Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
23 квітня 2026 р. Справа № 520/7377/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова М.О., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно продовження ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити ОСОБА_1 строк дії, наданої йому відповідно до довідки від 21.03.2025 №1976, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію на особливий період, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
3. Стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.
На виконання ухвали суду представником позивача 13.04.2026 року було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій окрім іншого зазначено, що відповідно до пункту 60 Постанови КМУ №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку. Тобто, з кожним новим Указом Президента, у відповідача виникає новий обов`язок - продовжити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк проведення мобілізації.
Крім того в обґрунтування заяви зазначено, що воєнний стан продовжувався з 09.05.2025 і продовжується по сьогоднішній день, сторона позивача оскаржує непродовження відстрочки відповідно до ЗУ Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, яким затверджено Указ Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Отже, відповідач мав продовжувати автоматично відстрочку не тільки з дати завершення минулого періоду воєнного стану (який завершився 09.05.2025), а з кожним підписання Указу Президента, зокрема, від 15.04.2025 (№235/2025), від 14.07.2025 (№478/2025), від 20.10.2025 (№793/2025) та від 12.01.2026 (№40/2026). Тобто, сторона позивача зазначає, що оскаржує бездіяльність Відповідача саме відповідно до Указу Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого Відповідачем мало б бути продовжено автоматично відстрочку до 04.05.2026.
Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.
Зі змісту позову судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржується бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно продовження ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та просить суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити ОСОБА_1 строк дії, наданої йому відповідно до довідки від 21.03.2025 №1976, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію на особливий період, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У зв`язку з чим, суд зазначає, що позивач про порушення своїх прав знав або повинен був дізнатися ще з 09.05.2025 року, а до суд звернувся лише 31.03.2026 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що відповідно до пункту 60 Постанови КМУ №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку. Тобто, з кожним новим Указом Президента, у відповідача виникає новий обов`язок - продовжити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк проведення мобілізації, оскільки абзац пункту 60 із змінами, внесений згідно з постановами КМ № 519 від 06.05.2025 року, № 1364 від 24.10.2025 - застосовується з 1 листопада 2025 року.
Таким чином суд зазначає, що з 09.05.2025 року у відповідача був відсутній обов`язок щодо продовження позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 06.04.2026 року надано заяву щодо поновлення процесуального строку, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 13.04.2026 року визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачеві.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Спірідонов М.О.
Судове рішення № 135932489, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 23.04.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 520/7377/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: