Рішення № 135933584, 23.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2827/26

2/212/3542/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за централізоване водопостачання та водовідведення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся із вказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019 року, КП «Кривбасводоканал» є організацією питного водопостачання, основним напрямком діяльності якого є забезпечення споживачів послугами централізованого водопостачання та водовідведення вчасно та відповідної якості. Однак, ОСОБА_1 , яка є власником житла за адресою: АДРЕСА_1 , як споживач послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які надає позивач, заборгувала за надані послуги за такою адресою за період з 01.10.2014 р. по 31.05.2018 р. та з 01.04.2021 р. по 31.10.2025 р. в сумі 49878,42 грн. та з 01.04.2022 р. по 31.10.2025 р. з оплати за абонентське обслуговування в сумі 860 грн. Додавав, що за період з 01.06.2018 р. по 31.03.2021 р. заборгованість за отримані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення було стягнуто на підставі судових наказів. Відповідно до ст. 625 ЦК через несвоєчасне виконання зобов`язання щодо сплати спожитих послуг відповідач має сплатити на користь позивача також 3% річних в сумі 348,59 грн. та інфляційні втрати в сумі 1176,73 грн. На підставі викладеного вмотивування просила суд стягнути із ОСОБА_1 на користь КП «Кривбасводоканал» заборгованість за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в загальній сумі 52263,74 грн., а також судовий збір у сумі 3028 грн.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив, де остання, не погоджуючись із заявленими до неї вимогами, вказувала, що кв. АДРЕСА_2 належить їй на праві приватної часткової власності, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частки кожному, тому співвласники повинні сплачувати по 1/3 частки за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. При цьому за відсутності лічильника на воду оплата здійснюється по кількості зареєстрованих в квартирі осіб. Вказувала, що вона знялась з реєстраційного обліку з даної квартири АДРЕСА_2 ще 21 грудня 2012 року, будучи на теперішній час офіційно зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_3 . Додавала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 один зі співвласників квартири по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , померла. Таким чином вважала, що вона не є належним відповідачем по даній справі, оскільки на протязі більше ніж 13 років в такій квартирі не проживає, там не зареєстрована та послугами позивача там не користується, тому сплачувати дані послуги не зобов`язана. На підставі викладеного просила суд у задоволенні позовних вимог КП «Кривбасводоканал» відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 4 березня 2026 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Представник позивача, ОСОБА_4 , не подала суду заперечень проти розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Відповідач, ОСОБА_1 , будучи повідомленою про наявність позову КП «Кривбасводоканал» про стягнення боргу також не заперечувала проти розгляду справи за наявними матеріалами без виклику сторін.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

За п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно із пп. 2 п. А ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

За п. 38 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п. 14 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. А фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 7 травня 2008 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.12.2025 року.

Отже, ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по АДРЕСА_1 , що підтверджується особовим рахунком за такою адресою.

Відповідно до довідки-розрахунку за послуги за централізоване водопостачання та водовідведення вбачається, що по АДРЕСА_1 у відповідача мається заборгованість за період з 01.10.2014 р. по 31.05.2018 р. та з 01.04.2021 р. по 31.10.2025 р. в загальній сумі 49878,42 грн., а також борг з абонентської плати за період з 01.04.2022 р. по 31.10.2025 р. в сумі 860 грн., що загалом становить 50738,42 грн.

Доказів, які б спростовували обставини, викладені в розрахунку Комунального підприємства «Кривбасводоканал» за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по АДРЕСА_1 , відповідачем суду не було надано.

За таких фактичних обставин, встановлених на підставі зібраних по справі доказів, суд вважає доведеним, що у споживачів мається заборгованість з оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по АДРЕСА_1 .

Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.

Так на підставі наданих суду розрахунків представника позивача 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК за період прострочення погашення заборгованості споживачів вбачається, що останні заборгували за спірний період позивачу з 3% річних в розмірі 348,59 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 1176,73 грн.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК власність зобов`язує, тому власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; а власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

За ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Суд зауважує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Аналізуючи наведені норми загального цивільного законодавства та спеціального в сфері житлово-комунальних послуг, суд робить висновок, що саме власник нерухомості повинен нести відповідальність через несплату наданих житлово-комунальних послуг.

