Рішення № 135932799, 23.04.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/338/26

Провадження № 2/209/1272/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», в інтересах якого діє представник адвокат Пархомчук С.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» заборгованість за кредитним договором №172295 від 18.01.2021 у розмірі 15660,00 грн та понесені судові витрати.

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та відповідачем було укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №172295, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Умовами договору було передбачено: сума кредиту 3000 грн; дата надання кредиту 18 січня 2021 року; строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка 2% в день або 730 % річних.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу № 01-28/10/2021 ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №172295 від 18 січня 2021 року. Відповідач умови договору не виконав у зв`язку з чим позивачем на його адресу була надіслана досудова вимога, однак до теперішнього часу сума боргу не повернута. На підставі викладеного ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №172295 від 18 січня 2021 року в сумі 15660 грн., з яких: 3000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 12600 грн. заборгованість по процентам, а також судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

За відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради від 18.02.2026, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 11 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Відповідачу, ухвалу про відкриття провадження від 11 березня 2026 року та копію позовної заяви разом із доданими до неї додатками було направлено на адресу зазначену у позові, яка також є місцем реєстрації. Конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, відповідач, не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також відзив на позовну заяву не подавався.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Також суд враховує правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, згідно якого, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі

Оскільки ухвалу про відкриття провадження було направлено за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка також є місцем реєстрації відповідача, то слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику стороні та про встановлення відповідачу строку для подання відзиву на позов.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд приходить до наступного висновку.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст.3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №172295 від 18.01.2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (а.с. 15-16).

Відповідно до умов кредитного договору, сторони погодили такі умови: Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1.); Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 16-02-2021. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.3.); Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п. 1.4.); Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта (п.1.5); Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.cly.com.ua/ (п. 1.6.)

В додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 172295 від 18.01.2021 року, сторонами узгоджено Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, яка становить 4800,00 гривень (а.с. 17).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, підписаною директором ТОВ «Займер», Тітов Роман Ігорович , з яким укладено договір № 172295 від 18.01.2021 ідентифікований ТОВ «Займер» акцепт договору позичальником здійснювалося в інформаційно- телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/ одноразовий ідентифікатор KL4369, час відправки ідентифікатору позичальнику на номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор 30688874889. ( а.с.11.)

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» з якої вбачається, що 18.01.2021 року на банківську карту № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 3000 грн (а.с. 27).

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ "Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» було укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників (а.с.18-21).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 172295 від 18 січня 2021 року у загальному розмірі вимог 15660 грн, а відтак набуло статусу дійсного кредитора у рамках наявних кредитно-договірних зобов`язань з ним (а.с.10).

Відповідно до копій платіжних доручень № 1653 від 02.11.2021, № 1672 від 23.11.2021 та 432 від 02.11.2021 ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» здійснило оплату ТОВ «Займер» за договором факторингу №/№01-28/10/2021 від 28.10.2021 (а.с. 25-26).

Вищевказаний договір факторингу, яким обґрунтовуються позовні вимоги у цій справі, на час вирішення спору є дійсним, у судовому порядку недійсним не визнавався та доказів щодо його нікчемності (невідповідності умов імперативним вимогам законодавства) суду не надавалося, суд вважає, що відповідний договір є дійсними та таким, що регламентують правовідносини, ними визначені.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитору до ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за договором № 172295 від 18.01.2021, укладеним між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу», набувши статусу нового кредитора у Договорі № 172295 від 18.01.2021, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором.

З виписки з особового рахунка за кредитним договором № 172295 вбачається, що відповідач станом на 24.11.2025 р. має заборгованість за кредитним договором в розмірі 15660,00 грн., з яких: 3000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 12660,00 грн. прострочена заборгованість за процентами (а.с. 9).

Встановлено, після відступлення прав вимоги від первісного кредитора на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», нарахування процентів на тіло кредиту, штрафних санкцій, пені не здійснювалися, а сума відступленого боргу за договором залишилась незмінною відповідно до розміру відступлених вимог.

25 листопада 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» на адресу відповідача ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 172295 від 18 січня 2021 року (а.с.8), однак зазначена вимога позивача була залишена позичальником без виконання.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором № 172295 від 18 січня 2021 року. Позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», ні на рахунки попереднього кредитора.

Умовами укладеного договору, передбачено умови та строки нарахування відсотків, а саме позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредитів (позики), грошову одиницю, в якій надано кошти, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договорами, матеріали справи не містять, що і не заперечується стороною відповідача.

На підставі наведеного та з досліджених судом доказів в матеріалах справи, суд вважає, що між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 18 січня 2021 року було укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту в електронній формі, що згідно з п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Сторонами кредитного договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом. Сума кредиту була перерахована відповідачу за вказаними у договорі реквізитами, що стороною відповідача не спростовано, однак взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, всієї отриманої суми кредиту не повернув та відсотки за його користування не сплатив.

