, що унеможливлює її прийняття як доказу. Також позивачем не доведено, що банківська картка на яку було здійснено переказ грошових коштів дійсно належить відповідачу, при цьому виписку з карткового рахунку відповідача надано суду не було, що не доводить отримання та користування кредитними коштами саме відповідачем. Відповідач звертає увагу суду, що умовами кредитного договору передбачено строк - 15 днів, однак первісним кредитором здійснювались нарахування відсотків і поза межами строку дії такого договору. Щодо комісії відповідач зазначає, що таке стягнення проводиться позивачем всупереч умовам ЗУ «Про споживче кредитування». Так, позивачем не зазначено та у кредитному договорі відсутні такі відомості щодо переліку послуг, які надавались позичальнику, що є підставою для визнання зазначеного пункту кредитного договору нікчемним. Відповідач також наголошує, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження проведення повної оплати за договором факторингу.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2024 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №103277288, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Згідно пунктів 1.2., 1.3., 1.3.2 кредитного договору сума кредиту становить 3 500 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 31.01.2024 року і складається з пільгового та поточного періодів. Дата остаточного погашення заборгованості ? 15.05.2024 року.

Згідно пункту 1.5. кредитного договору орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування становить 11 366,25 грн.

Пунктом 1.5.1. кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 175 грн, яка нараховується за ставкою 5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно пунктів 1.5.2. кредитного договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 0,85% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до пункту 1.5.3. кредитного договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно пункту 2.1. кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 *27.

Пунктом 5.1. кредитного договору визначено, що позичальник підтверджує, зокрема, що надав згоду на передачу кредитодавцю своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану позичальника, його спроможності виконати зобов`язання за договором та інші цілі визначені правилами та формою згоди; для розпорядження правами вимоги за цим договором (відступлення) товариству не потрібно будь-яке погодження позичальника.

Згідно пункту 6.1. кредитного договору договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт Товариства (miloan.ua) та / або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Пунктом 6.2. кредитного договору визначено порядок укладення договору із ТОВ «Мілоан».

Розміщенні в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на цього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору.

Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством через смс-повідомлення на мобільний номер телефону позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання договору.

Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, менеджери або у смс-повідовленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277.

На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору.

Згідно пункту 6.3. кредитного договору приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) та підтверджує, зокрема, що вся інформація, надана кредитодавцю, під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною, достовірною.

Відповідно до пункту 6.7. кредитного договору позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему Ban ID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Пункт 10 договору містить реквізити сторін договору, де у графі позичальник зазначена ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_3 .

Згідно даних довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір 103277288 від 31.01.2024 року, ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 975927, час відправки ідентифікатора позичальнику ? 31.01.2024 року о 13:04:37 год.; номер, на який відправлено ідентифікатор ? НОМЕР_4

Договір укладено 31.01.2024 року о 02:04:12, який підписано позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 975927 та працівником кредитодавця за допомогою електронного підпису.

Згідно даних анкети-заяви на кредит №103277288 позичальник ОСОБА_1 погодила умови кредитування згідно кредитного договору, а також повідомила кредитодавцю персональні дані, у тому числі, РНОКПП НОМЕР_2 , номер мобільного телефону: НОМЕР_3 , електрону пошту, номер паспорту, адресу реєстрації та приживання.

Анкета-заява на кредит №103277288 також містить відомості про процес оформлення та розгляду заяви 103277288: заповнення заяви 2024-01-31 02:02:38; автоматична перевірка 2024-01-31 02:02:45; перевірка у БКІ 2024-01-31 02:03:17; скоринг 2024-01-31 02:03:20; перевірка у БКІ 2024-01-31 02:03:20; скоринг 2024-01-31 02:03:38; підписання паспорту кредиту 2024-01-31 02:03:41; підписання договору 2024-01-31 02:04:12; оброблено 2024-01-31 02:04:37. За відомостями анкети-заяви по заяві 103277288 прийнято рішення: погоджено, дата рішення 2024-01-31.

Згідно даних платіжного доручення 81859653 від 31.01.2024 року платник ТОВ «Мілоан» (код 40484607) здійснив переказ коштів у розмірі 3 500 грн отримувачу ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) на кредитний рахунок 545708*27 із призначенням платежу «Кошти згідно договору 103277288».

Позивачем надано відомість, сформовану ТОВ «Мілоан», щодо ОСОБА_1 , кредитний договір 103277288, про щоденні нарахування та погашення.

