Ухвала суду № 135921016, 22.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6239/26

Провадження № 1-кс/638/1007/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваного ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділення №2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури сфері оборони ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню № 42023052210001598 від 12.12.2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Архангелівка Барвінківського району Харківської області, громадянина України, військовослужбовцю військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , на час вчинення злочину обіймав посаду старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні: «солдат», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

встановив:

22.04.2024р. слідчий відділення №2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023052210001598 від 12.12.2023.

В клопотанні зазначено, що відділенням № 2 СВ Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023052210001598, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У ході досудового розслідування, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та незаконно тимчасово ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості проходити військову службу, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14.04.2023 самовільно залишив район виконання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії поблизу міста Бахмут Донецької області, та до 21.04.2026 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин, самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

У зв`язку з чим, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

21 квітня 2026 в період часу з 08 год 00 хв по 09 год 00 хв проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході проведення обшуку було встановлено місцезнаходження ОСОБА_5

21 квітня 2026 року о 11 годині 25 хвилин безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21 квітня 2026 року об 12 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України вчасного не з`явлення з відпустки для лікування на службу без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_3 , вчинене в умовах воєнного стану.

Підозрюваний ОСОБА_5 під час проведення його допиту у якості підозрюваного згідно ст. 63 Конституції України відмовився від надання будь яких показань.

Причетність ОСОБА_5 , до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

-повідомленням командира ВЧ НОМЕР_1 про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України від 07.08.2023 року;

-актом службового розслідування від 11.07.2023 року за фактом нез`явлення вчасно на службу ОСОБА_5

-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , який підтвердив факт неприбуття до військової частини ОСОБА_5 .

-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який підтвердив факт неприбуття до військової частини ОСОБА_5 .

-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який підтвердив факт неприбуття до військової частини ОСОБА_5 .

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , який підтвердив факт неприбуття до військової частини ОСОБА_5 .

-іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Водночас в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , раніше не судимий, однак вказані факти недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов`язків покладених на підозрюваного, у тому числі щодо забезпечення його явки до суду та правоохоронних органів, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочину, який йому інкримінується, та не став для нього стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування його від правосуддя. А тому ОСОБА_5 , усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, здійснювати вплив на свідків, командування військової частини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років, що вказує на підвищенну суспільну небезпеку як самого діяння та і особи обвинуваченого.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 являється військовослужбовцем, місцезнаходження військової частини, в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.

Водночас, враховуючи воєнний стан в державі, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 може перейти на бік ворога та передати інформацію про наявність та місцезнаходження військової техніки а також живої сили військової частини з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Крім того підозрюваний ОСОБА_5 , вчиняючи вказаний злочин підірвав боєготовність та боєздатність особового складу військової частини.

- п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Крім цього останній може продовжити вчиняти злочин у якому підозрюється.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_5 може чинити тиск на свідків.

Водночас, військовослужбовці військової частини, озброєні штатною та груповою зброєю і боєприпасами, що сприяє безперешкодному доступу до них з боку ОСОБА_5 , який, на теперішній час, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та може використати зброю з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або скоїти новий злочин із застосуванням зброї.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), м`якість застосування якого створить в очах суспільства та інших військовослужбовців уяву безкарність та свавілля.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, ОСОБА_5 , є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини не зверталися із письмовим зобов`язанням щодо поручительства та виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що підстав для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту, немає, оскільки ОСОБА_5 , незважаючи на наявність у нього постійного місця проживання, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину. Тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , обставини, за яких він був скоєний, вказують на існування цілком реальних ризиків, що застосування до підозрюваного іншого, окрім як тримання під вартою, запобіжного заходу надасть йому можливість впливати на свідків, експертів.

Крім того, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зазначені ризики та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.

З метою запобігання вищевказаним ризикам необхідно обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_5 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_5 , для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Крім цього, слід звернути увагу, що тяжкість вчинення вказаного злочину викликає саме ту реакцію суспільства і наслідки, що, застосування до ОСОБА_5 , менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_5 , перебуваючи на волі або при обранні судом стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі не буде позбавлений можливості чинити тиск на свідків, які вже надали органу досудового розслідування викриваючи показання та брали участь у проведенні слідчих дій, з метою змусити їх відмовитись від цих показань в суді. Запобігання настання вказаним ризикам без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є неможливим.

У разі обрання судом стосовно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_5 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).

В свою чергу, це створить в очах військовослужбовців уяву безкарність та свавілля, а в очах суспільства уяву неспроможність правоохоронних органів захистити пересічних громадян.

Враховуючи викладене, в ході досудового розслідування встановлено наявність вищевказаних ризиків, таким чином, з метою забезпечення належного проведення усіх необхідних процесуальних дій для забезпечення повного, всебічного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, наявна обґрунтована необхідність щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.

Так, в разі застосування до ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з позбавленням волі, таких як застава, особиста порука, особисте зобов`язання, домашній арешт сторона обвинувачення не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків, понятих з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки в судові засідання та до органу досудового розслідування по справі за надуманими приводами, в тому числі і тимчасової непрацездатності. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування.

Таким чином, встановлена наявність ризиків, які дають достатні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, а також підстави вважати що вказаним у клопотанні ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засідання прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Захисник заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи на те, що підстав застосовувати такого запобіжний захід не має, всі ризики надумані, просила суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрюваний підтримав свого захисника.

Вислухавши міркування сторін кримінального провадження, дослідивши надані докази, слідчий суддя доходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. Водночас, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК України).

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; (2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; (3) вік та стан здоров`я підозрюваного; (4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; (5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; (6) репутацію підозрюваного; (7) майновий стан підозрюваного; (8) наявність судимостей у підозрюваного; (9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; (10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; (11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Такі ризики підтверджуються тяжкістю передбаченого покарання за яким ОСОБА_5 повідомлено про підозру.

Тобто, слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, наведених прокурором у клопотанні.

Підозрюваний в судовому засіданні не спростовував подію кримінального правопорушення, а навпаки, визнав свою провину.

З урахуванням викладеного, при вирішенні питання обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, дані про особу підозрюваного, вважає, що застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Така ступінь втручання у права підозрюваного виправдана завданнями кримінального провадження, до яких належить захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Щодо клопотання захисника та його доводів суд ставиться критично, адже жодного наведеного доводу останній не підтвердив.

Крім того, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України - в розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 64 180 (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят) гривень грн.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 211, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання слідчого відділення №2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури сфері оборони ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42023052210001598 від 12.12.2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 19 червня 2026 року включно.

Встановити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у розмірі 64 180 (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною особою на наступні реквізити одержувач ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674 , МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу застава згідно КПК по справі №638/3289/26, від__, за (ПІБ)_______(Шевченківський районний суд м.Харкова)).

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися такою особою, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися з місця несення військової служби без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, експертами з приводу кримінального провадження.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк не більше двох місяців.

В разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1