Крім того, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги ТОВ «Займер» до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 172295 від 18 січня 2021 року та набуття такого права ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

У суду відсутні докази того, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач; доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором позивачу матеріали справи не містять, а тому з врахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає доведеною заборгованість відповідача перед позивачем за кредитними договорами в частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 гривень, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 12660 гривень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Встановлено, що згідно з пунктами 1.1, 1.2. кредитного договору № 172295 від 18.01.2021 року відповідач отримав кредит в сумі 3000 грн., строком на 30 днів, тобто до 16.02.2021 року. Доказів про пролонгацію даного договору матеріали справи не містять. Процента ставка за користування кредитом становить 730% річних, або 2% на добу ( п.1.3 Договору).

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором розраховуються до 16.02.2021 року.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Суд бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитному договорі та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за договором № 172295 від 18 січня 2021 року в розмірі 1800 гривень = (3000 грн*2%* 30 днів).

З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» заборгованість за Кредитним договором № 172295 від 18.01.2021 у загальному розмірі 4800 гривень, що становить 3000 гривень тіло кредиту та 1800 гривень відсотки за користування кредитними коштами.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. подав до суду копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладеного між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В.; довіреності на представництво інтересів юридичної особи; додаткову угоду №2 до договору, акт про отримання правової допомоги від 18.03.2026; рахунку на оплату послуг з надання правничої допомоги на загальну суму 10500 грн.; платіжна інструкція № 310873.

Згідно з актом про отримання правової допомоги від 18.03.2026, адвокатом на підставі договору виконано наступні роботи (надано послуги) позивачу: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, що виникла в межах кредитного договору (кількість годин 1, вартість 2000 грн.); складення та подання до суду позовної заяви, моніторинг та аналіз судової практики (кількість годин 2,5, вартість 5000 грн.); інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи (кількість годин 1,5, вартість 3000 грн.); канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправку поштової кореспонденції (вартість 500 грн.).

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про їх розподіл, суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України та враховуючи критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, має право визначити розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, у тому числі не присуджувати їх у повному обсязі незалежно від наявності клопотання про їх зменшення. Верховний Суд у постановах від 28.06.2023 року у справі №?369/576/22, від 18.03.2021 року у справі №?910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі №?910/12591/18 підтвердив, що суд може самостійно визначати обсяг витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, керуючись зазначеними критеріями, навіть у разі відсутності клопотання сторони про їх зменшення.

Суд при оцінці заявлених витрат також керується практикою Верховного Суду щодо принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати правничої допомоги. Так, у постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 Верховний Суд наголосив на необхідності враховувати обсяг виконаної роботи, витрачений час, кваліфікацію та досвід адвоката, а у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності витрат (їх дійсності та необхідності) та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи і фінансового стану сторін.

Склад витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування, що свідчить про необхідність їх обґрунтування належними та допустимими доказами. Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність та співмірність із ціною позову, складністю та значенням справи для сторін (п. п. 3334, 37 додаткової постанови ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом і клієнтом на підставі укладеного договору. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд оцінює, чи були витрати фактично понесені та необхідні (ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; ВС від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Крім того, Верховний Суд у справі № 905/1795/18 наголосив, що суд не може стягувати витрати, які за своєю суттю є надмірними відносно наданих послуг. Це обов`язок суду -запобігти безпідставному збагаченню однієї сторони за рахунок іншої. Виходячи з цього, суд оцінює заявлені витрати на правничу допомогу з урахуванням їх обґрунтованості, реальності та співмірності з фактично наданими послугами.

Відтак, суд, оцінюючи заявлені витрати на правничу допомогу, керується критеріями реальності (необхідності), співмірності та розумності, враховує, що витрати на правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами їх фактичного понесення, водночас матеріали справи не містять значного обсягу документів, на дослідження й збирання яких адвокат мав би витратити істотний час; зазначений спір для кваліфікованого юриста є справою незначної складності; судова практика у спорах такої категорії є сталою, а спірні правовідносини не потребують застосування значної кількості нормативно-правових актів, то суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, керуючись критеріями співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи та стягує з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.6).

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача в загальному розмірі 4800,00 грн.

З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 816 грн 06 коп. (4800 (стягнуто) /15660 (заявлено) *2662,40 грн сплачений судовий збір ), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст . 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 211, 247, 263-265, 274, 353-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» заборгованість за кредитним договором № 172295 від 18.01.2021, в сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3000 (три тисячі) гривень, заборгованість за процентами - 1800,00 (одна тисяча вісімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, у сумі 2000 грн (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» понесені судові витрати які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 816 (вісімсот шістнадцять) гривень 06 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», код ЄДРПОУ 42228158, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складання судового рішення 23 квітня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА