Рішення № 13592971, 25.01.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2011 Справа № 3/17-ПД-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод", м. Херсон

до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" в особі Іванівського РЕЗ і ЕМ

про зобов'язання укласти договір

за участю представників сторін:

від позивача: Яковлєв О.В. довіреність б/н від 07.05.2010 р.

від відповідача: Марченко І.П. –довіреність №07/1841-11 від 04.01.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»(позивач) звернулось до Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»в особі Іванівського РЕЗ і ЕМ (відповідач) з позовом про зобов»язання укласти договір на постачання електричної енергії (далі –договір).

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач відзив на позов не надав.

Враховуючи викладене, суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, проводить розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

1 жовтня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»стало власником нежитлових приміщень, які розташовані на території комбікормового заводу за адресою: Херсонська область, Нижньосірогозький район, с.Верхні Сірогози, вул..Поштова, буд.36-б, що підтверджується договором та актом приймання-передачі вищевказаного майна (а.с.8-12).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»неодноразово зверталось до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" в особі Іванівського РЕЗ і ЕМ з проханням укласти договір на постачання електричної енергії об»єктів нерухомого майна позивача. За усними поясненнями позивача, наданими в судовому засіданні, позивач наполягає на укладенні договору про постачання електричної енергії на основі типового договору згідно додатка до Правил користування електричною енергією.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога про спонукання укласти договір на постачання електричної енергії.

Порядок укладення договорів визначений у статтях 179-188 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені статтею 184 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 вказаної статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Судом встановлено, що письмово відповідач не відмовляв позивачу в укладенні договору. В судовому засіданні представник відповідача пояснив не укладення договору тим, що не розірваний договір на постачання електроенергії з попереднім власником нежитлових приміщень, які розташовані на території комбікормового заводу за адресою: Херсонська область, Нижньосірогозький район, с.Верхні Сірогози, вул..Поштова, буд.36-б. Таким чином, Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", яке є єдиною енергопостачальною організацією на території, на якій знаходиться вищевказане майно позивача, відмовило в укладенні договору про постачання електричної енергії, посилаючись на існування договору з попереднім споживачем.

Відповідно до частин 2, 4 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначаються Законом України "Про електроенергетику", який також регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Згідно з частиною 6 статті 24 та статтею 26 вказаного Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

Отже, за наявності такої відмови споживач вправі звернутися до господарського суду із заявою про спонукання відповідного енерго-постачальника до укладення договору на постачання електричної енергії.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за N 417/1442.

Пунктом 1.13 Правил користування електричною енергією передбачено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Згідно з пунктом 1.6 вказаних Правил договір про постачання електричної енергії укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, на основі типового договору, який є додатком N 3 до Правил користування електричною енергією.

Пунктом 5.1 цих Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (пункт 5.2 Правил користування електричною енергією).

Згідно з пунктом 5.3 вказаних Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю до 150 кВт та протягом 14 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та більше від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 5.4 цих Правил. Якщо в разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки фактичний стан розрахункових засобів обліку не відповідає вимогам нормативно-технічних документів, відповідні договори з новим власником укладаються після приведення розрахункових засобів обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів.

Пунктом 5.4 Правил користування електричною енергією визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання або договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача заявник має надати відповідній організації передбачені цим пунктом документи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" стверджує, що надавало відповідачу необхідні документи для укладення договору про постачання електричної енергії, але відповідач усно відмовляв в укладенні договору і не пояснював причин такої відмови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача не узгоджуються з приписами законодавства, яке регулює спірні відносини, а порушене право позивача підлягає захисту, виходячи із приписів чинного законодавства, зокрема, частини 6 статті 179 Господарського кодексу України. Зазначеною нормою регламентовані основні засади укладення публічних договорів. За визначенням частини 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Таким чином, кваліфікуючою ознакою публічного договору у сфері господарської діяльності є те, що зобов'язаний укласти договір суб'єкт господарювання здійснює діяльність, пов'язану, зокрема, з енергопостачанням, наданням послуг, перевезенням тощо.

Усне посилання відповідача на статтю 181 Господарського кодексу України суд вважає необґрунтованим, оскільки загальні правила щодо укладення договору застосовуються у разі, коли Господарським кодексом України не встановлено особливостей щодо укладення договору того чи іншого виду. Разом з тим, у випадках, коли спеціальними законами передбачений спеціальний порядок укладення господарського договору певного виду, мають застосовуватися норми таких законів.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Суд оголошує вступну та резолютивну частини рішення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов»язати Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»в особі Іванівського РЕЗ і ЕМ укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»договір на постачання електричної енергії до об»єктів нерухомого майна, розташованого в с.Верхні Сірогози, Нижньосірогозького району Херсонської області по вулиці Поштова, 36-б.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»в особі Іванівського РЕЗ і ЕМ (м.Херсон, вул..Пестеля, 5, р/р 26005060601101152 в ХВ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 352479, код ЄДРПОУ 21304431)

85,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 25.01.2011 р.