Постанова № 13593107, 12.01.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                        

12.01.11                                                                                           Справа № 20/147

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді                                                  Галушко Н.А.

суддів                                                                      Краєвська М.В.

                                                                                Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Костопільський домобудівний комбінат” (надалі ВАТ “Костопільський домобудівний комбінат”) за №75 від 27.11.2010р.

на рішення          Господарського суду Рівненської області від 02.11.2010р.

у справі №20/147

за позовом: Комунального підприємства “Районний інформаційно-комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області”(надалі КП “Районний інформаційно-комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області”), м. Костопіль

до відповідача:          ВАТ “Костопільський домобудівний комбінат”, м. Костопіль

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Костопільська районна рада, м. Костопіль

про визнання договору недійсним та повернення орендної плати по договору в розмірі 3570,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача –не з’явився

від третьої особи - не з’явився

Сторони у справі та третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.11.2010 року у справі № 20/147 (суддя Василишин А.Р.) задоволено позовні вимоги Комунального підприємства «Районний інформаційно-комп'ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області»: визнано недійсним договір оренди приміщення № ВАТ/КП РІЦ-ОП-08 від 25 березня 2008 року, укладений між ВАТ «Костопільський домобудівний комбінат»та КП «Районний інформаційно-комп'ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області»; стягнуто з ВАТ «Костопільський домобудівний комбінат»на користь КП «Районний інформаційно –комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області»- 3570,00 грн. сплаченої по договору орендної плати, 187,00 грн. витрат по держмиту та 236,00 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. Окрім цього, за ухилення відповідача від вчинення дій, покладених господарським судом на відповідача (ненадання витребуваних судом доказів, та лжесвідчення щодо відсутності у Відповідача даних доказів), відповідно до пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарським судом стягнуто з ВАТ «Костопільський домобудівний комбінат» в дохід Державного бюджету України штраф в розмірі 1500 грн.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив із того, що в момент підписання спірного договору відповідач не мав права на передачу в оренду нежитлового приміщення площею 10,27 кв.м., розташованого по вул.. Грушевського, 4 в м. Костополі, оскільки відповідач в силу дії ст. 761 Цивільного кодексу України не мав права передавати майно у найм та не був уповноважений на це третьою особою.

ВАТ “Костопільський домобудівний комбінат” подано апеляційну скаргу за №75 від 27.11.2010 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що представником позивача підтверджено факт передачі в оренду приміщення площею 10,27 кв.м. по вул.. Грушевського, 2 (4) в м. Костопіль, використання його у власній господарській діяльності та здійснення оплати за оренду. Окрім цього, апелянт вважає, що предметом даного договору оренди було приміщення площею 10,27 кв.м., розташоване за адресою вул. Грушевського, 4 в м. Костопіль, що належить на праві власності відповідачу, тоді як позивач в обґрунтування позову покликається на наявність у Костопільської районної ради свідоцтва на право власності на будівлю по вул. Грушевського, 2 в м. Костопіль; правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом, що передбачено п. 7 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року, однак позивач таких підстав не наводить, а вказує на загальні положення ст.ст. 203, 216, 236 ЦК України.

Окрім вищенаведеного, відповідач вважає безпідставним стягнення штрафу згідно ч. 5 ст. 83 ГПК України в сумі 1500,00 грн. в дохід Державного бюджету України, оскільки покладені на відповідача господарським судом обов’язки щодо подання документів, які містились в ухвалах суду, відповідач виконав, а тому доводи суду спростовуються матеріалами справи та свідчать про упереджене відношення судді по відношенню до сторін при вирішенні даного спору.

КП “Районний інформаційно-комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області”, м. Костопіль та Костопільською районною радою, м. Костопіль подано відзиви на апеляційну скаргу № 3 від 06.01.2011 року та № 12/01-11 від 06.01.2011 року, в яких позивач та третя особа просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

25 березня 2008 року позивач та відповідач уклали договір оренди приміщення № ВАТ/КП РІЦ-ОП-08, згідно пунктів 1.1, 1.2.1, 1.2.2 якого: відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будівлі комплексу ресторану «Едельвейс»та перебуває на балансі відповідача; приміщення, що передається в оренду знаходиться в Рівненській області, м. Костопіль по вул. Грушевського, 4; загальна площа приміщення, що передається в оренду –10,27 кв.м..

Як встановлено частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В силу дії частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено місцевим господарським судом, 24 березня 2010 року Львівським апеляційним господарським судом прийнято постанову (а.с. 13-16), якою скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 27 жовтня 2009 року у справі № 2/142 та прийнято нове рішення, яким визнано за Костопільською районною радою право власності на частину першого поверху будівлі гуртожитку в місті Костопіль по вулиці Грушевського, 2 загальною площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі).

