Рішення № 135923505, 22.04.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18463/25

Провадження №2/523/2655/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

"22" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в поряду загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому посилаючись на п.2 ч.1 ст.164 СК України просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що у сторін по справі під час їх перебування у шлюбі народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу у 2023р. відповідач перестав цікавитися життям сина, займатися його вихованням, матеріальної допомаги не надає, не турбується про нього, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню. Малолітній ОСОБА_4 постійно проживає разом з нею, перебуває на повному її утриманні. Вважає, що позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 10.09.2025р. провадження у справі відкрито та призначений розгляд справи в загальному позовну провадженню.

29.12.2025р. до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 20.02.2026р. підготовче судове засідання закрито та призначений розгляд справи за участю сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити. В призначене судове засідання на 22.04.2026р. не з`явилися, направили заяву про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялись судові повістки про виклик за адресою місця реєстрації відповідача. Згідно поштового повідомлення відповідач за вказаною адресою відсутній, що вказує на його повідомлення про час та місце розгляду справи належним чином (п.4 ч.8 ст.128 ЦПК).

Орган опіки та піклування не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

За згодою позивача та її представника, в зв`язку з неповажною неявкою у судове засідання відповідача, ненадання відзиву на позовну заяву, розгляд справи проведений в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши позивача та її представника, допитавши свідків, дослідивши письмові доказі по справі, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 17.07.2020р. перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу у подружжя народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2023р. у справі № 523/3746/23, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був розірваний.

З того час та по сьогодні сторони проживають окремо один від одного. Малолітній ОСОБА_4 зареєстрований та проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.04.2023р. у справі № 523/1074/23, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуті аліменти, щомісячно, в розмірі 10000грн., до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_6 07.06.2023р. уклала шлюб з ОСОБА_7 та перейшла на прізвище чоловіка « ОСОБА_8 ».

Під час шлюбу у подружжя народилася дочка, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З представленої довідки з державної виконавчої служби від 18.07.2025р. та розрахунку заборгованості по аліментам слідує, що згідно виконавчого провадження № 71926222 з примусового виконання виконавчого листа № 523/1074/23 за ОСОБА_2 станом на 01.07.2025р. рахується заборгованість по аліментам перед ОСОБА_1 , в розмірі 300 000грн.

Наданою характеристикою від 22.07.2025р. з місця навчання ОСОБА_3 , зокрема з Одеської початкової школи №292 Одеської міської ради підтверджено, що малолітній ОСОБА_10 з 20.03.2025р. відвідує освітній заклад. Дитину щодня приводить мати ОСОБА_1 , яка постійно цікавиться успіхами сина, уважно ставиться до рекомендацій вихователів, активно й доброзичливо спілкується з батьківською громадою. Інформація про батька дитини, ОСОБА_2 , у закладі відсутня.

З представленого суду висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації ОМР № 01-05-8/1155вх від 18.12.2025р., вбачається, що орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитані у судовому засіданні свідки, кожна окремо, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , показали, що вихованням та утриманням малолітнього ОСОБА_13 займається його мати, ОСОБА_14 . Батька дитини, ОСОБА_2 вони жодного разу з дитиною не бачили.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків , вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Зібрані по справі докази вказують на те, що малолітній ОСОБА_4 з 2023року був залишений його батьком ОСОБА_2 на виховання його матері, ОСОБА_1 . З того часу ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не сплачує аліментів та не надає будь-якої іншої необхідної матеріальної допомоги, не проявляв щонайменшої батьківської турботи, ані усно, ані письмово з дитиною не спілкувався, його здоров`ям не цікавився та не цікавиться на теперішній час. Своїми діями нехтує обов`язками батька.

При таких обставинах пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, відповідача слід позбавити батьківських прав з підстав визначених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, що буде відповідати інтересам дитини.

При цьому суд констатує, що в даному випадку позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не призведе до відібрання сина у відповідача, оскільки малолітній ОСОБА_10 з 2023року з ним не проживає. Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між батьком та сином.

Також суд, вважає за необхідне зазначити, що на теперішній час малолітній ОСОБА_10 проживає з матір`ю, яка уклала шлюб з ОСОБА_7 від якого народила дитину, ОСОБА_15 . Отже, малолітні діти, у тому числі ОСОБА_10 , виховується не тільки матір`ю, а й вітчимом, якого, в силу свого віку, та за відсутності виховання його біологічним батьком, він сприймає, як рідного батька. За таких обставин, позбавлення батьківських прав відповідача буде мати легітимну мету та відповідати інтересам самої дитини.

Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК (стаття 169).

Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання сина відповідачем, свідомого нехтування ним своїми обов`язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (Пункт 1 статті 3)).

Згідно статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору в розмірі 1211,20грн.

Керуючись ст. ст. ст.12,13,76,141,259, 263-265,268, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20грн.

Відповідно до частини шостої статті 164 СК України, копію рішення суду в частині позбавлення батьківських прав, після набрання законної сили, надіслати до Пересипського у м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, ЄДРПОУ: 26303235, м. Одеса, пр. Доброволського, 106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в Одеський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 22 квітня 2026р.

Суддя