Рішення № 135926879, 23.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 205/16747/25

Провадження № 2/204/1799/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

05 листопада 2025 року ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 22034000518101 від 25 червня 2021 року у сумі 105 565 гривень 29 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 53 815 гривень 56 копійок, заборгованості по відсоткам 0 гривень, заборгованості по простроченій комісії 51 748 гривень 63 копійки (а. с. 1-11).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 25 червня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22034000518101, а 27 жовтня 2022 року додаткову угоду до нього № 1/271020222, право вимоги за яким, на підставі договору факторингу від 28 травня 2025 року № 28/05/25/1, перейшло позивачу. Зазначено, що на момент подання позову зобов`язання щодо повернення кредитних коштів відповідачкою не виконано ані первісному кредитору, ані новому кредитору, у зв`язку з чим за нею рахується заборгованість у розмірі 105 565 гривень 29 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 53 815 гривень 56 копійок, заборгованості по відсоткам 0 гривень, заборгованості по простроченій комісії 51 748 гривень 63 копійки, яку позивач прохає стягнути з останньої разом із витратами на судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

14 січня 2026 року дана справа надійшла на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра за підсудністю з Новокодацького районного суду міста Дніпра (а. с. 187).

Ухвалою суду від 16 січня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 191), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 1109/26-вих/2/204/1799/26 від 16 січня 2026 року (а. с. 192).

06 березня 2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідачки на позовну заяву (а. с. 196), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає, що ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» є неналежним позивачем, оскільки грошові кошти їй надавав банк, а не позивач. Вказує, що останній навіть не проводив з нею звірку суми заборгованості. При цьому, зазначає, що за вказаним кредитним договором нею сплачено 51 920 гривень.

30 березня 2026 року на адресу суду надійшли письмові заперечення представниці відповідачки адвокатки Годько І.О. (а. с. 213-216), в яких вона прохає суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, в запереченнях зазначає, що вимога позивача про стягнення заборгованості по простроченим комісіям у сумі 51 748 гривень 63 копійки є незаконною та необґрунтованою, оскільки умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка суперечить вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемною з моменту його укладання. Разом з цим, зазначає про те, що відповідачкою сплачено заборгованість у сумі 51 920 гривень, тоді як кредит нею брався на суму 50 000 гривень, а відтак вважає, що вона виконала всі свої зобов`язання перед банком, що до судового розгляду справи. З цих підстав прохає суду у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

31 березня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь представника позивача на відзив (а. с. 220- 224), в якій він зазначає про те, що відповідачкою було порушено процесуальний порядок подачі відзиву, оскільки вона не направила його копію позивачу.

В обґрунтування відповіді на відзив зазначає про те, що оскільки позивач не отримував відзиву, то він відповідно і не отримував долучених до нього відповідачкою платіжних доручень на підтвердження погашення нею заборгованості за вказаним кредитним договором, а відтак вказані докази не повинні прийматися судом до уваги. Вказує, що вимога про стягнення з відповідачки комісії є законною, оскільки стягнення такої передбачено умовами Кредитного договору (п. 1.2, 2.3). Крім того, вважає, що комісія за обслуговування кредиту є складовою загальних витрат за споживчим кредитом та відповідає вимогам ст. ст. 1 та 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому не може вважатися нікчемною. Стверджує, що при підписанні кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, в тому числі щодо комісії, а підписавши кредитний договір відповідачка засвідчила, що вона погоджується з усіма його умовами та зобов`язується їх виконувати. Вважає, що всі твердження та вимоги, викладені відповідачкою у відзиві на позовну заяву, зводяться виключно до намагань відповідачки уникнути відповідальності за невиконання взятих на себе договірних зобов`язань, а тому вони не можуть бути взяті судом до уваги. Прохає суд відзив відповідачки не приймати до уваги, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачкою 25 червня 2021 року укладено кредитний договір № 22034000518101, за умовами якого їй надано грошові кошти у сумі 50 000, строком на 60 місяців (кінцева дата повернення 25 червня 2026 року), на споживчі потреби, зі сплатою процентів 0,001 % річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості змінна відповідно до періоду.

27 жовтня 2022 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1/271020222 до вищевказаного кредитного договору (а. с. 47-50), за умовами якої сторони погодили, що сума строкової заборгованості за кредитним договором становить 53 815 гривень 56 копійок, а строк кредитування продовжено на 72 місяці до 25 жовтня 2028 року, при цьому розмір щомісячної комісії встановлено у розмірі 3,5 % від суми заборгованості.

