Ухвала суду № 135928080, 23.04.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/337/26

провадження №2-з/624/1/26

УХВАЛА

іменем України

селище Кегичівка 23 квітня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області, у складі головуючого судді Куст Н.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Доценко Юрія Глібовича про забезпечення позову, подану після пред`явлення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника Доценка Ю.Г. звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з громадянина ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 мешканця: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість за борговою розпискою з врахуванням 3 % річних від суми боргу за період невиконання зобов`язань за договором позики у розмірі 22249,19 доларів США (двадцять дві тисячі двісті сорок дев`ять доларів США, дев`ятнадцять центів).

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 04 травня 2026 року.

22 квітня 2026 через систему «Електронний суд» представник позивача адвокат Доценко Ю.Г. подав до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в розмірі суми стягнення (позовних вимог), еквівалентній сумі 22249,19 доларів США (двадцять дві тисячі двісті сорок дев`ять доларів, дев`ятнадцять центів США) та 9696 89 грн (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто шість гривен вісімдесят дев`ять копійок), які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканцю АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення та /або звернення стягнення, накладення арешту на які заборонено законом.

Заява обґрунтована тим, що предметом позовної заяви є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договором позики по борговій розписці та судових витрат по справі.

Дії відповідача щодо відмови добровільно відшкодувати позивачу суму позики за договором, нарахування річних та судових витрат по справі, існують об`єктивні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у справі.

Так, на даний час, за даними державного реєстру, відповідач не має у власності будь яких об`єктів нерухомості, має у власності рухоме майно - легковий автомобіль Audi Q7 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , зареєстрований ТСЦ 6345 на ОСОБА_2 27 березня 2025 року.

Згідно реєстру обтяжень рухомого майна, даний автомобіль внесено до реєстру та перебуває у заставі рухомого майна з 18 квітня 2025 року, суб`єктом якого є ТОВ «ФК «Юніт», ЄДРПОУ 43484903.

Крім цього, даний автомобіль перебуває у податковій заставі з 11 липня 2025 року, суб`єктом реєстрації обтяження якої є ГУ ДПС у Харківській області, ЄДРПОУ 43983495.

Таким чином, достовірно знаючи про винесені обтяження на даний автомобіль, відсутність можливості його відчуження відповідачем будь яким шляхом окрім як після погашення заборгованостей перед даними суб`єктами діяльності та виключення записів в Реєстрі, ОСОБА_2 тим самим вводячи позивача в оману підтвердив у своїй розписці спроможність віддати борг по розписці, гарантуючи його повернення і в тому числі своїм особистим автомобілем.

Враховуючи вищевикладені обставини, ризики не повернення грошових коштів по договору і таким чином унеможливлення виконання рішення суду, для забезпечення позову виникає необхідність у накладенні арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках позивача.

Вважає, що накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та перебувають на рахунках в будь-яких банках України в межах суми, що заявлена до стягнення у справі (22249 доларів,19 центів США, 9696,89 грн), відповідає позовним вимогам та є співмірним з ціною позову у справі.

Фактично, для відповідача, який має статус фізичної особи-підприємця, основним видом діяльності якого по коду 46.71 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, накладення арешту на грошові кошти в межах суми боргу не може істотно вплинути на фінансово-господарську діяльність відповідача, в той же час невжиття заходів забезпечення позову може призвести в подальшому до неможливості виконання судового рішення, зважаючи на проведення діяльності відповідачем не за місцем свого мешкання та реєстрації, постійним ухиленням від особистого спілкування та вирішення питання по поверненню боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, долучені до неї докази, приходить до наступного.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно викладених обставин у заяві, заявником не надано доказів, які б підтверджували наявність у відповідача відкритих рахунків у банках, суд не може вживати забезпечувальні заходи щодо майна, існування якого не доведено.

Отже, для забезпечення позову необхідно надати суду достатньо доказів наявності рахунків у відповідача, яке потрібно забезпечити. Якщо таких доказів немає, суд має право відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості заходів забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Аналіз вище вказаних норм права та правових висновків, викладених у постановах Верховним Судом, свідчить про те, що суд, забезпечуючи позов, повинен враховувати співмірність заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог позивача.

Разом з тим, позивачем не надано доказів в обґрунтування того, що не застосування заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

Заявник, обґрунтовуючи ризики невиконання рішення суду, зазначив: про відсутність нерухомого майна; про зареєстроване право власності на автомобіль, який перебуває у заставі; про відмову відповідача у добровільному відшкодуванні коштів за договором позики; припущення про можливий намір ухилення від виконання рішення суду.

Суд оцінює наведені обставини, що наявність інших проваджень не свідчить про ризик ухилення.

Сама по собі наявність заборгованості та небажання відповідача платити добровільно не є достатньою підставою для арешту коштів. Позивач не надав доказів того, що відповідач вчиняє дії для виведення грошей: закриває рахунки, переоформлює майно на третіх осіб та інше.

Факт наявності у відповідача автомобіля (Audi Q7) та статусу діючого ФОП свідчить про те, що він не переховується і має офіційно зареєстровану діяльність. Перебування авто у заставі не доводить, що коштів на рахунках не вистачить для виконання майбутнього рішення суду.

Оскільки відповідач займається оптовою торгівлею паливом, арешт грошових коштів на його рахунках фактично зупинить його господарську діяльність, що може призвести до шкоди, які будуть неспівмірними з інтересами позивача.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_2 не має зареєстрованого нерухомого майна, не може вважатися підставою для забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2020 року у справі № 14-505цс19 роз`яснила: "Відсутність майна або складне фінансове становище боржника не є доказом того, що він вчиняє дії з метою уникнення виконання рішення суду."

Вищевказані твердження заявника є припущеннями без належного документального підтвердження.

У сукупності встановлені обставини свідчать, що доводи заявника ґрунтуються лише на припущеннях, ризики невиконання рішення суду не є доведеними, доказів, які б підтверджували наявність дій відповідача щодо ухилення, не подано, правових підстав для обмеження прав відповідача шляхом накладення арешту на грошові кошти немає. Позивачем не доведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну загрозу невиконання рішення суду. Запропонований захід забезпечення (арешт коштів ФОП) є надмірним, може завдати відповідачу невиправданої шкоди та порушує принцип співмірності.

За таких обставин, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-154, 272, 353, п. п. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Доценко Юрія Глібовича про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного судуабо через Кегичівський районний суд Харківської області відповідно до пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя Н.М. Куст