Ухвала суду № 135928009, 23.04.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9004/25

Провадження № 1-кп/639/149/26

У Х В А Л А

щодо дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні

23 квітня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові питання щодо дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12025221140000728 від 14.07.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично проживав до арешту за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді у Новобаварському районному суді міста Харкова знаходиться кримінальне провадження № 12025221140000728 від 14.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України.

23.04.2026 прокурор ОСОБА_3 подала до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що на цей час вбачаються підстави для продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України; наявність достатніх підстав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування вказаного запобіжного заходу, не зменшилися; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи вищевикладене, на думку сторони обвинувачення, необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, оскільки менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила вказане клопотання задовольнити.

Під час судового засідання захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив визначити обвинуваченому розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки останній вже тривалий час утримується під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав думку захисника ОСОБА_4 .

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріли справи та оцінивши доводи заявлених клопотань, суд приходить до таких висновків.

За змістом ст. ст. 131132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України, два з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, строк покарання за санкцією яких передбачено від трьох до семи років та від п`яти до десяти років відповідно.

Ухвалою слідчого судді Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 від 16.07.2025 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.09.2025.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 08.09.2025 стосовно ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 06.11.2025 включно.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 28.10.2025 стосовно ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26.12.2025 включно.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 23.12.2025 стосовно ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20.02.2026 включно.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 05.02.2026 стосовно ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 05.04.2026 включно.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 12.03.2026 стосовно ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10.05.2026 включно.

Суд вважає, що на теперішній час є доведеним існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, а також незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.

Пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду підтверджується наступним.

Тяжкі злочини, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України, які інкримінуються ОСОБА_5 , передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та від п`яти до десяти років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Крім того, ОСОБА_5 проходить військову службу на посаді розвідника номера обслуги 2 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , місцезнаходження військової частини в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від суду в інших областях України.

Таким чином, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.

Пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілу та свідка у кримінальному провадженні.

Так, свідок сторони обвинувачення ОСОБА_7 на теперішній час судом не допитаний.

Наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 . Крім цього, обвинуваченому ОСОБА_5 відомі дані про особу потерпілої та свідка у кримінальному провадженні, місце їх проживання, коло спілкування, що дає йому можливість впливати на їх свідчення, а саме: психічно впливати на останніх з метою змусити їх змінити свої показання або взагалі відмовитися від них, щоб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу судом враховуються обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , оскільки санкцією ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; 2) вік та стан здоров`я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань чи інвалідності; 3) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який неодружений, не має міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання; 4) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_5 до арешту проходив військову службу на посаді розвідника номера обслуги 2 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на теперішній час не здатен запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим стосовно нього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені судом ризики не зменшились та не зникли, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Суд враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Разом із цим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у п. 60 рішення «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 (заява № 17283/02) зазначив, що згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. Також, за усталеною практикою ЄСПЛ тримання під вартою не має перетворюватися на відбуття покарання, оскільки такий стан речей підриватиме принцип презумпції невинуватості, що випливає зі ст. 6 Конвенції.

Слідчий суддя зазначає, що вимоги абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не є імперативними та визначають право суду під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Дане твердження узгоджується із рішенням КСУ (Другий сенат) № 7-р(ІІ)/2024 від 20 червня 2024 року.

Крім того, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23 вересня 2008 р. у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia), заява №2361/05, п. 76).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суд з прав людини, характер і обставини інкримінованих обвинуваченому діянь та наявність встановлених у судовому засіданні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приймаючи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 та беручи до уваги те, що судовий розгляд цього кримінального провадження триває з вересня 2025 року, проте, зважаючи на його обсяг та складність судовий розгляд на теперішній час не закінчено, водночас обвинувачений ОСОБА_5 тривалий час утримується під вартою, а саме з 16.07.2025, суд вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 грн (3 328,00 грн. x 50 = 166 400 грн), що є достатнім розміром застави для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. При цьому слід мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 слід задовольнити частково та на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у цьому кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 21 червня 2026 року включно.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України одночасно визначити ОСОБА_5 розмір застави у кримінальному провадженні 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, до сплину терміну тримання під вартою.

Реквізити депозитного рахунку для зарахування коштів при обранні судом міри запобіжного заходу: отримувачі коштів ТУ ДСА України в Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача: 820172; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти звільнити.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі Харківської області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також зі свідком ОСОБА_7 ;

5) не відвідувати квартиру АДРЕСА_2 , де проживають потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;

6) здати на зберігання до ГУ ДМС України у Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у разі отримання таких документів обвинуваченим ОСОБА_5 ).

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання покладених на обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, а до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.

Строк закінчення тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 21 червня 2026 року о 24 годині 00 хвилин.

Копію ухвали вручити прокурору та обвинуваченому, направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 23 квітня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1