В той же час, положення ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) стосуються солідарної відповідальність осіб, які проживають та/або зареєстровані у житлі власника, за їх зобов`язаннями саме перед власником з оплати житлово-комунальних послуг.

Суд при цьому зазначає, що з інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.12.2025 року вбачається, що співвласниками квартири по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 7 травня 2008 року по 1/3 частки кожний є окрім відповідачки також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 7 травня 2008 року, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 вересня 2009 року.

Також суд вказує, що за ч. 1 ст. 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

На підставі ч. 1 ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Аналізуючи перелічені норми, суд звертає увагу на те, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.

Враховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що відповідачка повинна відповідати за пред`явленими до неї позовними вимогами саме в межах належної їй на праві власності 1/3 частки квартири по АДРЕСА_1 .

Натомість, суд встановив, що ОСОБА_1 не зареєстрована по АДРЕСА_1 , оскільки починаючи з 29.10.2013 року відповідач зареєстрована по АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру від 3 березня 2026 року та витягом з Реєстру Криворізької територіальної громади.

В той же час суд вказує, що відсутність реєстрації відповідача у кв. АДРЕСА_2 з 29.10.2013 року, яка зареєстрована за іншою адресою, не звільняє її як співвласника такого нерухомого майна у необхідності його утримання та сплати комунальних послуг за такою адресою.

Отже, відсутність фактичного проживання, відсутність реєстрації за такою адресою, відсутність користування послугами позивача за даною адресою - не звільняє ОСОБА_1 , як співвласника квартири по АДРЕСА_1 , від обов`язку відповідати за даним позовом перед позивачем.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 19 серпня 2020 року по справі № 703/2200/15-ц, від 2 квітня 2020 року по справі № 757/29813/17-ц, від 1 вересня 2020 року по справі № 686/6276/19, від 15 березня 2018 року по справі № 401/710/15-ц та від 20 вересня 2018 року по справі №522/7683/13-ц.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину» (положення даної норми діяли до 30 липня 2023 року).

Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року, який діяв до 04 вересня 2025 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 01.07.2017 року по 31.10.2025 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2021 року по справі № 373/651/20.

Отже, суд дійшов переконання, що заявлені та підтвердженні в судовому засіданні вимоги позивача до відповідачки, як співвласника квартири по АДРЕСА_1 , підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 боргу відповідно до розміру належного їй на праві часткової власності житлового приміщення, тобто в розмірі 1/3 частки від загальної суми боргу, встановленої судом, внаслідок чого суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 за період з 01.10.2014 р. по 31.05.2018 р. та з 01.04.2021 р. по 31.10.2025 р. заборгувала позивачу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 16626,14 грн. (49878,42 / 3 = 16626,14), з абонентської плати 286,67 грн. (860 / 3 = 286,67), з 3% річних 116,20 грн. (348,59 / 3 = 116,20) та з інфляційних втрат 392,24 грн. (1176,73 / 3 = 392,24), а загалом в сумі 17421,25 грн. (16626,14 + 286,67 + 116,20 + 392,24 = 17421,25).

Натомість, вимоги позивача до ОСОБА_1 про стягнення з неї іншої 2/3 частки від загальної суми боргу, встановленої судом, не підлягають задоволенню, оскільки не доведено належність їй права власності іншої 2/3 частки квартири по АДРЕСА_1 .

За ст. 141 ЦПК суд стягує на користь позивача з відповідача також витрати КП «Кривбасводоканал» з оплати судового збору в розмірі 3028 грн. відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 1009,33 грн. (3028 / 3 = 1009,33).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за централізоване водопостачання та водовідведення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованість за централізоване водопостачання та водовідведення в сумі 16626,14 грн., за абонентську плату в сумі 286,67 грн., з 3% річних в сумі 116,20 грн. та з інфляційних втрат в сумі 392,24 грн., а загалом 17421,25 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» витрати з оплати судового збору в сумі 1009,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 23 квітня 2026 року.

Позивач: Комунальне підприємство «Кривбасводоканал», ЄДРПОУ: 03341316, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва 6-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_4 .

Суддя: Д. О. Козлов