Рішення № 13592923, 17.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

17 січня 2011 року справа № 5020-2/211 За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99011, АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_2)

про стягнення заборгованості за фактичне користування нерухомим майном у розмірі 5035,03 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача - Позняков С.О., довіреність б/н від 10.01.2011, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,

відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення вартості фактичного користування нерухомим майном у розмірі 5035,03 грн

Позивач згідно заяви про зміну обгрунтування позовних вимог мотивує позов тим, що договір оренди нерухомого майна №335-06 від 01.12.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 є неукладеним, та з посиланням на статтю 1212, 1213 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача вартість фактичного користування нерухомим майном у розмірі 5035,03 грн. за період з 01.08.2009 по 13.04.2010.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с.51).

Враховуючі те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) 01.12.2006 був укладений договір оренди нерухомого майна №335-06 (далі Договір) (арк.с. 7-8).

По акту приймання-передачі від 01.12.2006 Фонд комунального майна передав, а підприємець ОСОБА_1 прийняв майно частину вбудованих нежитлових приміщень, розташованих у одноповерховій нежитловій будівлі, прибудованій до житлового пятиповерхового будинку, загальною площею 86,80 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, які перебувають на балансі РЕП-6 (далі Обєкт оренди).

Судом встановлено, що договором (пункт 7.1) визначено його строк з 26.03.2008 до 27.02.2013, тобто майже пять років.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно положень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9) не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 Цивільного кодексу України тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Отже, враховуючи положення зазначених вище правових норм, приписи, викладені в названій постанові Пленуму Верховного Суду України, а також те, що договір оренди нерухомого майна №335-06 від 01.12.2006 був укладений у простій письмовій формі, він не був посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації, суд дійшов висновку, що такий договір не можна вважати вчиненим, а отже, він не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Проте, майно було передане по акту приймання-передачі від 01.12.2006.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.11.2009 у справі №5020-11/193 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відповідач зобовязаний повернути отримані по акту від 01.12.2006 приміщення та сплатити вартість фактичного користування цим приміщенням за період з 21.08.2007 до 01.08.2009 (арк.. с. 13-14).

Відповідно до Акту державного виконавця від 14.04.2010, складеного у процесі виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 02.02.2010 у зазначеній справі, на момент виходу за вказаною у наказі адресою приміщення було звільнене у добровільному порядку (арк.. с. 15).

Докази звільнення відповідачем приміщення раніше дати складання акту від 14.04.2010 відсутні.

Таким чином, відповідач до 14.04.2010 безпідставно користувався комунальним майном.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Сам обєкт нерухомого майна був повернутий 14.04.2010, однак повернути річ у вигляді майнового права користування цим майном в натурі неможливо, а тому вимоги позивача про стягнення вартості такого користування за період з 01.08.2009 по 14.04.2010 є обґрунтованими.

Суд вважає, що позивачем при визначенні вартості користування майном правомірно застосований по аналогії розрахунок розміру орендної плати цього майна за вказаний період відповідно до Методики, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що за період з 01.08.2009 по 13.04.2010 вартість користування приміщенням складає 5035,03 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5) вартість користування майном за період з 01.08.2009 по 13.04.2010 у розмірі 5035, 03 грн. (пять тисяч тридцять пять грн. 03 коп.) шляхом перерахування: 4883,93 грн. на рахунок 33213870700001 в ГУ ДКУ м. Севастополь, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; 151,10 грн. на рахунок 31516933700001 в ГУ ДКУ м. Севастополь, МФО 824509, ОКПО 23895637.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5, код 25750044, відомий п/р 35427001000416 в ГУ УДК м.Севастополь, МФО 824509) витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України і

підписано 24.01.2011