Позивачем надано Виписку з особового рахунка за кредитним договором №103277288 від 31.01.2024 року із ОСОБА_1 щодо визначення суми заборгованості та строків її погашення. Загальний розмір заборгованості становить 11 366,25 грн.

28.05.2024 року ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги №108-МЛ, за умовами якого кредитор відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками.

28 травня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 28.05.2024 року до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 28.05.2024 року, згідно відомостей якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр божників кредитора від 28.05.2024 року, складений за формою згідно із додатком №1 до договору, кількість божників: 3288.

З даних витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 28.05.2024 року убачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103277288 від 31.01.2024 року на суму 11 366,25 грн, з яких: 3 500 грн - сума виданого кредиту; 7 691,25 грн ? залишок по відсотках; 175 грн ? залишок по комісії.

Відповідно до відомостей платіжної інструкції №2259 від 28.05.2024 року платником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено ТОВ «Мілоан» кошти у розмірі 1 620 701,82 грн із призначенням платежу «Плата за відступлення права вимоги зг.дог. ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВ ВИМОГИ № 108-МЛ від 28/05/24 р. Без ПДВ.».

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомлено ОСОБА_1 про зміну кредитора та вимогу нового кредитора щодо погашення заборгованості у розмірі 11 366,25 грн. за кредитним договором №103277288 із зазначенням відповідних реквізитів претензією вих.№23611831/4739 від 13.05.2025 року. Претензію надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 цієї статі).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Аналізуючи зазначені норми матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача). або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України).

Розглядаючи заперечення відповідача, суд вказує на таке.

У справі встановлено, що 31.01.2024 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створила та заповнила анкету-заяву на отримання кредиту №103277288, у якій зазначила свої персональні, паспортні та контактні дані, відомості про місце роботи та дохід, підтвердила ознайомлення та згоду з правилами кредитування. Анкета-заява містить істотні умови договору, зокрема суму кредиту, строк користування та дату його повернення, проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту.

Кредитний договір містить відомості про те, що такий підписано 31.01.2024 року 02:04:12 відповідачем одноразовим ідентифікатором 975927, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами пункту 6.2. кредитного договору №103277288 визначено поетапні дії, які вчиняють кредитодавець та позичальник для укладення цього договору. Зазначено, що відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством через смс-повідомлення на мобільний номер телефону позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання договору.

Заперечення відповідача щодо кредитного договору та довідки про ідентифікацію відповідача як таких, що їх створення та заповнення залежало виключно від волевиявлення ТОВ «Мілоан», а перевірка вказаних у них відомостей є неможливою, суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Частиною 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89 ЦПК України).

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд справи та надала відзив на позовну заяву, проте не надала суду жодних відомостей на спростування доводів позивача, відтак позивачем надано суду лише такі докази, що перебували в її розпорядженні після отримання їх від первісного кредитора.

Суд зауважує, що за змістом кредитного договору персональні та контактні дані ОСОБА_1 повідомила ТОВ «Мілоан» при укладенні договору про споживчий кредит під час замовлення анкети-заяви на кредит, відтак наявні в матеріалах справи персональні та контактні дані відповідача є такими, що отримано товариством від ОСОБА_1 .

Відомості, наведені у довідці ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію відповідача, відповідають відомостям, наведеним у анкеті-заяві на кредит №103277288, є персональною та контактною інформацією відповідача та відповідно до змісту кредитного договору могли стали відомими кредитодавцю лише від позичальника.

Доводів та доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

Щодо заперечень відповідача в частині платіжного доручення на переказ кредитних коштів, суд вказує на таке.

Станом на час виникнення кредитних відносин діяла Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління НБУ №163 від 29 липня 2022 року.

Відповідно до пункту 31 розділу ІІ Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Суд уважає платіжне доручення №81859653 належним доказом здійснення переказу кредитних коштів за договором №103277288, оскільки такий документ містить відомості про платника ТОВ «Мілоан» та отримувача ОСОБА_1 , а саме їхні ідентифікаційні номери та номери їх рахунків, зокрема, номер банківського рахунку відповідача, який відповідає номеру згідно анкети-заяви на кредит 103277288.

Надання кредиту здійснено у спосіб, передбачений пунктом 2.1 договору, відтак заперечення відповідача зводиться до припущень.

Судом також враховано, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення захисту законних інтересів вкладників та інших клієнтів банків, сталого розвитку і стабільності банківської системи, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини (стаття 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Стаття 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не передбачає на запит вторинного кредиту розкриття інформації, що містить банківську інформацію, щодо позичальника.

