Вирок № 135919450, 23.04.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/1014/25

Провадження №: 1-кп/332/145/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Заводського районного суду м. Запоріжжя у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2024 за № 22025080000000119, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Орськ, Оренбургської області, Російської Федерації, офіційно непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який не є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження відповідно до ст. 480 КПК України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

встановив:

Конституцією України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

За загальновідомим фактом, в порушення норм міжнародного права, приблизно о 5 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року підрозділи збройних сил та інших збройних формувань РФ на виконання наказів вищого військового та політичного керівництва РФ шодо розв`язання агресивної війни та воєнного конфлікту проти України, із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, вторглись на територію суверенної України через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснити військову окупацію частин території суверенної України, у тому числі м. Василівка Запорізької області.

З метою відсічі військовій агресії РФ 24.02.2022 Указами Президента України у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затверджених Верховною радою України.

Починаючи з 26.02.2022 територія м. Василівка Василівської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області тимчасово окуповано збройними формуваннями держави-агресора Російської Федерації, що визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій aбo які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 06 грудня 2022 року», та в подальшому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 року № 309 (зі змінами) Василівську міську територіальну громаду Василівського району Запорізької області віднесено до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), що у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022) є незаконним і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Після остаточної військової окупації міста Василівка Василівського району Запорізької області, представниками збройних формувань Російської Федерації узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади, шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади.

В подальшому представниками зф держави-агресора рф, на території Василівської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області, після повномасштабного вторгнення та тимчасової окупації даної території, за підтримки місцевих колаборантів та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення, на території м. Василівка Василівського району Запорізької області створено незаконний орган влади, окупаційну адміністрацію держави-агресора рф мовою оригіналу - «Военно-гражданская администрация г. Васильевка Васильевского района Запорожской области».

В подальшому представниками зф держави-агресора рф, на території Василівської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області, після повномасштабного вторгнення та тимчасової окупації даної території, за підтримки місцевих колаборантів та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення, на території м. Василівка Василівського району Запорізької області створено незаконний орган влади, окупаційну адміністрацію держави-агресора рф мовою оригіналу - «военно-гражданская администрация города васильевка» із місцем розташування: Запорізька область, Василівського району м. Василівка бульвар Центральний, буд. 1.

Між тим, громадянин України ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 серпня 2022 року, будучи проросійськи налаштованою особою, діючи умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої представниками збройних формувань держави-агресора рф, перебуваючи у м. Василівка Василівського району Запорізької області, територія якого з 26.02.2022 по час повідомлення про підозру є тимчасово окупованою представниками збройних формувань держави-агресора рф територією Запорізької області, усвідомлюючи протиправність своїх дій, прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної влади держави-агресора рф та добровільно зайняв посаду, пов?язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій - «начальник відділу» в структурному підрозділі окупаційної адміністрації держави-агресора рф, мовою оригіналу - «начальник отдела архитектуры и градостроительства администрации города Васильевка», який розташований за адресою: Запорізька область, м. Василівка бульвар Центральний, буд. 1, а після реорганізації вказаного незаконного органу влади відповідно до російського законодавства у грудні 2022 року,продовжив вчинення кримінального правопорушення та зайняв керівну посаду, пов?язану із виконаням організаційно-розпорядчих функцій, мовою оригіналу - «Заведующий отдела архитектуры и градостроительства Васильевского округа».

У подальшому, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді, мовою оригіналу -«заведующий отдела архитектуры и градостроительства Васильевского округа», яка пов?язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, в органі, створеному окупаційною адміністрацією держави-агресора рф на тимчасово окупованій території м. Василівка Василівського району Запорізької області, спираючись на власні політичні переконання, підтримуючи окупаційну владу та ідеологію держави-агресора здійснює організаційно-розпорядчу діяльність в межах своїх посадових повноважень на користь окупаційної влади.

Організовував забудови територій на замовлення місцевих адміністративних утворень, що були підконтрольні окупаційній владі, сприяючи таким чином закріпленню контролю агресора над регіоном. Забезпечував контроль і погодження проєктів із місцевою адміністрацією, виконуючи їхні розпорядження і сприяючи зміцненню незаконної влади окупанта. Взаємодіяв із громадськістю та проводив консультації з метою легітимізації діяльності окупаційних структур, зокрема шляхом участі у розробці правил і документів, які регулювали діяльність інших органів окупаційної адміністрації.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади, пов?язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, з врахуванням того, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалось у спеціальному провадженні згідно з ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2025 (а.с. 90-91т. 1), тому ухвалою суду від 26.05.2025 прийнято рішення про здійснення відкритого спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні (а.с. 103-104 т. 1) та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.

