Рішення № 135931995, 23.04.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Справа № 480/2058/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учаників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2058/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2025 №11/563 про відмову у наданні статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" та видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 статус "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" та видати відповідне посвідчення, форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.1993 № 379.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 під час проходження служби та безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України під час захисту Батьківщини, його дружина має право на отримання статусу "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби". Дружина загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 звернулася в установленому законом порядку до відповідача за отриманням статусу "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби". У відповідь на подану заяву позивач отримала відмову, мотивовану перебуванням загиблого військовослужбовця під час смерті у стані алкогольного сп`яніння. Позивач вважає такі висновки передчасними, з рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує її законні права, свободи та інтереси.

Ухвалою суду від 25.03.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/2058/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що пункт 3 Порядку № 379 передбачає, що підставою для видачі посвідчення є витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Відповідно до висновку експерта № 1097/782 від 12.08.2024 при судово-токсикологічному дослідженні м`язу від трупа ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт у концентрації 0,87%, що стосовно до живих осіб відноситься до алкогольного сп`яніння легкого ступеню.

Разом з цим, відповідно до ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є адміністративним правопорушенням.

Таким чином, враховуючи те, що на час смерті за місцем служби ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, то останнім фактично було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-20 КУпАП, оскільки останнє має формальний склад правопорушення.

Отже, на переконання представника рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у наданні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (пропав) чи пропав безвісті під час проходження військової служби за заявою ОСОБА_1 є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в який додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

11 серпня 2024 року внаслідок авіаційного удару ворогом по будівлі штабу НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони (військова частина НОМЕР_1 ), розташованого у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 загинув, що підтверджується сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_4 № 4/1577 від 19.08.2024 року (а.с.11).

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 13.08.2024 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 48).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 12.08.2024 № 810 причиною смерті ОСОБА_2 вказано: «інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків» (а.с.12-13).

З метою встановлення і причин і умов, що сприяли загибелі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 внаслідок ракетно-авіаційного удару противника 11.08.2024 по східній околиці міста Суми, в т.ч. загибелі ОСОБА_2 , було призначено службове розслідування.

За результатом проведеного службового розслідування наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2024 № 160 (а.с. 18-19) наказано зокрема: "вважати капітана ОСОБА_2 загиблими ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_1 , за особливих обставин, згідно з вимогами частини 4 статті 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу під час проходження служби та безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України під час захисту Батьківщини" (п.2 наказу); факт загибелі капітана ОСОБА_2 за особливих обставин під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Суми вважати таким, що не пов`язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чиє наркотичного сп`яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. (п.3 наказу)".

Крім того, відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 27.11.2024 № 4289 (а.с.14), травма капітана ОСОБА_2 "інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків", яка призвела до його смерті - "Так, пов`язана із захистом Батьківщини".

У зв`язку з загибеллю члена сім`ї - військовослужбовця ОСОБА_2 , дружина загиблого, ОСОБА_1 , звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 02.01.2025 (а.с.42), в якій просила направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 її заяву та додані документи з метою надання їй статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби.

У заяві ОСОБА_1 вказала, що не вступала в інший шлюб.

До вказаної заяви було додано: копію паспорта та копію РНОКПП ОСОБА_1 (а.с.343-44, зв. бік а.с. 48), копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 (зв. бік а.с.47), копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 (а.с.48), витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2024 № 160 "Про результати службового розслідування" (а.с.45-46), витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 27.11.2024 № 4289 (а.с.47), витяг з наказу від 21.11.2024 № 439 про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 49).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2025 року №11/563 (а.с.31) ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" та видачі відповідного посвідчення, оскільки при судово-токсикологічному дослідженні м`язу від трупа ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт у концентрації 0.87%, що підтверджується висновком експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи від 12.08.2024 № 1097/782. При цьому, у листі наявне посилання на пункт 2 статті 3 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до якого дія цього закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону № 2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (частина шоста статті 18 Закону № 2011-XII).

Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - Порядок № 379).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом № 2011-XII.

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку № 379).

Відповідно до пункту 15 Порядку № 379 посвідчення підлягають поверненню до територіального центру комплектування та соціальної підтримки/уповноваженого органу, який їх видав, зокрема, у разі коли дружина (чоловік) взяла (взяв) інший шлюб.

Таким чином, норми Закону № 2011-XII та Порядку № 379 чітко окреслюють коло осіб, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені для членів сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов`язку, а саме: батька, матір, дружину, чоловіка або дитину.

Законодавець встановлює не лише право на соціальну підтримку, але й чіткі умови, за яких це право може бути реалізоване. Зокрема, дружина або чоловік військовослужбовця мають право на пільги за умови збереження статусу подружжя шляхом утримання від вступу в новий шлюб. Порушення цієї умови тягне за собою обов`язок повернення відповідного посвідчення.

За приписами пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

За змістом пунктів 5-6 Порядку № 379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються:

копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);

документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);

фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;

висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами (пункт 9 Порядку № 379).

За приписами пункту 11 Порядку № 379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У разі коли заява та додані до неї документи подані не в повному обсязі, посвідчення не видається, про що заявникові повідомляється письмово із зазначенням підстав. У такому випадку заява та документи повертаються заявникові.

Після усунення причин, які стали підставою для повернення заяви та документів, заявник може повторно звернутися для отримання посвідчення.

Як встановлено судом, у зв`язку з загибеллю члена сім`ї - військовослужбовця ОСОБА_2 дружина загиблого, ОСОБА_1 , звернулася до відповідача з метою отримання статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення.