Банк, взяті на себе зобов`язання, виконав у повному обсязі, та надав відповідачці кредитні кошти, натомість відповідачка зобов`язання належним чином за договором не виконала, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно з розрахунку заборгованості станом на 22 жовтня 2025 року (а. с. 36-41) становить 105 565 гривень 29 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 53 815 гривень 56 копійок, заборгованості по відсоткам 0 гривень, заборгованості по простроченій комісії 51 748 гривень 63 копійки.

Також судом встановлено, що 28 травня 2025 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» було укладено договір факторингу № 28/05/25/1 (а. с. 21-35), відповідно до якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно з додатком № 1.

Відповідно до вимог п. 6.2.2 вказаного договору факторингу права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Такий акт (а. с. 160-161), а також Акт приймання-передачі реєстру боржників (а. с. 163-171) підписаний сторонами 28 травня 2025 року.

Таким чином, ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 22034000518101 від 25 червня 2021 року, у сумі 105 565 гривень 29 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 53 815 гривень 56 копійок, заборгованості по відсоткам 0 гривень, заборгованості по простроченій комісії 51 748 гривень 63 копійки.

На підставі вказаного договору ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» є кредитором за зобов`язаннями ОСОБА_1

12 серпня 2025 року ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» направило відповідачці письмову вимогу про погашення заборгованості, яка залишилась без задоволення (а. с. 139).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

На підтвердження переходу права первісного кредитора за кредитним договором № 22034000518101 від 25 червня 2021 року позивачем надано суду договір факторингу № 28/05/25/1 від 28 травня 2025 року (а. с. 21-35), що був укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», Акт приймання-передачі прав вимоги (а. с. 160), Акт приймання-передачі реєстру боржників (а. с. 161), витяги з реєстру боржників (а. с. 163-171).

Таким чином, позивач є новим кредитором відповідачки за вищевказаним кредитним договором.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач прохав суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 22034000518101 від 25 червня 2021 року у сумі 105 565 гривень 29 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 53 815 гривень 56 копійок, заборгованості по відсоткам 0 гривень, заборгованості по простроченій комісії 51 748 гривень 63 копійки.

Водночас, суд вважає необхідним зазначити, що згідно з вимогами п. 1.2 копії договору № 22034000518101 від 25 червня 2021 року вбачається, що комісійна винагорода сплачується за послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, проте, з тексту договору не вбачається переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, які надаються відповідачу та за які позивачем встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Приписами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 зазначила наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Так, відповідно до вимог п. 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

В свою чергу, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до вимог ч. 1 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У договорі № 22034000518101 від 25 червня 2021 року відповідачка своїм підписом погодила комісію за обслуговування, проте банк не роз`яснив, за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідачки буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З огляду на викладене, зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд доходить висновку про те, що умови кредитного договору № 22034000518101 від 25 червня 2021 року про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому вимоги Банку про стягнення заборгованості з прострочених комісій за обслуговування кредиту станом на 22 жовтня 2025 року за цим кредитним договором у 51 748 гривень 63 копійки, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд зазначає, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що відповідачкою у період з 25 червня 2021 року по 28 травня 2025 року сплачено позивачу щомісячну комісію за обслуговування кредиту, за умовами, які визнані нікчемними, у сумі 43 424 гривні 06 копійок (а. с. 40), а відтак, зазначена сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості відповідачки по тілу кредиту.

Таким чином, заборгованість відповідачки перед позивачем за тілом кредиту по кредитному договору № 22034000518101 від 25 червня 2021 року становить 10 391 гривня 50 копійок, виходячи із розрахунку 53815, 56-43424,06.

З огляду на викладене суд доходить висновку про те, що вимоги позивача частково обґрунтовані, зокрема, в частині наявності заборгованості за тілом кредиту та підлягають задоволенню в цій частині, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 22034000518101 від 25 червня 2021 року у сумі 10 391 гривня 50 копійок.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 22034000518101 від 25 червня 2021 року у сумі 10 391 гривня 50 копійок, яка є заборгованістю по тілу кредиту.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 238 гривень 45 копійок, виходячи із розрахунку 2 422,4*(10391,5/105565,29).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5-Б, оф. 5; ЄДРПОУ 41904846) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» заборгованість за кредитним договором № 22034000518101 від 25 червня 2021 року у сумі 10 391 (десять тисяч триста дев`яносто одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок, яка є заборгованістю за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» судовий збір у сумі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 45 (сорок п`ять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна