Ухвала суду № 135928209, 23.04.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

справа № 642/666/24

провадження 6/642/70/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Холодногірський районний суд м.Харкова

в складі: головуючого судді Бородіної О.В.

при секретарі Брус М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить суд розстрочити виконання судового наказу від 20.02.2024 по справі №642/666/24.

В обґрунтування заяви посилається на те, що 20.02.2024 було видано судовий наказ про стягнення з нього на користь ПРАТ Харківенергозбут заборгованості за спожиту електроенергію, що після коригування обсягів енергії 04.08.2025 співробітниками ТОВ"Харківобленерго" складає 24476,10 грн. Вказує, шо він не заперечує наявність заборгованості, але не має можливості одноразово сплатити всю суму боргу через скрутне матеріальне становище. Заявник зазначає, що у зв`язку із військовою агресією рф він був змушений переїхати до м. Одеса, що спричинило значні непередбачувані витрати на оренду житла та облаштування побуту (має статус ВПО). Також посилався на те, що його теща, страждає на тяжке онкологічне захворювання, що потребує постійних значних витрат на лікування та медичний догляд.

Отже, просить надати йому розстрочку виконання судового наказу, враховуючи його тяжкий матеріальний стан, та встановити графік погашення заборгованості шляхом щомісячної сплати платежів у розмірі 1020 грн протягом 24 місяців .

У судове засіданні заявник не з`явився, подав заяву про розгляду заяви за його відсутністю, просив заяву задовольнити.

Представник стягувача у судове засідання не прибув, подали письмові заперечення назаяву про розстрочку виконання судового наказу, посилаючись на те, що зазначені заявником обставини та надані документи не можуть бути беззаперечними доказами виняткових випадків, які ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим відповідно до вимог ч. 4 ст. 435 ЦПК України. Просили відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , та провести розгляд справи за їх відсутності.

На вказані заперечення заявником ОСОБА_1 надано заяву, у якій він підтримав доводи викладені у його заяві, та вказував, що такі є достатніми для прийняття рішення про розстрочення виконання судового наказу.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що судовим наказом Ленінського районного суду м. Харкова від 20.02.2024 по справі №642/666/24 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію за період з 28.02.2021 по 31.01.2024 у сумі 46 241 грн. 52 коп., та судовий збір у розмірі 302 грн. 80 коп. та витрати за отримання інформаційної довідки з ЄДДР у розмірі 89,62 грн.

Відомості про фактичне виконання судового наказу матеріали справи не містять.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка, виходячи з положень вказаної статті - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.10, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Посилання заявника на складне матеріальне становище та що він доглядає за тещею, яка має захворювання, не підтверджене жодними належними доказами.

Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, відсутність доказів про винятковість причин невиконання судового наказу, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання судового рішення.

Тобто, заявником не надано суду належних доказів, виникнення виключних обставин у розумінні ст.435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, тоді як заявник просить розстрочити виконання судового рішення на два роки.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання судового наказу, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст.259,260,261,268, 352,353,435 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового наказу від 20.02.2024 року виданого Ленінським районним судом м. Харкова у справі№ 642/666/24 (№2-н/642/36/24) за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію в розмірі 46 241, 52 грн. відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 23.04.2026 року.

Суддя О.В.Бородіна