Рішення № 135922370, 15.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3784/23

Провадження № 2/487/240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 року м. Миколаїв Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування бепідставно отриманих активів, -

в с т а н о в и в:

27 червня 2023 року на надійшла цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування бепідставно отриманих активів. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ПрАТ «СГ «ТАС» (надалі - ПОЗИВАЧ) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AC 3395528. Забезпеченим ТЗ за Полісом є Ford Fiesta, д.н. НОМЕР_1 . 07.10.2014 року, приблизно о 23 годині 45 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки Ford Fiesta, д.н. д.н. НОМЕР_1 по проспекту Миру в районі перехрестя з проспектом Богоявленським (колишня назва проспект Жовтневий) у м. Миколаєві, під впливом пасажира ОСОБА_4 , який знаходився на задньому сидінні та смикнув за руль, здійснив наїзд на опору електромережі. Внаслідок ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні 16 жовтня 2014 року. По факту вищевказаної події було порушено кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150010000196 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях водія ОСОБА_3 . Враховуючи наявність Полісу, ОСОБА_2 та мати неповнолітнього на той час ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП. ПрАТ «СГ «ТАС» відмовив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що ДТП сталося внаслідок порушення пасажиром ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння п.5.5.2(г) та п.5.3( а) ПДР України, а відповідно до ст.37.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована, водія транспортного засобу або потерпілого спрямовані на настання страхового випадку. Не погоджуючись з рішенням ПрАТ «СГ «ТАС» про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом про стягнення страхового відшкодування з ПрАТ «СГ «ТАС». Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 страхове відшкодування по 58783 грн.15 коп. кожному та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1175,66 грн. На виконання приписів Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2019 року державним виконавцем Святошинського РВДВС у м. Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №61752880 щодо виплати ОСОБА_1 та № 61753834 щодо виплати ОСОБА_2 . Внаслідок цього Позивачем, на підставі зібраних документів складено Страхові акти № 03381/19/720 від 15.04.2020 року на суму 41216,85 грн. та № 03299/19/720 від 10.04.2020 року на суму 58783,15 грн., яка була виплачена в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 93088 від 13.04.2020 року та № 93962 від 16.04.2020 року. Не погоджуючись з Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2019 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» подало до Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу про скасування Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва. Миколаївським апеляційним судом скасовано Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2019 року та у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування відмовлено. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 58783,15 грн. безпідставно набутого майна; стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 41216,85 грн. безпідставно набутого майна; стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 2684,00 грн. судового збору.

30 червня 2025 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва скасоване заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2024 та призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.

Від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про слухання справи, до суду не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПрАТ «СГ «ТАС» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AC 3395528. Забезпеченим ТЗ за Полісом є Ford Fiesta, д.н. НОМЕР_1 .

07.10.2014 року, приблизно о 23 годині 45 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки Ford Fiesta, д.н. д.н. НОМЕР_1 по проспекту Миру в районі перехрестя з проспектом Богоявленським (колишня нахва проспект Жовтневий) у м. Миколаєві, під впливом пасажира ОСОБА_4 , який знаходився на задньому сидінні та смикнув за руль, здійснив наїзд на опору електромережі. Внаслідок ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні 16 жовтня 2014 року.

По факту вищевказаної події було порушено кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150010000196 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях водія ОСОБА_3 .

Враховуючи наявність Полісу, ОСОБА_2 та мати неповнолітнього на той час ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП.

ПрАТ «СГ «ТАС» відмовив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що ДТП сталося внаслідок порушення пасажиром ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння п.5.5.2(г) та п.5.3( а) ПДР України, а відповідно до ст.37.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована, водія транспортного засобу або потерпілого спрямовані на настання страхового випадку.

Не погоджуючись з рішенням ПрАТ «СГ «ТАС» про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом про стягнення страхового відшкодування з ПрАТ «СГ «ТАС».

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 страхове відшкодування по 58783 грн.15 коп. кожному та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1175,66 грн.

На виконання приписів Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2019 року державним виконавцем Святошинського РВДВС у м. Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №61752880 щодо виплати ОСОБА_1 та № 61753834 щодо виплати ОСОБА_2 .

Внаслідок цього Позивачем, на підставі зібраних документів складено Страхові акти № 03381/19/720 від 15.04.2020 року на суму 41216,85 грн. та № 03299/19/720 від 10.04.2020 року на суму 58783,15 грн., яка була виплачена в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 93088 від 13.04.2020 року та № 93962 від 16.04.2020 року.

Не погоджуючись з Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2019 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» подало до Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу про скасування Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва.

Миколаївським апеляційним судом скасовано Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2019 року та у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування відмовлено.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 ст. 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Водночас варто зауважити те, що вичерпний перелік підстав для звільнення особи від обов`язку повернути безпідставне набуте майно визначено статтею 1215 ЦК.

Згідно з п. 1 статті 1215 ЦК не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Сплачені позивачем кошти не є за своєю юридичною природою коштами, що можна віднести до переліку, визначеному у приведеній вище нормі, оскільки вони стосуються відшкодування шкоди майну третьої особи.

Такий висновок суду цілком збігається з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 04.10.2017 року, ухваленій у цивільній справі №753/23725/15-ц.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що стаття 1212 ЦК застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв`язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, як результат їх трансформації, слід зазначити наступне.

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Слід відзначити, що дійсно відбулася трансформація договірних відносин у сфері страхування, що регулюються Главою 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», оскільки в основі такої трансформації лежала помилка ПрАТ «СГ «ТАС» щодо обґрунтованості здійсненої виплати страхового відшкодування.

Подібний висновок зроблений в постанові Верховного суду від 06.02.2018 року в справі № 910/13192/17.

Представником відповідача Кірюхіним О.М. подано заяву, в якій зазначено про застосування строків позовної давності.

З приводу застосування строків позовної давності слід зазначити нааступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

У даному випадку переривання строку позовної давності не відбувалося.

Разом із тим, 30.03.2020 року Верховна Рада України прийняла Закон № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.

За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.

Відповідно п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, набрав чинності 02.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.

Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651, карантин скасовано.

За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.

З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02.04.2020 року, не є продовженими.

Крім того, відповідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 24.02.2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 року (з наступними змінами).

При цьому, з 02.04.2020 року строк позовної давності продовжився у зв`язку з карантином, а з 24.02.2022 року строк позовної давності зупинився у зв`язку з воєнним станом в Україні.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності за позовними вимогами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «СГ «ТАС» підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 625, 1212-1215 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування бепідставно отриманих активів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 58783,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 41216,85 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 2684,00 грн. судового збору

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", що знаходиться за адресою: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 65, ЄДРПОУ 30115243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Г. Нікітін