Дану постанову залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 28 липня 2010 року (а.с. 17-20).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 березня 2010 року у справі № 2/142 зокрема встановлено, що в підтвердження права власності на спірне майно, Костопільською районною радою надано суду рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001, акт приймання-передачі від 31.07.2001 гуртожитку по вул. Грушевського,2 з доданими до нього поповерховими планами, довідкою про вартість майна; рішення виконавчого комітету Костопільської міської ради від 13.12.2006 та свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку по вул. Грушевського, 2; склад та вартість об’єкта нерухомості, що передавався в спільну власність територіальних громад району, в порівнянні з наявними в матеріалах справи іншими документами, які підтверджують введення в експлуатацію даного приміщення та право власність, то спірні приміщення є складовою частиною будівлі гуртожитку по вул. Грушевського, 2; ні зі змісту рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001, ні з акту приймання-передачі від 31.07.2001 гуртожитку по вул. Грушевського, 2 не вбачається, що районній раді передано в спільну власність громад району не всю будівлю гуртожитку, тому посилання відповідача, що на час передачі будівлі гуртожитку позивачу в 2001 році, спірні приміщення гуртожитку увійшли до реконструйованого приміщення кафе (ресторану) «Едельвейс»є помилковими. Такими чином ВАТ «Костопільський ДБК»не спростовано входження спірного приміщення до складу будівлі гуртожитку по вул. Грушевського, 2, та його передачу в спільну власність територіальних громад Костопільського району в особі уповноваженого органу –Костопільської районної ради.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.

Згідно ж зі статтею 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 24 березня 2010 року у справі № 2/142 встановлено факт виникнення у Костопільської районної ради відповідно до частин 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»№ 147/98-ВР від 3 березня 1998 року, з моменту підписання акту приймання-передачі від 31 липня 2001 року права власності на будівлю гуртожитку по вул. Грушевського, 2 в місті Костополі, в тому числі й на спірні приміщення –відповідно в момент підписання спірного договору відповідач не мав права на передачу в оренду зазначеного вище майна.

З огляду на викладене судом першої інстанції правомірно визнано недійсним договір оренди приміщення № ВАТ/КП РІЦ-ОП-08 від 25.03.2008 року укладений між позивачем та відповідачем, виходячи з положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про повернення орендної плати по договору, отриманої відповідачем в розмірі 3570,00 грн., судова колегія зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з моменту укладення спірного договору до моменту звернення в суд з позовом використовував орендоване приміщення, за що сплачував орендну плату у розмірі, визначеному у договорі.

Пунктом 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що оскільки договір визнано недійсним і його дія припиняється на майбутнє, відповідно фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, позаяк використання майна –«річ»безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 02.11.2010 року в частині задоволення вимоги щодо повернення орендної плати по договору, отриманої відповідачем в сумі 3570 грн., в цій частині позову слід відмовити.

Щодо накладення на відповідача штрафу згідно ч. 5 ст. 83 ГПК України в сумі 1500,00 грн. колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що за невиконання вимог ухвали суду та за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, господарським суд має право стягувати в дохід держбюджету з винної сторони штраф. Оскільки відповідач не виконав вимог ухвали суду та не подав суду першої інстанції витребувані докази, господарський суд правомірно стягнув штраф в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ст.49, п.10 ч.2 ст.105 ГПК України у зв’язку з частковим скасуванням рішення колегією суддів здійснено новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу ВАТ “Костопільський домобудівний комбінат” задоволити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 02.11.2010 р. у справі № 20/147 скасувати в частині задоволення вимоги щодо повернення орендної плати по договору в сумі 3570 грн., в цій частині позову відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

2.          Стягнути з ВАТ “Костопільський домобудівний комбінат” (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанське, 9, код 00273933) на користь Комунального підприємства “Районний інформаційно-комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області” (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Грушевського, 2, код 32358848)- 85,00 грн. витрат по держмиту та 118,00 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції.

3.          Стягнути з Комунального підприємства “Районний інформаційно-комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області” (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Грушевського, 2, код 32358848) на користь ВАТ “Костопільський домобудівний комбінат” (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанське, 9, код 00273933)- 51,00 грн. витрат по держмиту за розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

4.          Видати ВАТ “Костопільський домобудівний комбінат” (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанське, 9, код 00273933) довідку на повернення з держбюджету зайво сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 356 від 16.11.2010 р. на суму 42,50 грн.

5.          Доручити Господарському суду Рівненської області видати відповідні накази та довідку.

          6.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

          7.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

8.          Справу направити в господарський суд Рівненської області.

Головуючий - суддя                                                            Галушко Н.А.

суддя                                                                                          Краєвська М.В.

суддя                                                                                          Орищин Г.В.