Рішення № 135918515, 29.01.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2783/25

2/405/807/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

при секретарі: Дятел О.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури. В обґрунтування позову вказав, що 21.04.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області відносно нього, як працівника УСБУ в Кіровоградській області, було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України. 30.09.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області також було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, яку було об`єднано з кримінальною справою № 80-1098. Зазначив, що в подальшому, вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року апеляційна скарга прокурора на даний вирок залишено без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції без змін. Ухвалою Верховного Суду в справі від 23.02.2022 року дані вирок та ухвала залишені без змін, а тому він вважається повністю реабілітований у пред`явленому обвинуваченні та виправданий за ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів. В даному кримінальному проваджені його було незаконно притягнуто як обвинуваченого, мали місце незаконне взяття і тримання під вартою, незаконне проведення в ході розслідування кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконне накладення арешту на майно, інші процесуальні дії, що обмежують права громадян. Вказав, що він перебував у статусі обвинуваченого та підсудного з моменту затримання 23.04.2009 року по 23.06.2021 року, тобто 12 років 02 місяці 02 дні.

Вказав, що затримання позивача мало широкий розголос (неодноразові публікації в пресі та на телебаченні), всі його друзі та знайомі відмовились спілкуватись з членами його сім`ї та його близькими родичами. Причиною відмови в спілкуванні було те, що він був затриманим та відносно нього порушено кримінальну справу. Навіть його товариші та колеги по службі відмовились спілкуватись з його сім`єю, заборонили своїм дітям спілкуватись з його дітьми. Ці обставини були відомі позивачу відомі, він дуже хвилювався за подальшу долю сім`ї, яка залишилась без допомоги та підтримки, за долю сина підлітка, який залишився без друзів та без батька. Матеріальне забезпечення сім`ї та його неповнолітньої дитини в зв`язку з моїм перебуванням під вартою значно погіршилось, оскільки основним доходом сім`ї була його заробітна плата. Після того, як він вийшов із СІЗО, його сім`я розпалась, оскільки дружина припинила з ним сімейні відносини в зв`язку з його притягненням до кримінальної відповідальності. Зазначив він з 1993 року служив в СБ України, мав великі досягнення, неодноразово заохочувався відзнаками керівництва Управління та Служби безпеки України, отримував цінні подарунки, грошові премії, подяки. Однак внаслідок незаконного звинувачення у вчиненні злочину його було звільнено з органів СБ України. Зазначені обставини, незаконне звинувачення у вчиненні позивачем злочинів завдали йому величезних моральних втрат; підірвали його віру в справедливість; показали, що навіть досягнення та чесна служба не мають ніякого значення, коли особу незаконно звинувачують у вчиненні злочину. Більш того, він розумів, що після таких обставин він ніколи не зможе більше служити державі. Всі ці обставини призвели до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших зазначених негативних наслідків морального характеру. За таких обставин просить стягнути з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням як обвинуваченого у розмірі 2 337 060,66 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

13.06.2025 року представник відповідача Державної казначейської служби України подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що матеріали справи не містять належних доказів про відповідні висновки суду (вирок або інше рішення суду) щодо факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в межах кримінальної справи № 80-1098. Також при визначені розміру моральної шкоди позивачем також значно завищено суму відшкодування шкоди, порівняно з відповідним мінімальним розміром встановленим вищезазначеним Законом та не вказано обґрунтованого розрахунку зазначеного ним розміру моральної шкоди. При вирішенні справи слід також врахувати, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.01.2025 року у справі № 405/2188/23, зміненого постановою Кропивницького апеляційного суду від 03.04.2025, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1 500 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок перебування під вартою в межах кримінальної справи № 80-1098. Зазначив, що казначейство, згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.

10.07.2025 року представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури подала до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала та вказала, що позивач уже звертався до суду з аналогічним позовом з приводу спору про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 405/2188/23), та рішенням суду з держави на його користь було стягнуто 1500000 грн. Тому, позивач вже реалізував своє право на відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивач не надав достатніх доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, обрахунку заявленого розміру моральної шкоди, порушення нормальних життєвих зв`язків та додаткових зусиль для організації свого життя. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 06.11.2025 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. 29.01.2026 року подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі.

Представник Кіровоградської обласної прокуратури Правденко Ю.В. 06.11.2025 року в судовому засіданні позов не визнала повністю, та посилаючись на зазначені у відзиві заперечення просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення позивача та представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБ України з грудня 1993 року та неодноразово заохочувався за досягнення, зокрема 6 разів грошовими коштами, 3 рази подяками, грамотою, цінним подарунком, 4 відомчими відзнаками, що підтверджується листом Управління СБ України в Кіровоградській області від 27.04.2009 року № 1232 (а.с. 55-56).

21.04.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О. відносно позивача ОСОБА_1 , як працівника УСБУ в Кіровоградській області, було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 45-46).

30.09.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О. відносно позивача ОСОБА_1 , як працівника УСБУ в Кіровоградській області, було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 255 КК України, яку було об`єднано з кримінальною справою № 80-1098 (а.с. 43-44, 57-58).

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України в редакції від 10.11.2015 року у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів (а.с. 28-33).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року апеляційна скарга прокурора на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року залишено без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції без змін (а.с. 34-40).

Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в справі № 1-317/11 (провадження № 51-5924км20) від 23.02.2022 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року та ухвала Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року залишені без змін, а касаційна скарга прокурора - без задоволення (а.с. 41-42).

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року в справі № 1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність н6астає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18.

Відтак, ОСОБА_1 перебував у статусі обвинуваченого та підсудного з моменту затримання 23.04.2009 року по 23.06.2021 року (набрання виправдувальним вироком законної сили), тобто 12 років 02 місяці 02 дні, з яких утримувався під вартою та перебував в умовах ізоляції від суспільства з 21.04.2009 року по 29.12.2011 року.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина, а також незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Частинами п`ятою та шостою статті 4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Стаття 13 цього Закону встановлює, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто цим Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок про те, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Вказаний закон визначає мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Суд вважає, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача та тривалий (більше 12 років) судовий розгляд відповідної кримінальної справи, за наслідками якого позивача виправдано, спричинили позивачу душевні страждання, психологічне напруження, переживання, розчарування, психологічний стрес та відчуття невизначеності, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього вжиття додаткових зусиль для організації свого життя, тобто заподіяли йому моральну шкоду.

Водночас, суд враховує, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.01.2025 року у справі № 405/2188/23, зміненим постановою Кропивницького апеляційного суду від 03.04.2025 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 500 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок перебування під вартою в межах кримінальної справи № 80-1098, у період з 21.04.2009 року по 29.12.2011 року (а.с. 135-142, 143-155). Звертаючись до суду з позовом у справі № 405/2188/23, ОСОБА_1 посилався на те, йому було заподіяно моральної шкоди внаслідок незаконного взяття та тримання під вартою, утримання протягом тривалого часу в місцях попереднього ув`язнення (умовах ізоляції) в період з 21.04.2009 року по 29.12.2011 року.

Тому, строк незаконного перебування ОСОБА_1 під вартою по обвинуваченню у вчиненні злочинів, який становить 32 місяця та 9 днів, судом не враховується при визначенні моральної шкоди у даній справі.

Відтак, моральна шкода у даній справі повинна обраховуватися за період перебування позивача під слідством та судом без строку перебування ОСОБА_1 під вартою, а саме 12 років 02 місяці 02 дні (146 місяців 02 дні) 2 роки 08 місяців 09 днів (32 місяці 09 днів)) = 9 років 5 місяців 23 днів (113 місяців 23 дні).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», який чинний на момент ухвалення рішення, встановлено розмір мінімальної заробітної плати в розмірі 8647 грн.

Таким чином, мінімальна сума компенсації моральної (немайнової) шкоди становить 113 місяців 23 дні х 8647 грн. = 983682,72 грн.

Незаконне обмеження громадянських прав і свобод у період перебування позивача під слідством та судом були вкрай стресовою (психотравмуючою) ситуацією, викликали значні негативні переживання: обурення, приниження, сорому, тривалої емоційної напруги, тривоги, невизначеності, необхідності виправдовуватись та доводити свою невинність в інкримінованих діяннях, втрати можливостей повної самореалізації, приниження його честі та гідності, сприяли суттєвому зниженню авторитету серед оточуючих, поваги та доброзичливого ставлення. Тривалий час перебування позивача під слідством та судом був позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати себе у професійному житті, безпідставність чого особливо принижувала його людську гідність.

Відтак, беручи до уваги характер (обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів) та тривалість вимушених змін у житті позивача (здійснення кримінального провадження в цілому більше 12 років), глибину душевних страждань, шкоду діловій репутації позивача (правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався позивач, пов`язане із його службовою діяльністю), заподіяних позивачу внаслідок кримінального провадження, що призвело до погіршення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань в тому числі у професійній сфері, погіршення відносин з оточуючими людьми, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, характер немайнових втрат та можливість їх відновлення та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та враховує моральні страждання, які зазнав позивач внаслідок перебування під слідством та судом, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури задовольнити частково.

Стягнути із держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького В.В. Драний