Рішення № 135927786, 23.04.2026, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/2238/24 Провадження № 2/395/218/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2024 представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 07.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3657199, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 4000,00 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

21.02.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №21/02/2024 від 21.02.2024 р., згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», в тому числі і до відповідача за кредитним договором.

В порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 17.12.2024 року, має заборгованість на загальну суму 22829,12 грн., яка складається з наступного: 3999,97 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 18829,15 грн. заборгованість за відсотками.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3657199 від 07.05..2023 рокуу розмірі 22829,12 грн., та судові витрати.

Заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволено повністю стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3657199 від 07.05.2023 року в розмірі 22829 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять дев`ять) гривень 12 копійок та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а всього в сумі 25251 (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят одна) гривня 52 копійок.

08 грудня 2025 року суду від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення, в якій вона вважає рішення незаконним, оскільки відсотки перевищують в 4,5 рази саму позику.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2025 року по цивільній справі № 395/2238/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, розгляд справи призначено на 04 лютого 2026 року о 13 год. 45 хв. в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте направив до суду клопотання, у якому просив суд розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», задовольнити позов та не заперечував проти ухвалення заочного рішення суду.

Згідно до ст. 128 ч.7 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи; відповідач письмових клопотань про відкладення розгляду справи і заперечень (відзиву) не надіслав.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 17.12.2025 року, від 03.01.2026 року, від 27.01.2026 року, від 02.03.2026 року, від 13.03.2026 року, та через оголошення, які розміщені на офіційному веб-сайті Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04.02.2026 року, від 05.03.2026 року.

Отже, за вищевказаних обставин у відповідності до ст. 130 ЦПК України відповідач про час та місце розгляду у справі повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.1ст.280ЦПК України: суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату,час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та зі згоди представника позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3657199, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 4000,00 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

Аргументи відповідача про часткову сплату кредиту, наведені у заперечені на позов, не доведені належними доказами. Окрім того, заперечення на позов, наданий до суду не може братись до уваги, оскільки відсутні необхідні реквізити даного документу, а саме підпис.

21.02.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №21/02/2024 від 21.02.2024 р., згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржника ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», в тому числі і до відповідача за кредитним договором.

У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17.12.2024 року, має заборгованість на загальну суму 22829,12 грн., яка складається з наступного: 3999,97 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 18829,15 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Оскільки, відповідач своєчасно та належним чином свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконала, суд вважає, що позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню в сумі 3999,97 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, то суд зазначає таке.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України « Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, завтерджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України « Про захист прав споживачів » текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18Закону України « Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України « Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України « Про споживче кредитування » безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України « Про споживче кредитування » розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20), та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України«Про споживчекредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що відповідно до п. 1.3. договору №3657199 від 07.05.2023 року, строк кредиту 360 днів, відповідно до п. 1.4.1. стандартна процентна ставка становить 2,00 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору.

П. 1.4.2. знижена процентна ставка становить 2,00 % в день.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3657199 від 07.05.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 21.02.2024, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит 07.05.2023 року на суму 4000 грн., відсотки за договором №3657199 від 07.05.2023 року нараховувалися в межах строку дії договору до 21.02.2024 року, і становлять 18829,15 грн.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір, ст. ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі 2422,40 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3 поверх) заборгованість за кредитним договором № 3657199 від 07.05.2023 року в розмірі 22829 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять дев`ять) гривень 12 копійок та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а всього в сумі 25251 (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят одна) гривня 52 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2026 року.