Таким чином, позивач не є банківською установою, а тому не має у своєму розпорядженні первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення переказу кредитних коштів, та позивач не є тією особо, яка в силу закону наділена правом звернення до банку із запитом на отримання інформації щодо позичальника, що містить банківську інформацію, на підтвердження доводів позову.

Відтак, надання суду разом із позовом первинних документів, сформованих у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, виписки по рахунку відповідача, перебуває поза межами повноважень позивача.

Щодо відступлення права вимога за договором про споживче кредитування №103277288, суд вказує, що Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

За змістом договору №108-МЛ від 28.05.2024 року убачається, що на підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, ТОВ «Мілоан» надає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» документацію в порядку, передбаченому цим договором. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників відповідно до умов договору, який є його невід`ємною частиною. Сторони погодили, що реєстр боржників кредитор формує та надсилає новому кредитору в електронній формі (додаток №1 та 2 до договору).

Убачається, що позивачем із позовом надано суду не копію всього реєстру боржників щодо всіх боржників, кількість яких відповідно до договору №108-МЛ від 28.05.2024 року складає 3288 осіб, а лише витяг із такого реєстру. Зазначено порядковий номер відповідача згідно витягу ? 1350.

За умовами договору №108-МЛ від 28.05.2024 року реєстр боржників сформовано в електронній формі, при цьому його передача підтверджується сторонами на підставі акту приймання-передачі, підписаного представниками товариств та скріпленого печатками, відтак надання суду усього реєстру боржників, який містить відомості про 3288 осіб боржників відповідно до договору №108-МЛ є недоречним.

Твердження відповідача про відсутність доказів переуступки прав вимоги є помилковим, оскільки матеріалами справи підтверджено укладення між відповідними юридичними особами договору відступлення права вимоги, підписання актів приймання-передачі реєстрів боржників, а також здійснення оплати за відступлення прав вимоги, що свідчить про реальність таких правочинів.

Інші заперечення відповідача не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до ухилення від виконання зобов`язання і не спростовують висновків суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір про споживчий кредит №103277288 був підписаний 31.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а сама ОСОБА_1 є належним відповідачем у цивільній справі.

За розрахунком первісного кредитора ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103277288 від 31.01.2024 року становить 11 366,25 грн. з яких: заборгованість за тілом - 3 500 грн.; заборгованість за відсотками - 7 691,25 грн.; заборгованість за комісією - 175 грн.

Відповідачем, наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не спростований, власних розрахунків останньою не подано, тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Щодо стягнення з відповідача комісії у розмірі 175 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року по справі № 496/3134/19 зазначила наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В договорі про споживчий кредит №103277288 від 31.01.2024 року відповідач своїм підписом погодила комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 175 грн. одноразово, проте банк не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З урахуванням положень ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що умови договору про споживчий кредит №103277288 від 31.01.2024 року про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому вимоги Банку про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту станом на дату подання позову за договором про споживчий кредит №103277288 від 31.01.2024 року у розмірі 175 грн, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги Банку частково обґрунтовані, зокрема, в частині наявності заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за цим кредитом та підлягають задоволенню в цій частині у загальному розмірі 11 191,25 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 500 грн.; заборгованість за відсотками - 7 691,25 грн.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., суд зазначає наступне.

За частинами 1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Нормами ЦПК України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7 000,00 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» 06 травня 2025 укладено договір № 0605 про надання правової допомоги.

Відповідно до ордеру серії ВС №1370094 ТВ «ФК «Кредит Капітал» доручило адвокату Усенко М.І. представляти інтереси товариства у судах загальної юрисдикції.

ТОВ «ФК «Кредит Капітал» замовило, а адвокатське об`єднання «Апологет» виконало послуги професійної правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №103277288. Сума наданих послуг склала 7 000 грн., витрачений час у загальному розмірі склав 6 год. 30 хв., що підтверджується Актом №607 наданих послуг та детальним описом наданих послуг до акту №607 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0605 від 06 травня 2025 року.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 7 000 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.6 Акту №607 наданих послуг, клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту.

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено про те, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, враховуючи об`єм та характер наданих послуг, їх складність, вважає, що розмір вказаних витрат є завищеним, та підлягає зменшенню до 2 000 грн, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.

Також судом враховано, що позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422,40 грн., які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог на суму 2 385,10 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №103277288 від 31.01.2024 року, яка становить 11 191 (одинадцять тисяч сто дев`яносто одна) грн. 25 (двадцять п`ять) коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн, заборгованості по відсоткам - 7 691 (сім тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 25 (двадцять п`ять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 385 (дві тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 10 (десять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ - 35234236, місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

Суддя Н.В. Токар