У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_6 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_6 до слідчого (прокурора), суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя (а.с.73-101 т.1).

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомлений мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самому захисника; в) бути засудженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року; «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року; «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року; «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року; «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року; «Меденіца проти Швейцарії» від 14 червня 2001 року; «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року; «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року висвітлено пункт про здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого в аспекті вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право кожного на справедливий суд, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього судове провадження; якщо він згодом може домогтися ухвалення нового судового рішення за його участі, в якому містилася б оцінка обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень, а також під час дотримання інших гарантій його конвенціальних прав. Це свідчить про те, що здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого не суперечить вимогам цього нормативно-правового акта міжнародного значення.

Натомість, ОСОБА_6 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

Таким чином ОСОБА_6 , в силу п. 3 ч. 3 ст. 323 КПК України, обізнаний, тобто повинен був знати, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, втім до слідчого та у судові засідання жодного разу не з`явився.

Про причини неявки суду не повідомив, можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції «ВКЗ» поза межами приміщення суду не скористався

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_6 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Крім того, інтереси обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому процесі належно і якісно були представлені захисником ОСОБА_5 , який був забезпечений державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до постанови про призначення захисника (а.с.79-80 т.1).

Отже, судом виконаний обов`язок вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення обвинуваченому у колабораційній діяльності ОСОБА_6 права на кваліфікований захист, у тому числі і призначення захисника, який би надавав практичну юридичну допомогу ефективно, оскільки такий захист не може бути ілюзорним заради «видимості судового процесу», що є одним із основоположних елементів справедливого розгляду, на що неодноразово наголошував і наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Крім того, захисник ОСОБА_5 під час судового провадження перед початком кожного судового засідання повідомляв суд про те, що ним не вдалося встановити будь-який зв`язок зі своїм підзахисним - обвинуваченим ОСОБА_6 і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас захисник ОСОБА_5 належним чином брав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні та необхідності закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме через не встановлення достатніх доказів доведення винуватості особи в суді і вичерпаності можливостей їх отримати.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Орськ, Оренбургської області, Російської Федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Нововодолазьким МРВ ГУМВС України в Харківській області 23.10.2010, що підтверджується копією особової картки, долученою до матеріалів справи (а.с. 21 т.2).

Отже, обвинувачений ОСОБА_6 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Також судом приймається до уваги те, що загальновідомими обставинами є те, що 24.02.2022 збройні сили Російської Федерації вторглись на визнану міжнародним співтовариством територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі і м.Василівка, Василівського району Запорізької області.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому дія якого неодноразово продовжувалась, і який продовжує існувати станом на час ухвалення цього вироку.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон № 1207-VII), тимчасово окупована рф територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022, який є чинним станом на час ухвалення цього вироку, Василівська міска територіальна громада Василівського району Запорізької оласті віднесена до тимчасово окупованих територій України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідка, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України підтверджується такими доказами:

Відповіддю Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, щодо документування ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортом громадянина України (а.с. 21 т.2);

Протоколом від 01.08.2024 слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_7 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) - зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме відомостей з мобільного додатку «Telegram», який зареєстрований на абонентський номер телефону оператора мобільного зв?язку « НОМЕР_2 », під обліковим записом з ім?ям « ОСОБА_8 », що належить та яким особисто користується громадянин України ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до отриманої інформації із з мобільного додатку «Telegram», який зареєстрований на абонентський номер телефону оператора мобільного зв?язку « НОМЕР_2 » встановленні неоднаразові факти з`єднання з іншими абонентськими номерами та листування у чатах, в ході якої з абонентом під обліковим записом з ім?ям « ОСОБА_8 » надсилались у вкладеннях, в тому числі, документи щодо здійснення архітектурно-будівельної діяльності пов?язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в структурному підрозділі окупаційної адміністрації держави-агресора рф за підписом ОСОБА_6 , який в цих документах зазначений, мовою оригіналу - «начальник отдела архитектуры и градостроительства администрации города Васильевка» та додатком до цього протоколу огляду - оптичним носієм інформації - диском «DVD-R» із пояснювальним записом ( а.с. 46-67 т. 2);

Протоколом від 18.10.2024 слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_7 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) - зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем - відомостей з облікового запису електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка перебуває у користуванні громадянки України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка займає посадув структурному підрозділі окупаційної адміністрації держави-агресора рф, а саме посаду завідуючої відділу фінансів «ВЦА міста Василівка». Відповідно до отриманої інформації встановлені неоднаразові факти надсилання з зазначеної електронної поштової скринькі бухгалтерських документів іншим користувачам щодо нарахування заробітної плати співробітникам підрозділу окупаційної адміністрації, серед яких виявлений ОСОБА_6 , який в цих документах зазначений, мовою оригіналу - «начальник отдела архитектуры и градостроительства администрации города Васильевка» » та додатком до цього протоколу огляду - оптичним носієм інформації - диском «DVD-R» із пояснювальним записом ( а.с. 78-114 т. 2);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 22.05.2024, згідно зі змістом якого свідок ОСОБА_10 за фотознімками впізнав ОСОБА_6 , як місцевого мешканця, який з листопада 2022 року перебуває на тимчасово окупованій території м. Василівка Запорізької області. (а.с. 155-158 т. 1);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 23.05.2024, згідно зі змістом якого свідок ОСОБА_11 за фотознімками впізнал ОСОБА_6 , як місцевого мешканця, який з листопада 2022 року перебуває на тимчасово окупованій території м. Василівка Запорізької області. (а.с. 159-162 т. 1);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 24.05.2024, згідно зі змістом якого свідок ОСОБА_12 за фотознімками впізнав ОСОБА_6 , як місцевого мешканця, який з листопада 2022 року перебуває на тимчасово окупованій території м. Василівка Запорізької області. (а.с. 163-166 т. 1);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 28.05.2024, згідно зі змістом якого свідок ОСОБА_13 за фотознімками впізнав ОСОБА_6 , як місцевого мешканця, який з листопада 2022 року перебуває на тимчасово окупованій території м. Василівка Запорізької області. (а.с. 167-170 т. 1);

Крім того, стороною обвинувачення для допиту у судовому засіданні були заявлені свідки.

Так, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначила, що вона мешкала у м. Василівка до його окупації. Після окупації свідок неоднаразово бачила ОСОБА_6 у м. Василівка біля окупаційної адміністрації. За словами свідка, місцеві мешканці знали ОСОБА_6 як особу, яка вирішує питання щодо архітектурно-будівельних робіт в окупаційній адміністрації так як він безпосередньо працює там та займає керівну посаду.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 зазначила, що до окупації м. Василівка місцеві мещканці знали ОСОБА_15 як приватного підприємця, який займається питаннями архітектурно-будівельних робіт, про це знала і сама свідок. Свідок покинула м. Василівка після окупації 05.03.2022, проте зберігала зв`язок зі знайомими, які залишились у м. Василівка та також отримувала інформацію про життя міста Василівка із телеграмм-каналу створеному окупаційною адміністрацією. Саме з цих джерел свідку стало відомо, що ОСОБА_15 зайняв керівну посаду в окупаційній адміністрації пов`язану з архітектурно-будівельними роботами. Окремо свідок зазначила, що зі слів місцевих мешканців лише після окупації ОСОБА_15 почав відкрито висловлювати проросійські погляди, хоча до окупації таких поглядів не проявляв.

Від допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 сторона обвинувачення відмовилась.

Інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту, які були вільними у використані своїх прав у межах та спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, на думку суду вказані вище та досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено відомості, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 , а також досліджені такі процесуальні документи:

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025080000000119 від 24.01.2025 (а.с. 60 т.1);

Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження від 24.01.2025 (а.с. 62-65 т.1);

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023080000001647 від 02.10.2023 (а.с. 66-67 т.1);

Повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 15.01.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України (а.с. 68-72 т. 1);

Постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні №22025080000000119 від 06.08.2025 (а.с. 111-112 т. 1);

Постанова про створення групи слідчих у кримінальному провадженні №22025080000000119 від 24.01.2025 (а.с. 138-139 т. 1);

Постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №22025080000000119 від 24.01.2025 (а.с. 140-141 т. 1);

Постанова про створення групи слідчих у кримінальному провадженні №22023080000001647 від 02.10.2023 (а.с. 144-145 т. 1);

Постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №22023080000001647від 08.10.2023 (а.с. 146-147 т. 1);

Постанова про зміну групи слідчих у кримінальному провадженні №22023080000001647 від 08.01.2025 (а.с. 148-149 т. 1);

Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2025 про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави (а.с. 177-180 т. 1);

Постанова про залучення спеціаліста від 11.02.2025 (а.с. 182-184 т. 1);

Постанова про залучення спеціаліста від 11.02.2025 (а.с. 205-207 т.1);

Постанова про залучення спеціаліста від 11.02.2025 (а.с. 227-29 т.1);

Постанова про залучення спеціаліста від 11.02.2025 (а.с. 249-251 т.1);

Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2025 про арешт майна ОСОБА_6 (а.с. 18-20 т. 2);

Ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 23.07.2024, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: зняття інформації з електронних інформаційних систем (а.с. 42-44 т. 2);

Ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 12.02.2025, якою надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні №22025080000000119 за підозрою ОСОБА_6 матеріалів мкримінального провадження №22023080000001647 (а.с. 71 т. 2).

Ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 09.10.2023, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, пов`язаної з втручанням у приватне спілкування (а.с. 76-77 т. 2);

Відповідь УДМС України в Запорізькій області відповідно до якої ОСОБА_6 є громадянином України та документований паспортом номер НОМЕР_3 , виданим 23.10.2010 Нововодолазьким МРВ ГУМВС України в Харківській області (а.с. 21 т. 2);

Вимога від 26.09.2023 до УІАЗ ГУНП в Запорізькій області щодо наявності у ОСОБА_6 судимостей (а.с. 22-23 т. 2);

Відповідь КНП «ОКЗПНДтаСЗХ» З0Р відповідно до якої ОСОБА_6 у даному закладі на обліку не знаходиться (а.с.26 т.2);

Відомості з державного реєстру актів цивільного стану щодо сімейного стану ОСОБА_6 (а.с. 27 т. 2);

Суд зазначає, що відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, а також містять дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 .

Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи міг обмовити ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині.

Фактичні дані, що містяться у протоколах оглядів телеграм-каналів, сторінок Інтернет мережі, які з урахуванням відсутності доказів, що підривають довіру до них, узгоджуються із встановленими судом обставинами вчинення кримінального правопорушення.

Проведення огляду інформації, яка містилася у відкритому доступі, її хід і результати фіксувалися у відповідному протоколі огляду. Під час проведення дослідження відображалась хронологічна послідовність зберігання інформації та доказів, а також з метою встановлення належної системи цифрового збереження, була виготовлена доказова копія електронного документа, яка була збережена на окремий носій інформації, який, своєю чергою, долучений до матеріалів кримінального провадження.

Дані з відкритих джерел узгоджуються із показами свідків, за участю яких під час досудового розслідування були проведені та складені протоколи оглядів та протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, а також із показаннями, які ці ж свідки надали під час судового засідання.

В зв`язку чим суд критично ставиться до твердження захисника щодо відсудності достатності доказів вчинення ОСОБА_6 протиправних дій.

При цьому, в матеріалах провадження відсутні будь-які об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 , вчинив інкриміновані цому протиправні дії, перебуваючи під безпосереднім психічним впливом або фізичним примусом, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувало йому чи його рідним, або суспільним інтересам чи інтересам держави.

За таких обставин, суд доходить висновку, що обвинувачення є доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов?язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, суд відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке віднесено тяжких злочинів. Виходячи з даних про особу обвинуваченого, останній раніше не судимий, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, малолітнх або неповнолітніх дітей не має.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільне значення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 , основне покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України також передбачено додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_6 скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми протиправними діями фактично сприяв державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позавлення волі з позбавлення права обіймати посади саме в органах державної влади України та місцевого самоврядування з конфіскацією майна.

Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави. Отже, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід слід залишити без змін.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, то строк відбування ним покарання слід рахувати з часу фактичного затримання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2025 було накладено арешт на майно ОСОБА_6 .

З огляду на те що суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання з конфіскацією майна, то підстави для скасування арешту з майна засудженого відсутні.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати по справі відсутні, речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 65-67, ч. 5 ст. 111-1 КК України, ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, а саме посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання та початку реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 залишити без змін.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_6 залишити без змін до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації майна.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Роз`яснити учасникам судового провадження право обвинуваченого подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1