Рішення № 13592422, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/31009.12.10

за позовом          приватного підприємства «Інтекс», м. Полтава

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Еко», м. Київ

про          стягнення 9640 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Самойленко Р.А, предст., дов. № 10 від 20.01.2010 року

від відповідача: Шевчук В.А., предст., дова. б/н від 26.10.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Інтекс»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»про стягнення 9640 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 24.09.2009 року по справі № 28/269, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 року по справі № 28/269 та Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2010 року по справі № 28/269 заборгованість відповідача за договором поставки № 2062К від 12.04.2006 р. станом на 06.05.2009 р. визнана в сумі 74 030,74 грн. (з урахуванням нереалізованого товару, який знаходився в магазинах відповідача на суму 113,77 грн.). Даними рішеннями з відповідача також стягнуто 2 157,81 грн. втрат від інфляції за період з лютого 2009 року по березень 2009 року та 494,97 грн. 3% річних за період з 14.02.2009 року по 05.05.2009 року. При цьому, позивач зазначає, що відповідач свої зобов’язання в повному обсязі виконав лише 03.08.2010 року перерахувавши заборгованість в розмірі 74030,74 грн., в зв’язку з чим, позивач просить суд з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача відсотки річних за період 06.05.2009 року –02.08.2010 року в розмірі 2756,02 грн. та втрати від інфляції за період квітень 2009 року –липень 2010 року в розмірі 6884,87 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2010 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 23.11.2010 року.

          Розгляд справи відкладався.

          Відповідач проти позову заперечував. В відзиві на позовну заяву зазначив, що в силу положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування та відсотки річних нерозривно пов’язані з сумою боргу і стягуються разом. Відповідач стверджує, що можливість стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних від простроченої суми окремо від суми заборгованості не передбачено чинним законодавством, а позивач не скористався своїм правом щодо збільшення позовних вимог при розгляді справи № 28/269, в зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача визначених сум за період з моменту винесення постанови апеляційною інстанцією у справі № 28/269 до 03.08.2010 року, тобто до моменту сплати боргу, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 09.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 28/269 від 24.09.2009 року частково задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Інтекс»(надалі по тексту ПП «Інтекс», позивач) та присуджено до стягнення на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»(надалі по тексту ТОВ «Еко», відповідач) між іншим 74030,74 грн. основного боргу, 494,97 грн. відсотків річних, 2157,81 грн. втрат від інфляції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 року та Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2010 року рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2009 року у визначеній частині залишено без змін.

Як убачається з матеріалів справи ПП «Інтекс»під час розгляду справи № 28/269 було заявлено вимоги в частині стягнення відсотків річних за період з 14.02.2009 року по 05.05.2009 року, а втрати від інфляції за період лютий 2009 року- березень 2009 року.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів сума заборгованості згідно рішення суду була погашена відповідачем 03.08.2010 року, в зв’язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків річних за період 06.05.2009 року по 02.08.2010 року, втрат від інфляції за період квітень 2009 року –липень 2010 року.

Факт порушення відповідачем грошового зобов’язання в частині сплати позивачу 74030,74 грн., а також правомірність нарахування на суму боргу відсотків річних та втрат від інфляції встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 24.09.2009 року

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому слід зазначити, що згідно зі статтями 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

В даному випадку суд вважає, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та в будь-якому випадку не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3 % річних від простроченої суми та оплату цих сум.

Суд вважає, що обов’язок боржника по виконанню судового рішення щодо сплати коштів не змінює суті простроченого зобов’язання боржника перед кредитором та не трансформує його в будь-яке інше зобов’язання ніж грошове, а лише підтверджує розмір заборгованості та правомірність вимог кредитора щодо її стягнення.

Крім того, слід зазначити, що жодна норма Цивільного кодексу України або будь-якого іншого закону не встановлює обмежень щодо нарахування відсотків річних та втрат від інфляції на суму простроченого грошового зобов’язання до його повного погашення та не ставить в залежність таку можливість від звернення кредитора до суду та прийняття судом рішення.

Суд не заперечує того, факту, що з моменту прийняття рішення про стягнення певних сум у боржника виникає обов’язок щодо його обов’язкового виконання, однак, обов’язок виконання судового рішення не підміняє собою обов’язок боржника розрахуватись з кредитором згідно умов укладених між ними договорів або з інших підстав. Прийняття рішення судом лише покладає на боржника додаткові зобов’язання, як то відшкодування судових витрат, сплату виконавчого збору в разі несвоєчасного виконання рішення, тощо, і жодним чином не впливає на права кредитора отримати від боржника кошти, нарахування яких прямо передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

В даному випадку суд вважає, що позивач має право нараховувати індекс інфляції і 3 % річних за весь період з моменту виникнення заборгованості до її погашення.

З урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Доводи відповідача не приймаються судом в силу викладених вище обставин.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення основної заборгованості у визначений період нарахування позивачем відповідних платежів не надав, заявленої суми не погасив.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 64, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Еко” (01103, м. Київ, проспект Науки,8, п/р 26001380658941 в Київській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк” МФО 321013, код ЄДРПОУ 32104254 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства „Інтекс” (36039, м. Полтава, вул. Чапаєва, 25, п/р 260043173 в АБ „Полтава –банк” МФО 331489, код ЄДРПОУ 31034726) 9640,89 грн. (дев’ять тисяч шістсот сорок гривень вісімдесят дев’ять копійок), з яких 2756,02 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривень дві копійки) відсотків річних, 6884,87 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят сім копійок) втрат від інфляції, а також 102 грн. (сто дві гривні) державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                      О. С. Копитова