Разом з тим, позивачу відмовлено у наданні статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" та видачі відповідного посвідчення, оскільки при судово-токсикологічному дослідженні м`язу від трупа ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт у концентрації 0.87%, що підтверджується висновком експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи від 12.08.2024 № 1097/782. При цьому, у спірному рішенні наявне посилання на пункт 2 статті 3 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до якого дія цього закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Надаючи оцінку такій відмові, суд наголошує на тому що за змістом пункту 2 статті 3 Закону № 2011-ХІІ та пункту 11 Порядку № 937, статус "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" не надається, з підстав, наведених такими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Водночас сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у наданні статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби".

Отже, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Так, за обставин цієї справи судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

11 серпня 2024 року внаслідок авіаційного удару ворогом по будівлі штабу НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони (військова частина НОМЕР_1 ), розташованого у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 загинув, що підтверджується сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_4 № 4/1577 від 19.08.2024 року (а.с.11).

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 13.08.2024 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 48).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 12.08.2024 № 810 причиною смерті ОСОБА_2 вказано: «інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків» (а.с.12-13).

З метою встановлення і причин і умов, що сприяли загибелі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 внаслідок ракетно-авіаційного удару противника 11.08.2024 по східній околиці міста Суми, в т.ч. загибелі ОСОБА_2 , було призначено службове розслідування.

За результатом проведеного службового розслідування наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2024 № 160 (а.с. 18-19) наказано зокрема: "вважати капітана ОСОБА_2 загиблими ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_1 , за особливих обставин, згідно з вимогами частини 4 статті 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу під час проходження служби та безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України під час захисту Батьківщини" (п.2 наказу); факт загибелі капітана ОСОБА_2 за особливих обставин під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Суми вважати таким, що не пов`язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чиє наркотичного сп`яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. (п.3 наказу)".

Отже, проведеним службовим розслідуванням, встановлені обставини, які спричинили смерть ОСОБА_2 , які не пов`язанні із станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця чи його наслідками.

Крім того, відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 27.11.2024 № 4289 (а.с.14), травма капітана ОСОБА_2 "інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків", яка призвела до його смерті - "Так, пов`язана із захистом Батьківщини".

Доказів скасування чи внесення змін до рішення військово-лікарської комісії від 27.11.2024 № 4289 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням долучених доказів відсутні підстави вважати, що загибель ОСОБА_2 внаслідок "інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків", перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчинення загиблим певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

При цьому, посилання відповідача на результати дослідження, яким виявлено у біологічному матеріалі від трупа гр. ОСОБА_2 етиловий спирт у розмірі 0,87 проміле, як на підставу для відмову у наданні члену сім`ї загиблого військовослужбовця статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби", суд вважає помилковими, оскільки лише сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається як підстава для відмови у наданні такого статусу.

З приводу доводів відповідача, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 є наслідком адміністративного правопорушення, суд зауважує, що відповідач не є тим органом, якому надані повноваження встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення відповідно до ст. 172-20 КУпАП «Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів».

Згідно положень ст.221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 172-20 КУпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. І саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності (ст.280 КУпАП).

В спірному випадку ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за стан сп`яніння у встановленому порядку не притягався.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння, що мали своїм наслідком його загибель.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправної відмови відповідача щодо ненадання члену сім`ї загиблого військовослужбовця, дружині загиблого - ОСОБА_1 статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" та видачі відповідного посвідчення, з підстав, зазначених у листі від 13.01.2025 № 11/563.

Разом з тим, лист відповідача від 13.01.2025 № 11/563 не є рішенням відповідача, а є повідомленням, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків, відповідно не підлягає скасуванню, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 статусу "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" та видати відповідне посвідчення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Правова позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.

Також, суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

За обставин цієї справи суд встановив, що 1) ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ; 2) загибель військовослужбовця ОСОБА_2 не пов`язана із станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця чи його наслідками, 3) загибель військовослужбовця ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) позивач у встановленому порядку подала заяви про надання статусу "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби", до якої долучила документи, що підтверджують підстави для надання такого статусу.

При цьому, відмова відповідача, висловлена у листі від 13.01.2025 № 11/563, не мотивована порушенням з боку позивача встановленого порядку подання документів, перелік яких визначений п. 6 Порядку № 937.

Відтак, оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізувала своє право на отримання спірного статусу, подавши відповідну заяву, у відповідача не було будь-яких альтернативних варіантів, окрім як за наслідками розгляду заяви прийняти рішення про надання ОСОБА_1 , яка є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , статусу "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" та видати відповідне посвідчення, форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.93 № 379.

Стосовно дискреційних повноважень відповідача, слід вказати, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

При цьому, виходячи з обставин справи та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, повноваження відповідача стосовно вирішення питання про надання статусу "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" не є дискреційними. Цей висновок підтримується тим, що підстави для отримання такого статусу визначаються нормативно і підтверджені позивачем документально. Отже, в даному випадку відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший варіант дій, ніж той, що є прямим наслідком для задоволення заяви позивача.

Відтак, враховуючи обсяг наданих позивачем документів, приписи законодавства, доводи сторін, а також те, що інших критеріїв невідповідності заяви та доданих документів позивача вимогам законодавства не визначено, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" та видати відповідне посвідчення, форма і порядок видачі яких встановлена постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.93 № 379.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 статусу "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби", що оформлена листом від 13.01.2025 № 11/563.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) статус "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" та видати відповідне посвідчення, форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.93 № 379.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько