Рішення № 135930009, 22.04.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2026 року Справа № 280/6674/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №9111 -9107/К-02/8-0800/25 від 30.05.2025 ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву №9111-9107/К-02/8-0800/25 від 30.05.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди роботи у колгоспі «Україна» з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998, а також періоди навчання з 01.09.1983 по 04.07.1989.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 21.05.2025 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. До страхового стажу не врахований період роботи в колгоспі «Україна» (наразі колективне сільськогосподарське підприємство «Україна» - КСП) в період роботи з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998 (оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про встановлений мінімум та фактично вироблені труднощі),і навчанні з 01.09.1983 по 04.07.1989 (оскільки період навчання перевищує 5 років і відсутня довідка академічної відпустки). Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 06.08.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 08.09.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що позивач звернувся до органів Пенсійного фонду 21.05.2025 із заявою про зарахування періодів роботи в колгоспі з 22.08.1983 по 04.07.1989, з 12.11.1993 по 07.02.1998 та періоду навчання з 01.09.1983 по 04.07.1989. Розглянувши заяву позивача з наданими документами, органами Пенсійного фонду України до страхового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 22.08.1983 по 04.07.1989 та з 12.11.1993 по 07.02.1998 згідно архівних довідок, оскільки, довідки не містять інформації щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання. Відповідно до розрахунку страхового стажу PC-право (копія додається) Позивачу зараховано до страхового стажу такі періоди роботи, зокрема: - з 01.09.1983 по 29.03.1988 як період навчання. - з 30.03.1988 по 28.02.1989 як період догляду за дитиною до 3 років. - з 01.03.1989 по 15.08.1989 як період навчання. Отже, позивач просить зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1989 але зазначений страховий стаж не може бути зарахований повторно, у зв`язку з чим підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить відмовити в задволенні позовних вимог.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 23.03.2026 по 29.03.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 відповідно до рішення від 25.04.2025 перебуває на обілку Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21.05.2025 позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи у колгоспі «Україна» з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998, а також періоди навчання з 01.09.1983 по 04.07.1989.

Відповідач листом від 30.05.2025 відмовив позивачу у зарахуванні спірних періодів роботим та навчання. В обгрунтування зазнеачив, що в трудовій книжці позивача та архівній довідці відсутня інформація про встановлений мінімум та фктично вироблені трудодні. Також зазначив, що період навчання позивачаперевищує 5 років, та відсутня довідка про перебування позивача в академічний відпустці.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній під час виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.05.2025 вбачається, що позивачу відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в колгоспі «Україна» з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998, а також періоду навчання з 01.09.1983 по 04.07.1989. В обгрунтування зазнеачив, що в трудовій книжці позивача та архівній довідці відсутня інформація про встановлений мінімум та фктично вироблені трудодні. Також зазначив, що період навчання позивачаперевищує 5 років, та відсутня довідка про перебування позивача в академічний відпустці.

Суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.75 за № 310, та чинних на час розгляду справи (надалі Порядок № 310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Порядку № 310).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 310, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Таким чином, саме відомостями трудової книжки колгоспника підтверджується трудова участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Судом встановлено трудову книжку колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 04.06.1983. Відповідно до записів №1-4 позивач працював з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998 в колгоспі «Україна».

На сторінках 19-20 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 04.06.1983 містяться відомості щодо виконання визначеного мінімуму трудоднів, а саме:

за 1982 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 113, при встановленому мінімумі 100;

за 1983 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 220, при встановленому мінімумі 200;

за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 42, при встановленому мінімумі 42;

за 1994 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 282, при встановленому мінімумі 260;

за 1995 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 309, при встановленому мінімумі 260;

за 1996 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 309, при встановленому мінімумі 260;

за 1997 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 201, при встановленому мінімумі 260.

Також в матеріалах справи наявна архівна довідка Державного архіву Запорізької області від 12.10.2023 №05-04/К-1940.

Окрему увагу слід звернути й на те, що саме на підприємство, установу, організацію покладаються обов`язки щодо складання довідки, якою підтверджується стаж роботи особи, а тому позивач не може нести тягар відповідальності за не зазначення (неповне зазначення) даних у такій довідці.

Суд зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17.

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі «Україна».

Отже, трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 від 04.06.1983, видана на ім`я ОСОБА_1 , містить достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують роботу позивача в колгоспі «Україна» з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998.

Враховуючи вищевикладене, періоди роботи позивача в колгоспі «Україна» з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо частини позовних вимог, про зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області спірного періоду до страхового стажу позивача, отже у вказаній частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 353/265/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 805/5133/18-а.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувсядо суду, суд керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі «Україна» з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998, відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 04.06.1983 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи, відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 04.06.1983, у зв`язку із чим провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Стосовно дати, з якої слід провести перерахунок та виплату пенсії слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи/навчання 21.05.2025, суд доходить висновку, що пенсію слід перерахувати та виплатити з 01.06.2025 (з урахуванням раніше проведених виплат).

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про передчасність висновку пенсійного органу про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в колгоспі «Україна» з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998, відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 04.06.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Україна» з 22.08.1982 по 15.08.1983 та з 12.11.1993 по 07.02.1998, відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 04.06.1983, у зв`язку із чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.06.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одиннадцять гривень, 20 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова