Рішення № 135918471, 22.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12952/25

Провадження № 2/201/1184/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ОК «ЖБК № 3» створено 30.06.1976р., діє на підставі статуту ОК «ЖБК № 3», затвердженого загальними зборами ОК «ЖБК № 3» (протокол № 2 від 11.07.2019р.), яким закріплені обов`язки кооперативу щодо експлуатації і ремонту належного йому жилого будинку (будинків) та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Підпунктом 3 пункту 12.1 Статуту закріплено обов`язок члена кооперативу своєчасно вносити платежі на експлуатацію і ремонт житлового будинку, утримання прибудинкової території та плату за комунальні послуги. Правління Кооперативу, згідно з пп. 10, 11 п. 14.6 Статуту, зобов`язане контролювати надходження платежів та вживати заходів до стягнення заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач свої обов`язки щодо сплати за житлово-комунальних послуг не виконує, в наслідок чого утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2021 року по вересень 2025 року у розмірі 58 493,76 грн., з яких: 37 051,64 грн. заборгованість за опалення; 2 451,54 грн. заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі; 76,86 грн. заборгованість за вивіз сміття; 18 913,73 грн. заборгованість за утримання будинку.

Також позивач здійснив розрахунок боргу відповідача з урахуванням положень ст.625 ЦК України, відповідно до якого: розмір інфляційних втрат складає 12 154,67 грн.; 3% річних складає 114,70 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК № 3» заборгованість за житлово-комунальні послуги у 58 493,76 грн., інфляційні втрати 12 154,67 грн.; 3% річних 114,70 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористався.

Рух справи.

16.10.2025р. ОК «ЖБК № 3» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (а.с. 1-5).

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 23.12.2025р. відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні без виклику сторін (а.с. 70).

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 двічі повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання поштової кореспонденції на підтверджену адресу місця його реєстрації, конверти, якими направлялась поштова кореспонденція повернулись до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 30.06.1976р. створений Обслуговуючий кооператив «Житлово будівельний кооператив №3», про що свідчить запис в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 16).

Загальними зборами ОК «ЖБК № 3» (протокол № 2 від 11.07.2019р.) затверджений Статут ОК «ЖБК № 3» (а.с. 58-66). Вказане рішення ніким не оскаржене.

Пунктом 3.1 Статуту ОК «ЖБК № 3» визначено, що кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків) за власні кошти кооперативу, за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Згідно із п. 5.5 Статуту кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому жилого будинку (будинків) та утримання придомової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Плата за користування тепловою й електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією в будинку кооперативу провадиться за тарифами, встановленими для державного житлового фонду.

Підпунктом 3 п. 12.1 Статуту закріплено обов`язок члена кооперативу своєчасно вносити платежі у погашення банківського кредиту і в покриття витрат кооперативу на експлуатацію і капітальний ремонт жилого будинку (будинків) та утримання придомової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.

Підпунктами 10. 11 пункту 14.6 Статут визначено, що контроль надходження від членів кооперативу вступних внесків, внесків на капітальний ремонт жилого будинку і будинків), на експлуатацію жилого будинку (будинку) і утримання придомової території, плати за комунальні послуги та інших платежів, вжиття заходів до стягнення відповідних платежів з членів кооперативу у разі їх несвоєчасного внесення належить до обов`язків і правління Кооперативу.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу АВМ № 302898, 06.07.2000, посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за №8-2151, що підтверджується копією відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 22, 78).

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житлова площа квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 становить 43,6 кв.м. (а.с. 78).

Згідно з розрахунку позивача по квартирі АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2021 року по вересень 2025 року у розмірі 58 493,76 грн., з яких: 37 051,64 грн. заборгованість за опалення; 2 451,54 грн. заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі; 76,86 грн. заборгованість за вивіз сміття; 18 913,73 грн. заборгованість за утримання будинку (а.с. 23-45).

Згідно з розрахунку позивача по квартирі АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу з урахуванням положень ст. 625 ЦК України: розмір інфляційних втрат складає 12 154,67 грн.; 3% річних складає 114,70 грн. (а.с. 19-21).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Позивач, своєчасно надає житлово-комунальні послуги у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач отримує житлово-комунальні послуги, не відмовлявся від їх отримання. Жодні рішення обслуговуючого кооперативу щодо встановлення тарифів на обслуговування відповідачем не оскаржувалися.

З огляду на наведені норми Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.10.2013р.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якими він користувався та які були надані позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, а ст. 322 ЦК України наголошує на те що, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач, будучи власником майна, зобов`язаний його утримувати.

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не сплачував за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території, послуги за водопостачання і водовідведення, послуги за опалення,а також за вивіз сміття, у зв`язку з чим має заборгованість.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у правовій позиції від 16.12.2015р. у справі № 6-2023цс15 роз`яснив, що закріплена в пункті 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічне положення міститься у постанові Верховного суду України від 19.10.2016 р. у справ і № 6-2129цс16.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 70 763,14 грн.

Розподіл судових витрат.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 1/170624 від 17.06.2024р., укладений між ОК «ЖБК № 3» та адвокатом Сліс А.С. (а.с. 8-15), додаткову угоду №4 від 06.10.2025р. до договору про надання правової допомоги № 1/170624 від 17.06.2024р. (а.с. 6), акт № 02/06102025 від 06.10.2025р. до договору про надання правової допомоги № 1/170624 від 17.06.2024р. (а.с. 7).

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені у акті № 02/06102025 від 06.10.2025р. до договору про надання правової допомоги № 1/170624 від 17.06.2024р.

З врахування наведеного та вимог ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. (а.с. 5а).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 3» (ЄДРПОУ 23642289) заборгованість за фактично отримані послуги з утримання будинку та прибудинкових територій за період з січня 2021 року по вересень 2025 року в загальній сумі основного боргу 70 763 (сімдесят тисяч сімсот шістдесят три) грн. 14 коп., з яких: 37 051,64 грн. заборгованість за опалення; 2 451,54 грн. заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі; 76,86 грн. заборгованість за вивіз сміття; 18 913,73 грн. заборгованість за утримання будинку, а також 3% річних 114,70 грн.; інфляційні втрати 12 154,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 3» (ЄДРПОУ 23642289) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 3» (ЄДРПОУ 23642289) 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.С. Наумова