Рішення № 135918240, 20.04.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 553/4599/25

Провадження № 2/545/381/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Білик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9907880 на суму 8 050,00 грн. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. 17.02.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Зазначає, станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 20 279,00 грн, яка складається з: 8 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 729,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 3 500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Прохав стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 00-9907880 від 16.08.2024 року в розмірі 16779,00 грн, з яких: 8 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 729,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 12.12.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві прохав розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.5-зворот).

Відповідач у судові засідання 11.02.2026 року, 12.03.2026 року, 20.04.2026 року не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на адресу відповідача (а.с.82-84, 89-91, 92-94). Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання відповідачем до суду не подано.

За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.1ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20.04.2026 року призначено проведення заочного розгляду даної цивільної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Судом встановлено, що 16.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9907880, який було підписано у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором 19687, направлений на номер телефону відповідача НОМЕР_1 (а.с.24-28).

Згідно п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума ліміту кредитної лінії складає 7000 грн. Строк кредитування 360 днів, дата остаточного повернення кредиту 11.08.2025 року.

Відповідно до п.п. 1.5., 1.5.1. Договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,45 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00 % від суми кредиту, що складає 1050 грн., яку позичальник зобов`язується сплатити.

Пунктом 1.10. Договору визначено що усі істотні умови цього договору, порядок їх застосування, погоджені Сторонами під час укладання цього договору.

Підписуючи договір відповідач підтвердив, що текст Договору прочитаний ним повністю, положення Договору зрозумілі (п. 7.9. Договору).

Пунктом 7.20. Договору позичальник підтверджує, що ознайомлений в повному обсязі з внутрішніми Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Пунктом 7.21. Договору сторонами погоджено Графік платежів.

ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання згідно вказаного кредитного договору виконало в повному обсязі шляхом перерахування 16.08.2024 року кредитних коштів в розмірі 7000 грн на картковий рахунок позичальника НОМЕР_2 , згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД» (без номера та дати) року з додатками (а.с.14-15).

Разом з тим, згідно повідомлення АТ «Ідея Банк» за вих. №А-БТ2026/5 від 02.01.2026 року, платіжна картка № НОМЕР_3 приєднана до рахунку № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), фінансовий номер клієнта ОСОБА_1 НОМЕР_1 , 16.08.2024 року за реквізитами карти № НОМЕР_3 зарахований переказ коштів в сумі 7000 грн., а також надано платіжну інструкцію щодо зарахування даних коштів на картку відповідача (а.с. 74-75).

17.02.2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 17022025-МК/Юніт Капітал, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором кредитної лінії №00-9907880 від 16.08.2024 року, що укладений між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 (а.с.46-48).

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 17022025-МК/Юніт Капітал, від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16779 грн, з яких 8 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 729,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с. 44).

Як слідує з розрахунку заборгованості по Договору кредитної лінії № 00-9907880 від 16.08.2024 року, станом на 17.02.2025 року заборгованість становить 20 279,00 грн та складається з: 7000,00 грн - заборгованість по основним зобов`язанням; 8 729,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 3 500,00 грн штрафні санкції згідно умов договору , 1050 грн заборгованість за нарахованими комісіями (а.с.41).

Відсотки нараховані в межах строку дії договору.

Як вбачається з позовної заяви, позивач прохає стягнути з відповідача тіло кредиту в розмірі 8050 грн., та заборгованість по несплаченим відсоткам в розмірі 8729,00 грн. Вимога щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій не заявлена.

Проте, в суму тіла кредиту в розмірі 8050 грн враховано одноразову комісію за надання кредиту (7000 грн (тіло кредиту) + 1050 грн (заборгованість за комісією) ).

Щодо стягнення заборгованості за комісією.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, відповідає вимогам діючого законодавства.

Так, п.1.6 Кредитного договору №00-9907880 від 16.08.2024 року передбачено одноразову комісію за надання кредиту 1050 грн.

Таким чином, підлягає задоволенню позовна вимога у частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту, оскільки, остання передбачена умовами кредитного договору в розмірі 1050 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», підлягають до задоволення. Тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором кредитної лінії №00-9907880 від 16.08.2024 року в розмірі 16779,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість по основним зобов`язанням; 1050,00 грн заборгованість за нарахованими комісіями; 8 729,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 10.09.2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Соломко та партнери» укладений договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02. (а.с.38-39).

Згідно додаткової угоди №25770866857 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року, Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу позивачу по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9907880 від 16.08.2024 року (а.с. 37).

Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року, клієнту ТОВ «Юніт Капітал» сума наданих послуг АБ «Соломко та партнери» становить 7000 грн. (а.с.36).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Тому суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності їх розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, її складність, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором №00-9907880 від 16.08.2024 року у розмірі 16779 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії;

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Г. Путря